ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 904/158/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Могила С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 (головуючий суддя Чередко А. Є., судді Мороз В. Ф., Кузнецов В. О.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 (суддя Мельниченко І. Ф.) у справі
за позовом Криворізької міської ради
до фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни
про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу тимчасових споруд,
за участю представників:
позивача - Скляр Н. М. (у порядку самопредставництва),
відповідача - Гамея В. В. (адвокат), Лісового Д. О. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Криворізька міська рада (далі - Криворізька міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Штефан Світлани Сергіївни (далі - ФОП Штефан С. С., відповідач) про зобов`язання привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,2985 га, з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105, що знаходиться на вул. Павла Глазового (Балакіна) у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, шляхом демонтажу тимчасових споруд та огорож за власний рахунок, та повернути її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради за актом приймання-передачі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обов`язку щодо повернення земельної ділянки позивачу у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 28.08.2007 Криворізькою міськрадою прийнято рішення № 1696 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Балакіна та надання її в оренду для розміщення тимчасової споруди автостоянки", згідно з яким вирішено надати фізичній особі-підприємцю Доценко Світлані Сергіївні (далі - ФОП Доценко С. С.) в оренду терміном на три роки земельну ділянку площею 0,2985 га для розміщення тимчасової споруди автостоянки на вул. Балакіна.
4. 10.10.2007 між Криворізькою міськрадою (орендодавець) та ФОП Доценко С. С. (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань прізвище змінено на Штефан) (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди).
5. Договір оренди зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.10.2007 за № 040710800856.
6. Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець на підставі рішення міської ради від 29.08.2007 № 1696 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на вул. Балакіна у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.
7. Згідно з пунктами 2, 3 договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 0,2985 га з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105.
8. Пунктом 5 договору оренди визначено, що договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку дії договору орендар, який належним чином виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
9. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 17 договору оренди).
10. Відповідно до пункту 18 договору оренди після припинення дії договору орендар у 10-денний термін повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
11. Згідно з пунктом 19 договору оренди повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (повернення).
12. Відповідно до пункту 20 договору оренди орендар зобов`язаний до підписання акту прийому-передачі (повернення) привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан. Приведення у придатний для використання стан включає в себе благоустрій земельної ділянки.
13. На підставі вказаного договору оренди орендарю передано в користування строком на 3 роки земельну ділянку загальною площею 0,2985 га, з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105, для розміщення тимчасової споруди автостоянки, що знаходиться на вул. Павла Глазового (Балакіна) у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.
14. Криворізькою міськрадою прийнято рішення від 29.09.2010 № 4088 "Про продовження договорів оренди земельних ділянок", відповідно до якого вирішено продовжити договори оренди земельних ділянок, в тому числі на 3 роки ФОП Штефан С. С.
15. Підпунктом 3.1 пункту 3 вищенаведеного рішення було встановлено, що суб`єктам господарювання у тримісячний термін від дати прийняття рішення слід укласти з міською радою додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок.
16. Згідно з пунктом 4 рішення Криворізької міськради від 29.09.2010 № 4088, невиконання вимог підпункту 3.1 рішення з вини замовника тягне за собою втрату чинності рішення в частині, що стосується цього суб`єкта.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
17. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020, позовні вимоги задоволено.
18. Судові рішення мотивовано тим, що договір оренди припинив свою дію, оскільки між сторонами не було укладено додаткову угоду відповідно до рішення Криворізької міської ради від 29.09.2010 № 4088, яке у зв`язку з цим, згідно з пунктом 4, втратило чинність щодо відповідача, земельна ділянка ФОП Штефан С. С. позивачу не повернута, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
19. У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП Штефан С. С., в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі № 904/158/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
20. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
21. ФОП Штефан С. С. зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, а саме:
- щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (стосовно моменту виникнення права оренди), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 та у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18;
- щодо застосування норм статей 387, 391, 392 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 926/2189/17 (щодо відсутності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку);
- щодо застосування норми статті 16 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 14.05.2019 у справі № 910/16744/17 (щодо способу захисту порушеного права позивача);
- щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що знесення нерухомого майна є крайнім заходом впливу на забудовника, який можливий лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17, від 02.09.2020 у справі № 641/2895/19;
- щодо застосування норм статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 13.03.2018 у справі № 911/1506/17, від 30.01.2018 у справі № 826/12182/14 (щодо пропуску позивачем позовної давності).
