ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/312/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Хмельовського В. О.
представники учасників справи не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020
у складі колегії суддів: Богатиря К. В. (головуючого), Бєляновського В. В., Філінюка І. Г.
та на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020
у складі судді Литвинової В. В.
у справі за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог
1. Господарським судом Херсонської області здійснюється провадження у справі № 923/312/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, відкрите ухвалою від 21.05.2020.
2. 06.07.2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі також - АТ КБ "ПриватБанк"), якою кредитор просив визнати його конкурсні вимоги до боржника у сумі 382 866,77 грн, з яких 2 292,58 грн заборгованість за кредитом, 354 766,25 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 100,00 грн пені та 18 707,94 грн штрафу.
3. Цю заяву обґрунтовано наявністю у боржника заборгованості за договором про надання банківських послуг б/н від 10.01.2013, укладеного шляхом підписання боржником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.01.2013, і який складається з цієї Анкети-заяви та Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів Банку. Відповідно до зазначеної Анкети-заяви боржнику було надано платіжну картку кредитка "Універсальна" № НОМЕР_1, дата відкриття 10.01.2013, термін дії - до вересня 2016 року із встановленим кредитним лімітом 2300 грн. За посиланнями кредитора боржник не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування коштами, у зв`язку з чим і утворилась заборгованість станом на 20.05.2020 в розмірі 382 866,77 грн.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
4. 10.01.2013 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій, відмітив, зокрема, що виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Кредитка "Універсальна" із зазначенням бажаного кредитного ліміту по карті 5 000 грн.
5. У цій Анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становлять договір про надання банківських послуг. Пам`ятки клієнта банком до матеріалів справи не надано.
6. В Анкеті-заяві від 10.01.2013 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
7. Відсутні належні та допустимі докази того, що саме з наданими банком до справи Умовами та правилами надання банківських послуг ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах, доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
8. Довідка АТ КБ "ПриватБанк" про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" ОСОБА_1 не підписана.
9. Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 (дата відкриття 10.01.2013, термін дії 09/16).
10. На підтвердження наданих ОСОБА_1 кредитних коштів АТ КБ "ПриватБанк" надав до матеріалів справи виписку по карті № НОМЕР_1 .
11. Згідно з доданим до заяви з вимогами до боржника Розрахунком заборгованості за договором б/н від 10.01.2013, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, заборгованість за вказаним вище договором отримала статус простроченої 28.06.2013.
12. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.05.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Верещагіна Максима Вікторовича, попереднє судове засідання призначено на 23.06.2020.
13. 21.05.2020 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення за № 64822 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . В оголошенні зазначено, що строк для подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - 30 днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про неплатоспроможність.
14. 06.07.2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява кредитора - АТ КБ "ПриватБанк", якою кредитор просив визнати його конкурсні вимоги до боржника у сумі 382 866,77 грн, з яких 2 292,58 грн заборгованість за кредитом, 354 766,25 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 100 грн пені та 18 707,94 грн штрафу. Кредитор просив віднести суму вимог в розмірі 357 058,83 грн. до другої черги задоволення, 25 807,94 грн. - до третьої та судовий збір у сумі 4204 грн. - у першу чергу.
15. Згідно з поштовим штемпелем на конверті, в якому надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк", заява з кредиторськими вимогами подана до відділення поштового зв`язку 02.07.2020, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
16. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 відхилено повністю вимоги кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ОСОБА_1 у сумі 382 866,77 грн.
17. Мотивуючи такий висновок суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з божником АТ КБ "ПриватБанк" дотримано вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Вищевказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості.
18. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 про відмову у визнанні вимог кредитора залишено без змін.
19. Апеляційний суд в цілому погодився з висновками суду першої інстанції, вказавши на відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в частині процентів за користування кредитом - 354 766,25 грн, пені - 7 100,00 грн та штрафу 18 707,94 грн з огляду на недотримання при укладенні договору, на підставі якого заявлено цю заборгованість, вимог частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на час підписання боржником Анкети-заяви) в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
20. Відхиляючи грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" на суму основного боргу - 2 292,58 грн суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність договірних правовідносин між сторонами щодо видачі банківського кредиту фізичній особі, отже вказані кошти були отримані ОСОБА_1 помилково, без достатньої правової підстави, тому повинні бути повернуті в порядку статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
21. Виходячи з наведеного та на підставі клопотання боржника про застосування позовної давності, апеляційний суд застосував до грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" на суму основного боргу - 2 292,58 грн позовну давність, вказавши що ця заборгованість отримала статус простроченої 28.06.2013.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
22. 13.01.2021 АТ КБ "ПриватБанк" поштовим відправленням через Південно-західний апеляційний господарський суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020 у справі № 923/312/20, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк".
Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
23. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
24. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
25. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
26. Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 923/312/20 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2020, призначено її до розгляду на 01.04.2021 у відкритому судовому засіданні та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.03.2021.
27. Ця ухвала надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
28. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
29. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
30. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
31. Враховуючи наведене касаційний суд зауважує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.
32. Станом на момент розгляду касаційної скарги відзивів на касаційну скаргу, заяв (клопотань, пояснень) щодо неможливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав не надходило.
33. Участь представників сторін у призначеному на 01.04.2021 судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, до того ж представники учасників справи заяв про відкладення судового розгляду не подавали.
