ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2235/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - громадської організації "Здорова Галичина" - Гринюк В.Г. адвокат (дов. від 07.12.2020),
відповідача - 1 - Виконавчого комітету Львівської міської ради - не з`явився,
відповідача - 2 - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - Чернобай С.С. (в порядку самопредставництва),
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Світ" - не з`явився,
Львівської міської ради - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради
на рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2019 (головуючий суддя Гоменюк З.П.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (головуючий суддя: Плотніцький Б.Д., судді: Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)
у справі № 914/2235/18
за позовом громадської організації "Здорова Галичина" (далі - ГО "Здорова Галичина")
до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконавчий комітет) Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-Світ" (далі - ТОВ "Гал-Світ") та Львівська міська рада (далі - Рада),
про зобов`язання вчинити дії.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ГО "Здорова Галичина" звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Виконавчого комітету та Управління (з урахуванням часткової відмови від позовних вимог) про зобов`язання вчинити дії. Так, позивач просив суд:
- зобов`язати Виконавчий комітет затвердити Звіт про оцінку орендованих позивачем нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м;
- зобов`язати Управління укласти з позивачем договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації способом викупу у редакції договору, запропонованого позивачем.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що включення майна до переліку об`єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу стало підставою для набуття ним права на укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, а в Управління - виникнення обов`язку з підготовки об`єкта малої приватизації до продажу, зокрема, щодо забезпечення рецензування звіту про оцінку майна, передання до Виконавчого комітету на затвердження висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна щодо об`єкта комунальної власності у визначені законом строки, та укладення договору купівлі-продажу з позивачем. Проте Управління, як уповноважений представник відповідного органу приватизації, не вчинило своєчасно відповідних дій щодо підготовки об`єкта приватизації до продажу, договір купівлі-продажу з позивачем не укладений, чим порушено право останнього на приватизацію майна шляхом викупу, щодо якого органом місцевого самоврядування прийнято відповідне рішення про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 11.04.2019 залучено до участі у справі № 914/2235/18 ТОВ "Гал-Світ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.06.2019 зі справи позов задоволено, з посиланням на його обґрунтованість: зобов`язано Виконавчий комітет затвердити Звіт про оцінку орендованих позивачем нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м; зобов`язано Управління укласти з позивачем договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації способом викупу у редакції договору, запропонованого позивачем; прийнято часткову відмову позивача від позову та закрито провадження у справі № 914/2235/18 в частині вимоги про зобов`язання відповідача-2 провести рецензування звіту про оцінку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 залучено до участі у справі Раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 зі справи апеляційну скаргу Управління задоволено; рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.07.2020 касаційну скаргу ГО "Здорова Галичина" задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 зі справи скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2019 зі справи залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі Управління просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Виконавчий комітет у касаційній скарзі просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В обґрунтування доводів касаційних скарг (підстави для відкриття касаційного провадження) Управління та Виконавчий комітет посилаються на те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права - приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи № 910/11054/19 (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини першої статті 648 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) у подібних правовідносинах в ситуації, коли рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого укладається договір купівлі-продажу комунального майна, містить умову щодо виду діяльності об`єкта продажу (для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї), а запропонований договір такої умови не містить (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзивах на касаційні скарги ГО "Здорова Галичина" просила залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційні скарги - без задоволення, посилаючись, зокрема, на безпідставність доводів касаційних скарг та неподібність правовідносин у справі, яка розглядається зі справою № 910/11054/19.
У клопотаннях про закриття касаційного провадження ГО "Здорова Галичина" просить Верховний Суд касаційне провадження за касаційними скаргами Виконавчого комітету та Управління на судові рішення попередніх інстанцій у справі закрити, зазначаючи, зокрема, про неподібність правовідносин у справі, яка розглядається зі справою № 910/11054/19, на яку посилаються у своїх касаційних скаргах скаржники.
