Постанова суду № 705/4381/19 від 14.04.2021 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, запису в державному реєстрі та повернення сторін у первинний стан

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 705/4381/19

провадження № 61-17883св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду

від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л.,

Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н. А., про скасування рішення про державну реєстрацію прав, запису в державному реєстрі та повернення сторін у первинний стан.

Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2006 року між нею та

Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") укладений кредитний договір № U010, відповідно до умов якого вона отримала від банку кредитні кошти у сумі 12 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 25 вересня 2006 року становить 60 600,00 грн, зі сплатою за користування кредитом 13,5 % річних, строком до 23 вересня 2011 року.

Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та банком укладений іпотечний договір

№ U010/Z1 на квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності.

24 листопада 2006 року ОСОБА_3 вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_1

Вказувала, що 12 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до неї про виселення та просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні вказаною квартирою шляхом виселення її та інших мешканців. В копії отриманої нею позовної заяви зазначено, що квартира належить йому на підставі іпотечного договору та договору відступлення прав вимоги за ним. На підтвердження цього була долучена Інформаційна довідка з Державного реєстру щодо об`єкта нерухомого майна від 08 листопада 2018 року

№ 144467130, з якої вбачається, що 30 травня 2018 року приватний нотаріус Чижова Н. А. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру. Підставою виникнення у нього права власності вказано іпотечний договір від 25 вересня 2006 року U010/Z1 та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 11 квітня 2018 року.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня 2019 року вказану позовну заяву залишено без розгляду.

Зазначала, що вона та банк при укладенні іпотечного договору погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку". Саме посилання на порядок переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в пункті 7.4 іпотечного договору підтверджує, що для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем необхідним є укладення окремого договору, а за його відсутності прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.

Вважала, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чижовою Н. А. порушені вимоги іпотечного договору, оскільки нотаріус не мала права проводити державну реєстрацію за іншою особою, адже відповідно до умов договору та чинного законодавства на момент укладення договору для задоволення вимог кредитора в позасудовому порядку необхідно було укласти окремий договір, що не було виконано. Відповідач набув право власності на квартиру всупереч способам звернення стягнення на предмет іпотеки за договором та вимогами статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Вчиняючи дії з реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, приватний нотаріус Чижова H. A. проігнорувала той факт, що на момент реєстраційної дії, 30 травня 2018 року, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вже був реєстраційний запис

від 26 вересня 2006 року № 3782508 про заборону відчуження цього майна.

ОСОБА_2 ухилився від виконання обов`язку щодо повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку для набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2018 року щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою:

АДРЕСА_2,

- скасувати запис № 26377183 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на зазначену квартиру;

- повернути сторони у первинний стан шляхом застосування реституції - поновлення за ОСОБА_5 права власності на квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 12 лютого 2020 року у складі судді Гудзенко В. Л. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чижової Н. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2018 року щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою:

АДРЕСА_2,

і скасовано запис № 26377183 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на зазначену квартиру.

Повернуто сторони у первинний стан шляхом застосування реституції - поновлено за ОСОБА_5 право власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач

ОСОБА_2 порушив вимоги іпотечного договору, оскільки він письмово не повідомив боржника про дострокове повернення боргу та не уклав з нею договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Приватним нотаріусом Чижовою Н. А. також були порушені вимоги чинного законодавства, оскільки вона не мала права проводити державну реєстрацію за іншою особою, тому відповідно до умов договору та чинного законодавства на момент укладення іпотечного договору 25 вересня

2006 року, для задоволення вимог кредитора в позасудовому порядку, необхідно було укласти окремий договір, адже укладений на той час іпотечний договір не передбачав інших варіантів набуття права власності на предмет іпотеки, окрім передбаченого статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 12 травня 2006 року).

Крім того, вчиняючи дії з реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірну нерухомість, нотаріус проігнорував той факт, що на момент реєстраційної дії у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вже був реєстраційний запис про заборону відчуження цього

ж майна, що є порушенням статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час виникнення правовідносин).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н. А., про скасування рішення про державну реєстрацію прав, запису в державному реєстрі та повернення сторін у первинний стан скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, запису в державному реєстрі та повернення сторін у первинний стан відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору, для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 (іпотекодержателем) подано всі необхідні документи, у тому числі й досудову вимогу, надіслану позивачу, з наданням 30-денного строку для її виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що досудову вимогу відповідача від 13 квітня 2018 року вона не отримувала.

Вважає, що довідка директора Харківської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" Башлай Г. А. від 15 травня 2018 року № 07-13-8467 поштового відправлення від 13 квітня 2018 року є неналежним доказом вручення їй поштової кореспонденції.

Вказує, що в порушення вимог частини третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд долучив до справи нові докази, а саме: копію листа-повідомлення про зміну кредитора; дві копії опису вкладення у поштовий конверт; дві копії чеків поштового відправлення; копію листа-вимоги про усунення порушень виконання основного зобов`язання; копію відповіді

Акціонерного товариства "Укрпошта" від 15 серпня 2018 року, та врахував їх при розгляді справи і ухваленні рішення, при цьому відповідач не надав суду доказів поважності причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, а також поважної причини неподання цих доказів разом з апеляційною скаргою.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18), від 23 січня 2019 року у справі

№ 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 03 квітня 2019 року

у справі № 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19), у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 910/7981/17,

від 17 квітня 2019 року у справі № 922/1714/18, від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.