34. З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги приписи пункту 3 частини другої статті 202 ГПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представників сторін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
35. АТ КБ "ПриватБанк" стверджує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням статей 525, 526, 530, 627, 628, 1048 ЦК України і порушенням норм статей 74, 75, 86, 239 ГПК України та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. посилаючись в контексті цих підстав на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду:
1) щодо права кредитора, за відсутності у анкеті-заяві строку повернення кредиту, вимагати від боржника виконання зобов`язання з повернення отриманих коштів (тіла кредиту) у будь-який час (стаття 530 ЦК України);
2) щодо права позикодавця на отримання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 1048 ЦК України).
36. Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
37. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
39. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
40. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
41. Предметом судового розгляду в цій справі є заява АТ КБ "ПриватБанк" про визнання конкурсних грошових вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи, обґрунтованих наявністю у боржника заборгованості за договором про надання банківських послуг від 10.01.2013, укладеного шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
42. Суди попередніх інстанцій, відхиляючи ці вимоги фактично виходили з відсутності між боржником і банком кредитних правовідносин з чим колегія суддів касаційної інстанції погодитися не може з огляду на таке.
43. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
44. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
45. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
46. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
47. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
48. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
49. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
50. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
51. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
52. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
53. За змістом статті 10561 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
54. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
55. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
56. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
57. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
58. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.01.2013 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі - Анкета-заява), в якій, відмітив, зокрема, що виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Кредитка "Універсальна" із зазначенням бажаного кредитного ліміту по карті 5 000,00 грн, а також підтвердив свою згоду на те, що ця Анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становлять договір про надання банківських послуг.
60. На підставі цієї заяви АТ КБ "ПриватБанк" видало ОСОБА_1 кредитну картку № НОМЕР_1 із кредитним лімітом 2 300,00 грн, яким скористався боржник.
61. Таким чином, 10.01.2013 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір відповідно до якого боржник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
62. Разом з тим, в Анкеті-заяві від 10.01.2013 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
63. До того ж, як правильно врахували суди попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме з наданими банком до справи Умовами та правилами надання банківських послуг ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах, доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
64. За таких обставин до вказаних правовідносин не підлягають застосуванню приписи частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення кредитних правовідносин між сторонами до моменту звернення до суду із вказаними грошовими вимогами, а кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, у тому числі найбільш несприятливих для боржника.
65. Відтак, надані АТ КБ "ПриватБанк" Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку не можна вважати складовою кредитного договору, а без надання належного підтвердження про конкретні запропоновані боржнику Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
66. У даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з боржником АТ КБ "ПриватБанк" дотримано вимоги, передбачені частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині повідомлення споживача про умови кредитування, зокрема відсотки за користування кредитними коштами, штраф, пеня) та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
67. Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом, пені та штрафу на підставі поданих банком документів, отже вважає правильною відмову у визнанні грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ОСОБА_1 в частині процентів за користування кредитом у сумі 354 766,25 грн, пені - 7 100,00 грн та штрафу - 18 707,94 грн.
68. Наведене відповідає усталеному висновку щодо застосування статті 634 ЦК України до правовідносин з укладення кредитного договору у формі заяви про приєднання, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, та врахованому, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 202/8728/14-ц, від 28.04.2020 у справі № 293/1011/17, від 02.12.2020 у справі № 183/992/18.
69. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі підписаної 10.01.2013 ОСОБА_1 Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку йому було видано кредитну картку № НОМЕР_1 (дата відкриття 10.01.2013), терміном дії 09/16.
70. 06.07.2020 АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.01.2013, укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 шляхом підписання останнім Анкети-заяви, тобто з пропуском позовної давності.
71. У своїх запереченнях на заяву АТ КБ "ПриватБанк" з вимогами до боржника ОСОБА_1 клопотав про застосування позовної давності.
72. Виходячи з наведеного та на підставі відповідного клопотання боржника, апеляційний суд застосував до грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" на суму основного боргу - 2 292,58 грн позовну давність, встановивши згідно з доданим до заяви Розрахунком заборгованості за договором б/н від 10.01.2013, укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 що ця заборгованість отримала статус простроченої 28.06.2013.
73. Апеляційним судом не встановлено будь-яких підстав вважати, що строк позовної давності був пропущений кредитором з поважних причин, кредитор із відповідною заявою до суду не звертався.
74. За приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
75. Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
76. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
77. Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
78. Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
79. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
80. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
81. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
82. Відповідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
83. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
84. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц викладено висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.
85. Суд відзначає, що згідно зі статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
86. У цьому випадку, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі кредитного договору ОСОБА_1 видано кредитну картку № НОМЕР_1 (дата відкриття 10.01.2013), терміном дії 09/16, та за Розрахунком заборгованості за договором б/н від 10.01.2013, укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 що заборгованість за кредитним лімітом на цій картці отримала статус простроченої 28.06.2013.
87. Ураховуючи наведене та зважаючи на те, що доказами підтверджується лише погодження сторонами умов, зазначених у Анкеті-заяві, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви АТ КБ "ПриватБанк" в частині визнання грошових вимог до ОСОБА_1 на суму 2 292,58 грн заборгованості за кредитом (тіла кредиту), позаяк за наявності такої заборгованості, як на момент прострочення боржником чергового платежу з її повернення, так і на момент закінчення терміну дії кредитної карти, банк був обізнаний або, принаймні, міг довідатися про порушення свого права, отже зазначені вище вимоги АТ КБ "ПриватБанк" заявлені кредитором з пропуском позовної давності про застосування якої клопотав боржник.
88. Відтак, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, як нерелевантне, посилання касанта на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 задля спростування висновку апеляційного суду про застосування позовної давності, позаяк за змістом цієї постанови питання застосування позовної давності до вимоги банку про стягнення заборгованості з тіла кредиту не було предметом касаційного перегляду.
89. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
90. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").