У судовому засіданні 15.04.2021 Суд на місці, без виходу до нарадчої кімнати, постановив: здійснити розгляд відповідних клопотань ГО "Здорова Галичина" після заслуховування пояснень учасників справи по суті касаційних скарг Виконавчого комітету та Управління.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11.01.2010 Управлінням та ГО "Здорова Галичина" укладено договір оренди нерухомого майна № 3-7424-10, за умовами якого ГО "Здорова Галичина" передано у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1861,9 кв.м, а саме: нежитлові приміщення напівпідвалу, що позначені в технічній документації літерами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, 1, 2, 3, 9, 12, 13, 13а, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 площею 468,2 кв.м, нежитлові приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації літерами VII, VIII, IX, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 площею 1078,8 кв.м, нежитлові приміщення другого поверху, що позначені в технічній документації під Х, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53 площею 273,8 кв.м та нежитлові приміщення технічного поверху, що позначені в технічній документації літерами XI, XII площею 41,1 кв.м, які розташовані в будівлі (літ. "Д-2") за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4.
13.06.2013 постановою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/5474/13-а адміністративний позов ГО "Здорова Галичина" до Ради, Управління, за участю третьої особи - Департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій задоволено: визнано протиправною бездіяльність Ради щодо неприйняття рішення за заявою ГО "Здорова Галичина" про включення нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м по вул. Болгарській, 4 у м. Львові до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу; зобов`язано Управління підготувати проект ухвали про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу та включити до цього переліку нежитлові приміщення загальною площею 1861,9 кв.м по вул. Болгарській, 4 у м. Львові згідно поданої ГО "Здорова Галичина" заяви, у двадцятиденний строк з дня набрання даною постановою суду законної сили; зобов`язано Раду розглянути проект ухвали про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу із включенням до цього переліку нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м по вул. Болгарській, 4 у м. Львові згідно поданої ГО "Здорова Галичина" заяви, у двадцятиденний строк з дня набрання даною постановою суду законної сили.
Постанова Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/5474/13-а набрала законної сили.
15.03.2017 ГО "Здорова Галичина" звернулася до Ради із заявою про прийняття рішення про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Вказана заява прийнята Радою 21.03.2017 за реєстраційним № 2-6964/АП-2302.
Ухвалою Ради від 23.03.2017 № 1727 (зі змінами, внесеними ухвалами № 2366-2017 та № 2813-2017) включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, викуп ГО "Здорова Галичина" нежитлового приміщення загальною площею 1861,9 кв.м по вул. Болгарський, 4 (приміщення напівпідвалу площею 468,2 кв.м, приміщення 1-го поверху площею 1078,8 кв.м, приміщення 2-го поверху площею 273,8 кв.м, приміщення технічного поверху площею 41,1 кв.м) для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї; уповноважено Виконавчий комітет затвердити висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна щодо об`єкта комунальної власності м. Львова та встановлено строк дії ухвали до 31.12.2018.
В ухвалі Ради від 23.03.2017 № 1727 зазначено, що приватизація об`єкта за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4 здійснюється на виконання завдань, визначених Програмою приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки, затвердженої ухвалою Ради від 12.07.2012 № 1661.
Листом від 16.05.2017 № 2302-2338 Управління повідомило позивача про умови переважного права орендаря на викуп об`єкта приватизації та інформувало, що Управлінням здійснюються необхідні дії щодо забезпечення незалежної оцінки та затвердження Звіту про оцінку майна за адресою: вул. Болгарська, 4, а також запропоновано завершити процедуру приватизації орієнтовно до 23.08.2017.
01.06.2017 Управлінням (замовник), суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Гал-Світ" (виконавець) та ГО "Здорова Галичина" (платник) укладено договір № 1740/с 586-П про проведення незалежної оцінки об`єкта приватизації шляхом викупу, за яким Управління доручило, а ТОВ "Гал-Світ" зобов`язалося виконати роботи з оцінки майна з метою визначення вартості об`єкта приватизації шляхом викупу, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4, у термін 5 календарних днів від дати укладення договору. Платником за цим договором є ГО "Здорова Галичина".
Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 вказаного договору замовник зобов`язався розглянути наданий виконавцем звіт про оцінку майна і забезпечити рецензування звіту про оцінку майна та затвердити (погодити) результати оцінки майна при умові дотримання виконавцем зобов`язань, або дати мотивовану відмову у письмовому вигляді щодо неможливості рецензування або затвердження (погодження) звіту у п`ятнадцятиденний термін від дати отримання звіту про оцінку майна.
Мотивована відмова органу приватизації щодо неможливості рецензування або затвердження звіту відсутні.
13.07.2017 згідно з наказом Управління № 865-П про внесення змін до наказу від 10.05.2017 № 857-П вирішено внести зміни до цього наказу, встановивши дату оцінки 30.06.2017.
Листом Управління від 18.08.2017 № 2302-4357 повідомлено, що Управлінням проводяться необхідні дії щодо забезпечення незалежної оцінки та затвердження звіту про оцінку майна за адресою: вул. Болгарська, 4.
Наказом Управління від 10.10.2017 № 886-П внесено зміни до наказу від 10.05.2017 № 857-П та зобов`язано провести незалежну оцінку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації способом викупу, та які розташовані за адресою: вул. Болгарська, 4, станом на 30.09.2017.
Згідно з актом приймання-передачі робіт по оцінці майна для приватизації шляхом викупу від 28.11.2017 суб`єкт оціночної діяльності - ТОВ "Гал-Світ" та ГО "Здорова Галичина" погодили, що розрахунок за проведені роботи проведений і останній не має претензій до виконавця.
Листом від 11.11.2017 № 11/11/К-17 ТОВ "Гал-Світ" повідомило ГО "Здорова Галичина", що звіт про оцінку орендованих ГО "Здорова Галичина" нежитлових приміщень, загальною площею 1861,9 кв.м згідно з договором на проведення робіт по оцінці об`єкта для приватизації шляхом викупу від 01.06.2017 № 586-П переданий в Управління 02.07.2017. Згідно з наказом Управління від 10.10.2017 № 886-П звіт про оцінку нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м був поновлений станом на 30.09.2017 та переданий в Управління 01.11.2017.
Листом від 19.12.2019 № 19/12/К-17 ТОВ "Гал-Світ" повідомило Управління про завершення робіт з оцінки майна та виконання Звіту про оцінку орендованих ГО "Здорова Галичина" нежитлових приміщень (дата складання висновку про вартість майна 19.12.2017) відповідно до договору від 01.06.2017 № 586-П та листа Управління від 12.12.2017 № 2302-вих-7049.
У висновку про вартість майна станом на 30.11.2017 (дата оцінки) вартість майна, орендованого ГО "Здорова Галичина" складає 27 392 000 грн. (двадцять сім мільйонів триста дев`яності дві тисячі гривень) без ПДВ та 32 870 400 грн. (тридцять два мільйони вісімсот сімдесят тисяч чотириста гривень) з ПДВ.