У лютому 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 вересня 2006 року між ОСОБА_3 (після одруження - ОСОБА_3 ) як позичальником та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" укладений кредитний договір № U010, відповідно до умов якого позивач отримала кредитні кошти у сумі 12 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 25 вересня 2006 року становить 60 600,00 грн, зі сплатою за користування кредитом 13,5 % річних, строком до 23 вересня 2011 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в цей же день укладений іпотечний договір № U010/Z1 на квартиру

АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 18 вересня 2006 року.

У пункті 7.4 іпотечного договору від 25 вересня 2006 року № U010/Z1,

сторони погодили перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором

у порядку, встановленому статтею 37 Закону "Про іпотеку" та умовами цього договору.

Пунктом 7.6.1 вказаного іпотечного договору передбачено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися

в позасудовому порядку шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець підтверджує свою згоду на передачу

у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. Рішення іпотекодержателя про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки є одностороннім.

Іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, не вимагається.

Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.

За договором відступлення права вимоги за іпотечним договором

від 25 вересня 2006 року, ТОВ "Фінанс Проперті Групп" та громадянин ОСОБА_2 уклали договір про те, що право вимоги за іпотечним договором від 25 вересня 2006 року № U010/Z1, укладеним між

ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_3, переходить до ОСОБА_2 . У свою чергу, право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ "Фінанс Проперті Групп" на підставі договору № 7102 "Про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги

від 13 березня 2018 року, укладеним між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Фінанс Проперті Групп".

12 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про виселення та просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення її та інших мешканців. Вказав, що ця квартира належить йому на підставі іпотечного договору та договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором. Надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 листопада 2018 року № 144467130, відповідно до якої, 30 травня 2018 року приватний нотаріус Чижова Н. А. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену квартиру та підставою виникнення у нього права власності вказано іпотечний договір

від 25 вересня 2006 року № U010/Z1 та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 11 квітня 2018 року.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня 2019 року вказана позовна заява залишена без розгляду.

Крім того, новий кредитор - відповідач ОСОБА_2 надсилав позивачу як боржнику 13 квітня 2018 року повідомлення про зміну кредитора, вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору протягом 30 днів з дати її отримання (про сплату забезпеченого іпотечним договором кредитного боргу). Зазначені документи боржник отримала 18 квітня 2018 року, строк на виконання вимог кредитора сплив 18 травня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне правоабо інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Аналіз приписів статті 33 Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку, що законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: в позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або в судовому порядку за рішенням суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частина перша статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції,чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.

Статтею 37 зазначеного Закону (у цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, (до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки), є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який

є правовстановлюючим документом.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку"

в редакції Закону України № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI), який набрав чинності 14 січня 2009 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження

в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Нова редакція статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", що викладена

у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ "Перехідні положення" Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.

Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Отже, законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону України "Про іпотеку", на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У справі, яка переглядається, позасудове врегулювання спору та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя сторони погодили впункті 7.4 іпотечного договору від 25 вересня 2006 року № U010/Z1,

а саме: перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки

в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 Закону "Про іпотеку" та умовами цього договору.

Пунктом 7.6.1 указаного іпотечного договору передбачено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися

у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. Рішення іпотекодержателя про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки є одностороннім.

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови,

у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір іпотеки від 25 вересня 2006 року позивач ОСОБА_5 підписала без зауважень.

Вказаний договір іпотеки в цілому або в окремих його частинах (пунктах, підпунктах) в установленому законом порядку ОСОБА_5 також не оспорювала та не визнавався недійсним.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку"

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він

є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

13 квітня 2019 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, у якій зазначався загальний розмір заборгованості, всі складові боргу: тіло кредиту, відсотки за кредитом, штраф за несвоєчасно сплачені тіло кредиту, відсотки

(а.с. 227-228).

Відповідно до листа директора Харківської дирекції АТ "Укрпошта"

Башлай Г. А. від 15 травня 2018 року № 07-13-8467 відправлення

від 13 квітня 2018 року № 6105238615605 та № 6105238615583 вручено особисто ОСОБА_5 18 квітня 2018 року (а.с. 229).

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримували вимоги іпотекодержателя, є безпідставними.

30 травня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н. А. здійснено державну реєстрацію

права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою:

АДРЕСА_2, тобто зі спливом 30-денного строку після виставлення відповідної вимоги кредитором (а.с. 22).

Порядок здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно закріплений у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих чи отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон чи відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку

з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановивши, що сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору, для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 (іпотекодержателем) подано всі необхідні документи, у тому числі

й досудову вимогу, надіслану позивачу, з наданням 30-денного строку для її виконання, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, у тому контексті, який, на думку заявника, свідчить про порушення приватним нотаріусом вимог закону під час вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження в іпотечному договорі.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

................

Перейти до повного тексту