Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 396/328/18
провадження № 61-1756св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря",
третя особа - приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українська Наталія Михайлівна,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Славутич",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Славутич" на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (далі - СТОВ "Зоря"), третя особа - приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українська Н. М., про визнання недійсним договору міни земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації іншого речового права.
Позивач просив визнати недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 6,1754 га, з кадастровим номером 3524080600:02:000:0188, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 13 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. та зареєстрований у реєстрі за № 1036; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1, загальною площею 6,1754 га, з кадастровим номером 3524080600:02:000:0188 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 1036 від 13 червня 2016 року; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 13 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Зоря", зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Гайдученко Н. Л., номер запису про інше речове право - 23528089; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38301836 від 23 листопада 2017 року, предметом якого є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 6,1754 га, кадастровий номер 3524080600:02:000:0188, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області; скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що виникла на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 13 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Зоря", зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Гайдученко Н. Л., номер запису про інше речове право - 23528089, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38301836 від 23 листопада 2017 року, предметом якого є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 6,1754 га, кадастровий номер 3524080600:02:000:0188, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року у складі судді Шепетька В. І. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 6,1754 га, з кадастровим номером 3524080600:02:000:0188, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 13 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1, загальною площею 6,1754 га, з кадастровим номером 3524080600:02:000:0188 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 1036 від 13 червня 2016 року.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 13 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Зоря".
Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 6,1754 га, кадастровий номер 3524080600:02:000:0188, що виникла на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 13 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Зоря". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір міни суперечить частині першій статті 203 ЦК України, оскільки укладений з порушенням сторонами мораторію на заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановленого пунктом 15 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України. Оскільки цей правочин є недійсним, то всі наступні правочини, вчинені щодо земельної ділянки позивача, не відповідають вимогам закону, оскільки укладені всупереч його волі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та СТОВ "Агрофірма Славутич" закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що права та інтереси ОСОБА_2 та СТОВ "Агрофірма Славутич" рішенням суду першої інстанції не порушено, оскільки ці особи не були сторонами оскаржених договорів міни та оренди земельної ділянки. Також їм не належало інше речове право на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року СТОВ "Агрофірма Славутич" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом спору у зазначеній справі є дійсність договору міни земельної ділянки укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та інших похідних договорів, що укладалися, зважаючи на дійсність такого договору міни.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року у вказаній справі визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 13 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Зоря".
25 березня 2018 року СТОВ "Зоря" уклало із СТОВ "Агрофірма Славутич" договір суборенди № 25.03.2018/1. За цим договором, СТОВ "Зоря" передало СТОВ "Агрофірма Славутич" у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,1754 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:0188, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, на момент розгляду даної справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка перебувала в суборенді в СТОВ "Агрофірма Славутич".
З моменту визнання судом першої інстанції договору оренди спірної земельної ділянки від 13 листопада 2017 року недійсним, похідний від нього договір суборенди від 25 березня 2018 року № 25.03.2018/1 припинив свою дію, а тому зобов`язання сторін за цим договором також були припинені.
Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що права та інтереси СТОВ "Агрофірма Славутич" рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року не були порушені, оскільки така особа не була стороною оскаржених договорів міни та оренди земельної ділянки, зроблені без урахування положень статті 4 Закону України "Про оренду землі", положень договору суборенди № 25.03.2018/1 та з порушенням частини першої статті 352 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу сторони до суду не подавали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга СТОВ "Агрофірма Славутич" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з частиною третьою статті 352 ЦПК Українипісля відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом із тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що "аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків".
Пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК Українипередбачає, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, СТОВ "Агрофірма Славутич" посилалися на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про його права та інтереси, оскільки рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року визнано недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 6,1754 га, з кадастровим номером 3524080600:02:000:0188, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 13 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 13 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Зоря".
СТОВ "Агрофірма Славутич", обґрунтовуючи своє право на звернення з апеляційною скаргою, зазначило, що 25 березня 2018 року СТОВ "Зоря" уклало з ним договір суборенди № 25.03.2018/1, за яким передало у строкове платне користування спірну земельну ділянку площею 6,1754 га, з кадастровий номер 3524080600:02:000:0188.
Вказувало, що оскаржуваним рішенням від 22 травня 2018 року у цій справі було визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим договір суборенди припинив свою дію, чим були порушені права товариства.
У частині другій статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про оренду землі".
У статті 13 Закону України "Про оренду землі" надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону України "Про оренду землі").
Згідно зі статтею 18 названого Законудоговір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту шостого статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.
Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі".
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).
Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.
Таким чином, установивши, що договір суборенди, підписаний сторонами 25 березня 2018 року, укладений не був, оскільки права за цим договором не зареєстровано в установленому законом порядку, тобто він не створив жодних правовідносин, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року питання про права та (або) обов`язки СТОВ "Агрофірма Славутич" не вирішувалися.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення норм процесуального права, натомість наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.