Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 343/1397/19
провадження № 61-13703св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2020 року у складі судді Тураша В. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" (далі - НГВУ "Долинанафтогаз") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування площею в гуртожитку "Дружба".
Позовна заява мотивована тим, що НГВУ "Долинанафтогаз", що є структурним підрозділом ПАТ "Укрнафта", є балансоутримувачем гуртожитку "Дружба", який знаходиться по АДРЕСА_1 .
На підставі ордера від 05 липня 2010 року № 32 ОСОБА_1 вселився на житлову площу (ліжко-місце) у гуртожитку " Дружба", а саме у кімнату № 45, площею 17,23 кв. м.
Відповідно до розділу 6 Положення про гуртожиток "Дружба" НГВУ "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта" від 02 грудня 2011 року відповідач мав вносити за проживання у гуртожитку відповідну плату не пізніше десятого числа наступного за оплачуваним місяця.
Наказом НГВУ "Долинанафтогаз" від 06 червня 2013 року № 148 встановлено плату за проживання в гуртожитку "Дружба" у розмірі 13,14 грн за 1 кв. м жилої площі із врахуванням ПДВ.
Копію вказаного наказу розміщено на стіні першого поверху у приміщенні гуртожитку "Дружба" аби кожен мешканець гуртожитку "Дружба" міг ознайомитися з його змістом.
Оскільки відповідачу надано ліжко-місце у кімнаті загальною площею 17,23 кв. м, а займана ним площа становить 8,615 кв. м, то з 01 червня 2013 року йому необхідно сплачувати 113,20 грн за місяць проживання.
За період з 01 серпня 2016 року до 30 квітня 2019 року відповідач не здійснював оплату за проживання в гуртожитку, у зв`язку з чим утворилась заборгованості у розмірі 3 735,60 грн.
З урахуванням зазначеного, ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу НГВУ "Долинанафтогаз" просило стягнути з відповідача заборгованість за користування жилою площею в гуртожитку "Дружба" у розмірі 3 735,60 грн за період з 01 серпня 2016 року до 30 квітня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, позов ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу НГВУ "Долинанафтогаз" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу НГВУ "Долинанафтогаз" заборгованість за користування жилою площею в гуртожитку "Дружба" у розмірі 3 735,60 грн за період з 01 серпня 2016 року до 30 квітня 2019 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач належним чином не виконував зобов`язань щодо оплати за користування житловою площею у гуртожитку "Дружба", у зв`язку з чим за період з 01 серпня 2016 року до 30 квітня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 3 735,60 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив його право на захист своїх прав.
Суди попередніх інстанції не врахували, що між ним та позивачем не укладений договір найму (оренди), а тому дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з нього заборгованості за користування житловою площею у гуртожитку "Дружба".
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц (провадження № 61-1125св17), від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19 (провадження № 61-21638св19), від 19 вересня 2019 року у справі № 361/6095/15-ц (провадження № 61-21378св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року ПАТ "Укрнафта" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, яка є малозначною, на підставі підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі "GUREPKA v. UKRAINE" (No. 2), № 38789/04, § 23).
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі "TRUDOV v. RUSSIA", № 43330/09, § 25, 27).
Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
22 травня 2020 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції у Долинському районному суді Івано-Франківської області.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Долинському районному суду Івано-Франківської області забезпечити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2020 року на 04 серпня 2020 року на 10:30 год. у режимі відеоконференції в приміщенні цього суду за участю у ній ОСОБА_1 (а. с. 83, т. 2).
Копія вказаної ухвали направлялась на адресу суду першої інстанції та ОСОБА_1 (а. с. 84, т. 2).
З довідки щодо проведення відеоконференції, складеної 04 серпня 2020 року судовим розпорядником Долинського районного суду Івано-Франківської області, вбачається, що відеоконференцзв`язок з Долинським районним судом Івано-Франківської області не відбувся у зв`язку з неявкою у судове засідання ОСОБА_1
04 серпня 2020 року апеляційний суд прийняв постанову, в якій зазначив, що ОСОБА_1 у Долинський районний суд Івано-Франківської області для проведення судового засідання у режимі відеоконференції не з`явився без поважних причин, хоча був повідомлений судом про час і місце слухання справи та не повідомив суд про причини неявки.
Водночас матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2020 року, якою вирішено питання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у Долинському районному суді Івано-Франківської області та визначено (підтверджено) дату, час судового засідання.
Частиною першою статті 372 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також грубим порушенням вимог статей 128, 372 ЦПК України.