Рецензування звіту про оцінку майна, проведене громадською організацією "Всеукраїнське об`єднання "Українське товариство оцінювачів" 22.12.2017 за № 143-ЕР, на замовлення ТОВ "Гал-Світ". У вказаній рецензії зроблено висновок про те, що звіт про оцінку орендованих ГО "Здорова Галичина" нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4 станом на 30.11.2017, який виконаний ТОВ "Гал-Світ", оцінювачами І. Гохбергом, С. Багрій, Т. Цегельник, О. Грінько, О. Куриловичем, І. Марчуком, класифікується як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Листом від 22.12.2017 № 143-ЕР громадською організацією "Всеукраїнське об`єднання "Українське товариство оцінювачів" надіслано рецензію на вказаний звіт до Управління.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, предметом вирішення спору у даній справі стало питання дослідження правомірності відмови Управління в укладенні спірного договору купівлі-продажу, з підстав набрання чинності з 07.03.2018 Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна", тобто встановлення можливості завершення процедури приватизації спірного майна з урахуванням положень нового Закону, у той час, як правомірність обставин набуття позивачем права на викуп спірних приміщень, як їх орендаря згідно з положеннями чинного на момент виникнення таких обставин законодавства України, яке регулювало порядок приватизації комунального майна (у тому числі, Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств [малу приватизацію]"), сторонами спору не оспорюється.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову про: зобов`язання Виконавчого комітету затвердити Звіт про оцінку орендованих позивачем нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м; зобов`язання Управління укласти з позивачем договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації шляхом викупу у редакції договору, запропонованого позивачем.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: Радою прийнято рішення про приватизацію спірних нежитлових приміщень, визначено спосіб приватизації - викуп, що покладає на Управління обов`язки щодо вчинення дій, пов`язаних з підготовкою до приватизації; рішення про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень по вул. Болгарській, 4 у м. Львові було прийняте 23.03.2017 (датою інформаційного повідомлення про приватизацію способом викупу є дата оприлюднення ухвали Ради, яка вказана у самій ухвалі - 05.04.2017). Вказаним рішенням встановлено строк її дії - до 31.12.2018, тобто дата реалізації викупу приміщень припадає на день після набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (який набрав чинності з 07.03.2018); згідно з положеннями абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" установлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; позивач виконав приватизаційні процедури, необхідні для приватизації нежитлового приміщення загальною площею 1861,9 кв.м по вул. Болгарській, 4 у м. Львові до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який втратив чинність у зв`язку з прийняттям Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
У доводах касаційних скарг скаржники посилаються, зокрема, на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права - приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи № 910/11054/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги (касаційних скарг), які наведені скаржником (скаржниками) і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самими скаржниками у касаційних скаргах), покладається на скаржника.
Дослідивши доводи касаційних скарг і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 914/2235/18 (в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, у зв`язку з чим визнає обґрунтованими клопотання ГО "Здорова Галичина" про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Управління та Виконавчого комітету у відповідній частині, з огляду на таке.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Так, зокрема, скаржники посилаються на неврахування судом апеляційної інстанції у розгляді справи № 914/2235/18 висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.04.2019 зі справи № 910/11054/18 у подібних правовідносинах, а саме "оскільки об`єкт приватизації знаходився на етапі підготовки об`єкта до приватизації, приватизація не була завершена, Департамент правомірно відмовив в укладені договору купівлі-продажу спірних приміщень, посилаючись на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Проте, скаржники не враховують того, що як встановлені фактичні обставини, так і матеріально - правове регулювання спірних правовідносин у цих справах є різними.
Так, у справі № 910/11054/18, на яку посилаються скаржники, Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що згідно з абзацом 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" установлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу. Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливе лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, направлені на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі, й визначено ціну продажу. Встановивши, що висновки про вартість майна Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затверджені не були, об`єкт приватизації знаходився на етапі підготовки об`єкта до приватизації, приватизація не була завершена, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Департамент правомірно відмовив в укладені договору купівлі-продажу спірних приміщень, посилаючись на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Водночас у справі, яка розглядається, спірні правовідносини стосуються питання застосування положень абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", про що й зазначено у постанові Верховного Суду від 29.07.2020, згідно з якою справа № 914/2235/18 направлялася на новий розгляд, а саме: "визначальним для правильного застосування до спірних правовідносин положень Закону про малу приватизацію від 06.03.1992 № 2171-XII чи Закону про приватизацію від 18.01.2018 № 2269-VIII має значення встановлення обставин щодо порядку опублікування інформаційного повідомлення про продаж комунального майна та дати викупу, зазначеної в такому повідомленні".
