Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 501/845/17
провадження № 61-1094св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - Обслуговуючий кооператив "Посейдон",
треті особи: Чорноморська міська рада Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Праймконсалт",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє адвокат Латій Олена Вікторівна, на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 10 липня 2019 року у складі судді Пушкарського Д. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Посейдон" (далі - ОК "Посейдон"), треті особи: Чорноморська міська рада Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Праймконсалт", про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що вони є членами ОК "Посейдон" та за ними закріплені відповідні земельні ділянки згідно з генеральним планом на підставі рішення Іллічівської міської ради № 339/45-У: ОСОБА_1 - № НОМЕР_1, ряд 10, площею 0,0611 га; ОСОБА_2 № НОМЕР_2, ряд 10, площею 0,0935 га; ОСОБА_3 - № НОМЕР_3, ряд 9, площею 0,0574 га.
23 вересня 2016 року рішенням Чорноморської міської ради розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОК "Посейдон" для розміщення дачно-будівельного кооперативу. Згідно з цією схемою їхні земельні ділянки поділені та змінена їхня конфігурація. Внаслідок цих дій вони позбавлені права на приватизацію земельних ділянок, які у свій час отримували у МП БФ "Моноліт" на підставі договорів.
Ураховуючи викладене, просили зобов`язати ОК "Посейдон" привести технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОК "Посейдон" для розміщення дачно-будівельного кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до генерального плану забудови земельної ділянки ОК "Посейдон", зазначивши: ряд 10, земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0611 га, яка закріплена за ОСОБА_1 ; ряд 10, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0935 га, яка закріплена за ОСОБА_2 ; ряд 9, земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0574 га, яка закріплена за ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 10 липня 2019 року закрито провадження у справі.
Заходи забезпечення позову шляхом заборони Чорноморській міській раді та відділу Держгеокадастру у м. Чорноморську Одеської області, яке є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, узгоджувати та затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОК "Посейдон" для розміщення дачно-будівельного кооперативу за адресою: АДРЕСА_1, встановлені ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15 травня 2017 року, скасовано.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними, тому розгляд справи відноситься до юрисдикції господарських судів, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 10 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір у справі виник із корпоративних відносин, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі частини 1 статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє адвокат Латій О. В., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували зазначені норми процесуального та матеріального права, у цій справі підлягали застосуванню норми статей 4, 19 ЦПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів в порядку цивільного судочинства. У постанові від 23 січня 2018 року Верховний Суд у справі № 925/1321/16 зазначив, шо, зважаючи на положення статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права характеризуються ознаками, згідно з якими особа має: частку в статутному капіталі господарської організації; права на участь в управлінні господарською організацією; право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку щодо підвідомчості спору між співвласниками багатоквартирного будинку та об`єднаннями співвласників. Оскільки в статуті об`єднання співвласників багатоквартирного будинку частку співвласників у статутному капіталі (майні) об`єднання не визначено, останні не с носіями корпоративних прав, відносини між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку не вважаються корпоративними. Відповідно, спір у цій справі між фізичними особами-співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративним і не належить до юрисдикції господарських судів. Аналогічними є відносини у даній справі стосовно членів обслуговуючого кооперативу.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подавав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє адвокат Латій О. В., підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу з вимогою зобов`язати ОК "Посейдон" привести технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОК "Посейдон" для розміщення дачно-будівельного кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до генерального плану забудови земельної ділянки ОК "Посейдон", зазначивши: ряд 10, земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0611 га, яка закріплена за ОСОБА_1 ; ряд 10, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0935 га, яка закріплена за ОСОБА_2 ; ряд 9, земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0574 га, яка закріплена за ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною третьоюстатті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 124 Конституції Українизакріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується
за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня
2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням
у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин
у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка
в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило,
є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах,
що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 цього Кодексу).
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд зобов`язати ОК "Посейдон" привести технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОК "Посейдон" для розміщення дачно-будівельного кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до генерального плану забудови земельної ділянки ОК "Посейдон", зазначивши: ряд 10, земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0611 га, яка закріплена за ОСОБА_1 ; ряд 10, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0935 га, яка закріплена за ОСОБА_2 ; ряд 9 земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0574 га, яка закріплена за ОСОБА_3
28 березня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 жовтня
2013 року № 642-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Згідно з підпунктом 1 пункту 3 цього Закону пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи,
що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою
та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близьку за змістом норму містить пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).
Отже, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), а й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема, з діяльністю відповідної юридичної особи
й управлінням нею.
Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі
пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній
з 28 березня 2014 року до 15 грудня 2017 року, або пункту 3 частини першої
статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, слід враховувати, чи пов`язаний цей спір із виникненням, здійсненням або припиненням корпоративних прав, зокрема права на участь в управлінні юридичною особою через її статутні органи.
Згідно з частиною першою статті 94 ГК України кооперативи
як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися
у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію".
Кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування
(стаття 2 Закону України "Про кооперацію").
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат
та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку
і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління
та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження
їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").
Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка
є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Отже, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності
є носіями корпоративних прав, а відносини його членів з кооперативом, що пов`язані зі створенням, діяльністю, припиненням діяльності такої юридичної особи, а також з управлінням нею, є корпоративними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18
та від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18.
З огляду на те, що позивачі оскаржили технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОК "Посейдон" у зв`язку з незгодою з конфігурацією виділених їм в натурі земельних ділянок та з метою їх подальшої приватизації, то такий спір виник не із корпоративних відносин і не може належати до юрисдикції господарського суду.
Суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 12 Закону України "Про кооперацію" зазначив, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними та дійшов висновку, що розгляд справи відноситься до юрисдикції господарських судів, не врахувавши предмет позову, який не пов`язаний з корпоративними відносинами.
Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що спір у даній справі, що виник між фізичними особами - членами кооперативу та ОК "Посейдон", не єкорпоративним та, враховуючи положення статті 20 Господарського процесуальною кодексу України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.