22. Скаржник також вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: апеляційним судом було безпідставно відхилено його заяву про відвід складу суду (пункт 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України); суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотань відповідача, а також залишили без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, клопотання про призначення експертизи (пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України); суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) (пункт 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України); суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України); судами встановлено обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
23. У судовому засіданні представники відповідача підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Позиція Криворізької міськради
24. У відзиві на касаційну скаргу Криворізька міськрада зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
25. На думку позивача, посилання ФОП Штефан С. С. на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є необґрунтованими, оскільки обставини у справах, наведених відповідачем, та у справі № 904/158/20 не є подібними.
26. Також Криворізька міськрада вказує, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 .
27. Позивач зазначає, що факт використання ФОП Штефан С.С. спірної земельної ділянки під розміщення відкритої платної автостоянки підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 17.12.2019, складеним уповноваженими посадовими особами в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Кривому Розі, з урахуванням приписів статті 189 Земельного кодексу України, статті 20 Закону України "Про охорону земель" та Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Кривому Розі, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 27.07.2011 № 514.
28. З урахуванням викладеного позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.
29. У судовому засіданні представник позивача заперечила проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
32. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ФОП Штефан С. С. оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанцій, зокрема з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
33. Щодо вказаних доводів скаржника суд касаційної інстанції зазначає таке.
34. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
36. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
37. У цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами попередніх інстанцій розглянуто спір щодо зобов`язання привести у придатний для використання стан земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасових споруд та огорож за власний рахунок та повернути її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради за актом приймання-передачі.
38. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений між сторонами договір припинив свою дію, оскільки між сторонами не було укладено додаткову угоду у тримісячний термін від дати прийняття рішення відповідно до рішення Криворізької міської ради від 29.09.2010 № 4088, яке у зв`язку з цим, згідно з пунктом 4, втратило чинність щодо відповідача, проте земельна ділянка ФОП Штефан С. С. позивачу не повернута.
39. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
40. У даному випадку має місце триваюче порушення прав територіальної громади м. Кривого Рогу на повернення переданої в оренду відповідачу земельної ділянки комунальної форми власності, тому власник земельної ділянки в особі Криворізької міської ради може пред`явити позов про припинення порушення його прав, у тому числі зобов`язання повернення земельної ділянки, у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову, що повністю відповідає обставинам існуючого спору.
41. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем пред`явлено даний позов в межах позовної давності.
42. Колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно моменту виникнення права оренди, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 та у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 з огляду на таке.
43. У постанові від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 за позовом фізичної особи до Селянського (фермерського) господарства "Волна" про зобов`язання повернути земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Оскільки з договору оренди вбачається, що він зареєстрований 30.06.2011, відповідач обґрунтовано вказував, що строк договору закінчиться 30.06.2021. Враховуючи, що інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" позивач не зазначив і суд не встановив, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.
44. Разом з тим, у справі № 904/158/20 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений між сторонами договір припинив свою дію.
45. У справі № 913/169/18 за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Сєвєродонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" предметом позову є стягнення 465 116,69 грн безпідставно збережених коштів за період з 08.06.2016 по 31.03.2018 у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться набуте відповідачем у власність нерухоме майно, отже правовідносини у справі № 913/169/18 та у справі № 904/158/20 не є подібними.
46. Посилання ФОП Штефан С. С. на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 387, 391, 392 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 926/2189/17 (щодо відсутності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку), суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки позовні вимоги Військової частини 2195 (Чернівецький прикордонний загін) до фізичної особи-підприємця Наконечної Кароліни Миколаївни про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого торговельного павільйону, були обґрунтовані наявністю у позивача прав на земельну ділянку, на якій відповідачем самочинно, в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, здійснено будівництво спірного торгового павільйону.