Отже, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду зі справи № 910/11054/18, та на які посилалися скаржники у касаційних скаргах, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 914/2235/18 ані за фактично - доказовою базою, ані за матеріально - правовим регулюванням.
Водночас згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, касаційне провадження у справі № 914/2235/18 за касаційними скаргами Управління та Виконавчого комітету в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, - слід закрити, а клопотання ГО "Здорова Галичина" про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами скаржників у відповідній частині - задовольнити.
Усні посилання представника Управління у судовому засіданні 15.04.2021 на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/623/20 та викладену у ній правову позицію, Суд залишає без розгляду, оскільки строк на доповнення та зміну касаційної скарги, визначений приписами статті 298 ГПК України закінчився, а наведена постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду та викладена у ній правова позиція не були серед доводів касаційної скарги Управління.
Питання ж викупу орендарем орендованого ним приміщення лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди (про що зазначав в усних поясненнях представник Управління), як ключова обставина, не було предметом розгляду у справі № 914/2235/18, з огляду на те, що визначальним у цій справі було питання застосування положень Закону про малу приватизацію від 06.03.1992 № 2171-XII чи Закону про приватизацію від 18.01.2018 до спірних правовідносин, а питання щодо невід`ємних поліпшень орендованого майна, у свою чергу, є похідним від застосування приписів конкретного законодавчого акта до правовідносин, які виникли між сторонами спору.
Водночас Суд враховує й те, що питання правильності тлумачення судами Прикінцевих та перехідних положень до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не було підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій у розумінні приписів частини другої статті 287 ГПК України та підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
У касаційних скаргах скаржники також посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини першої статті 648 ЦК України) у подібних правовідносинах у ситуації, коли рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого укладається договір купівлі-продажу комунального майна, містить умову щодо виду діяльності об`єкта продажу (для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї), а запропонований договір такої умови не містить (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Так, відповідно до статті 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з ухвалою Ради від 23.03.2017 № 1727 цільовим призначенням об`єкта приватизації (по вул. Болгарській, 4 у м. Львові) способом викупу є: організація Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї. При цьому рішення про приватизацію ухвалено Радою з метою виконання завдань, визначених Програмою приватизації майнам комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки, затвердженої ухвалою Ради від 12.07.2012 № 1661.
Преамбулою затвердженої судом першої інстанції редакції договору купівлі -продажу об`єкта малої приватизації шляхом викупу передбачено, що останній укладається на виконання ухвали Ради від 23.03.2017 № 1727.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що запропонована позивачем редакція договору відповідає типовому договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації способом викупу відповідно до Програми приватизації на 2012-2014 роки (ухвала Ради від 12.07.2012 № 1661, з урахуванням ухвали Ради від 20.09.2018 № 3889, якою затверджений примірний договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні). При цьому жоден із запропонованих Радою договорів не містить положень щодо цільового призначення об`єкта.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно з частинами першою - третьою статті 181 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
З огляду на встановлені обставини щодо укладення договору на виконання ухвали Ради від 23.03.2017 № 1727, відповідність такого договору типовому договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації способом викупу відповідно до Програми приватизації на 2012-2014 роки, - безпідставним є довід скаржників про те, що договір не міг бути укладений у запропонованій позивачем редакції, оскільки не містить умови щодо виду діяльності об`єкта продажу.
Верховний Суд у розгляді касаційних скарг у справі також вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява № 1365/07); пункт 170 рішення "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява № 21722/11).
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права, та зазначає, що з прийняттям рішення Ради від 23.03.2017 № 1727 у позивача виникли законні сподівання щодо приватизації орендованого ним майна.
Верховний Суд зазначає, що норми Прикінцевих та перехідних положень до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не були передбачуваними для позивача, тобто не визначали достатньо чітких положень, аби дати йому адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права, що й стало підставою для звернення останнього до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржниками не зазначено й не обґрунтувано.