Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 522/17703/17
провадження № 61-89св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеська міська рада,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду
від 14 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом, посвідченим 14 вересня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В.
за № 59499601 у Спадковому реєстрі, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, яка за життя набула право власності на вказану квартиру в порядку приватизації та спадкування за законом.
Після смерті ОСОБА_3 вона звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гарської В. В. із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно та роз`яснила право звернутися до суду для визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею
в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, проте державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 як особи, яка не брала участі у справі, залишено без задоволення, заочне рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 12 грудня 2017 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-1106св19).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскаржуваним судовим рішенням права ОСОБА_2 не порушуються, оскільки відсутні рішення суду, якими було б встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3, інших доказів права на спадщину ОСОБА_2 не надала до суду першої інстанції. За таких обставин немає правових підстав вважати, що оскаржуваним заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року вирішувались права та обов`язки ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
12 листопада 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що посилання апеляційного суду на те, що заповіт, складений на її ім`я, скасований, є безпідставним, оскільки у цій справі вимога щодо недійсності заповіту, складеного на її ім`я,
не заявлялась, тому вважає, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та надав оцінку обставинам, які не є підставами позову. При цьому зазначає, що дійсність заповіту, складеного на ім`я ОСОБА_1, оскаржується в Приморському районному суді м. Одеса.
Вказує, що апеляційний суд при новому розгляді справи не дослідив та не надав належної оцінки факту існування нотаріально посвідченого заповіту, складеного на її ім`я заповідачем ОСОБА_3, та факту прийняття нею спадщини, внаслідок чого відповідно до статті 1218 ЦК України
у неї з часу відкриття спадщини виникло право на всі права та обов`язки спадкодавця, в тому числі і на спірну квартиру АДРЕСА_1, факту наявності спору між спадкоємцями (нею та ОСОБА_1 ), факту забезпечення позову про право на спадкування,
а саме накладення арешту на спірну квартиру АДРЕСА_1 .
Вказувала, що вона не була повідомлена належним чином про дату, час
і місце судового засідання, яке відбулося 14 грудня 2020 року.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 червня 1993 року ОСОБА_3 разом із чоловіком
ОСОБА_6 в порядку приватизації набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1, видане Бюро приватизації житла Одеського сталепрокатного виробничого об`єднання ім. Дзержинського на підставі рішення від 03 червня 1993 року № 72, зареєстроване в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 13пр,
за реєстровим № 301).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Першою одеською державною нотаріальною конторою 22 лютого 1996 року, реєстровий номер 9-461, ОСОБА_3 набула право власності
на 1/2 частки зазначеної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 07 квітня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В., номер запису про право власності 14061516.
20 травня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Корнік Д. А., зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 58952828, відповідно до якого ОСОБА_3 заповідала все своє майно
ОСОБА_2 (а.с. 208, т. 1).
Заповіт, складений на ім`я ОСОБА_2, скасований за заявою ОСОБА_3 від 14 вересня 2016 року № 59499445 (а.с. 53 зворот).
14 вересня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Гарською В. В., у Спадковому реєстрі за № 59499601, відповідно до якого ОСОБА_3 заповідала все своє майно на користь ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть
від 08 лютого 2017 року серії НОМЕР_2 ).
13 лютого 2017 року за заявою позивача про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В. заведено спадкову справу № 5-2017.
27 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріально округу Гарської В. В. (а.с. 108, т. 1).
Листом від 05 вересня 2017 року за вих. № 152/02-14 нотаріус роз`яснив позивачу, що у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначену вище квартиру, вона має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом тільки після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказувала на те, що вона не брала участі у розгляді справи, однак суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, оскільки вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 за заповітом, складеним ОСОБА_3 12 травня 2016 року, та на час відкриття провадження
у цій справі в Приморському районному суді м. Одеси вже було відкрито провадження про право на спадкування за її позовом. Однак ОСОБА_1 не повідомила про це суд та не залучила її до участі у справі як належного відповідача.
Предметом спору у цій справі є визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана норма права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі
у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд зазначає, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право
у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою
з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду, у разі з`ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 2-4211/09 (провадження № 61-15860св19), від 18 березня 2020 року у справі 2207/622/2012 (провадження № 61-15149св19).
Судом встановлено, що 20 травня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Корнік Д. А., зареєстрований у Спадковому реєстрі
за № 58952828, відповідно до якого ОСОБА_3 заповідала все своє майно ОСОБА_2 (а.с. 208, т. 1).
Заповіт, складений на ім`я ОСОБА_2 скасований за заявою ОСОБА_3 від 14 вересня 2016 року № 59499445 (а.с. 53 зворот).
14 вересня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Гарською В. В., у Спадковому реєстрі за № 59499601, відповідно до якого ОСОБА_3 заповідала все своє майно на користь ОСОБА_1 .
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, апеляційний суд, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року, постановленої у цій справі, встановивши, що заповіт, складений на ім`я ОСОБА_2, скасований
за заявою ОСОБА_3 від 14 вересня 2016 року № 59499445, дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням права ОСОБА_2 не порушуються, питання про її права та обов`язки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалося.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося
14 грудня 2020 року, не заслуговують на увагу.
Справа у суді апеляційної інстанції перебувала тривалий час. Так
про призначення справи до розгляду на 11 червня 2020 року
та розгляд справи 04 листопада 2020 року ОСОБА_2 була повідомлена належними чином. Крім того, ОСОБА_2 неодноразово подавала клопотання та заяви до суду апеляційної інстанції, знайомилася із матеріалами справи (а.с. 141, 160, т. 2).
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.