47. Судові рішення у справі № 926/2189/17 мотивовані тим, що позивач не надав належних доказів наявності у нього прав на земельну ділянку, не довів наявності передбачених законом підстав для позбавлення відповідача права власності на спірну будівлю, у даному випадку - здійснення ним самочинного будівництва, крім того, позивачем не взято до уваги вимоги цивільного та земельного законодавства в частині наявності у відповідача прав на земельну ділянку.
48. Тобто постанова суду касаційної інстанції у вказаній справі ухвалена за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
49. Щодо доводів про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми статті 16 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 14.05.2019 у справі № 910/16744/17 (щодо способу захисту порушеного права позивача) колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.
50. Предметом спору у справі № 653/1096/16-ц є визнання осіб такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, та виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання знятися з реєстраційного обліку.
51. Спір у справі № 522/7636/14-ц виник у зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу допоміжного приміщення (горища), витребування його з незаконного володіння, зобов`язання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно, а у справі №504/2864/13-ц - у зв`язку з визнанням недійсним протоколу аукціону з продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки і договору міни та зобов`язання повернути земельну ділянку.
52. У справі № 905/2260/17 фізична особа-підприємець звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до іншої фізичної особи-підприємця про визнання договору оренди нежитлового приміщення припиненим та зобов`язання прийняти нежитлове приміщення за актом прийому-передачі протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.
53. Предметом спору у справі № 910/16744/17 є визнання незаконною бездіяльності Національного Банку України щодо неприйняття від Aкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - AT КБ "Приватбанк") виконання зобов`язання (погашення заборгованості) за кредитним договором, зобов`язання AT КБ "Приватбанк" виконати зобов`язання (погасити заборгованість) за кредитним договором шляхом перерахування на банківський рахунок Національного Банку України грошових коштів у повній сумі заборгованості та зобов`язання Національного Банку України прийняти від AT КБ "Приватбанк" виконання зобов`язання (погашення заборгованості) за кредитним договором шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі заборгованості на власний рахунок.
54. За таких обставин посилання скаржника на висновки, викладені у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, є безпідставними, оскільки постанови в цих справах ухвалені за різних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідного судового рішення.
55. Скаржник також вважає, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що знесення нерухомого майна є крайнім заходом впливу на забудовника, який можливий лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови, викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17, від 02.09.2020 у справі № 641/2895/19.
56. Як вбачається з постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17, заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства "Консул-Партнер" (далі - ПП "Консул-Партнер") про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.
57. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ПП "Консул-Партнер" набуло право власності на нерухоме майно: торгівельний комплекс із закладом громадського харчування та є законним власником вказаного майна.
58. Крім того, зі сторони Київської міської ради були вчинені дії, які свідчать про погодження дій ПП "Консул-Партнер" про намір укласти в подальшому договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, вказані дії свідчать про реалізацію власником нерухомого майна свого права на одержання земельної ділянки в користування, необхідної для його обслуговування.
59. Отже, виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в діях ПП "Консул-Партнер" відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки виходячи із приписів статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, ставши власником будівлі на підставі договорів купівлі-продажу, правомірно ініціювало одержання спірної земельної ділянки у користування.
60. Разом з тим, у справі № 904/158/20 суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності на спірній земельній ділянці належного йому нерухомого майна, а умовами договору не передбачено будівництво нерухомості на земельній ділянці, яка передавалася в оренду для розміщення тимчасової споруди автостоянки.
61. У справі № 641/2895/19 Харківська міська рада звернулась до суду із позовом до фізичної особи про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний стан для подальшого використання.
62. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.07.2013 у справі № 2020/12815/2012 було зобов`язано фізичну особу звільнити самовільно зайняту земельну ділянку під прибудовою до квартири шляхом знесення самовільно збудованої прибудови.
63. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на предмет спору та не з`ясував, яку частину земельної ділянки займає споруджена прибудова, огорожа, їх розмір і конфігурації; не перевірив наявність обставин з якими Харківська міська рада пов`язувала пред`явлення цього позову та передбачених законом підстав для його задоволення. Крім того, суди не вказали у який спосіб територіальна громада, інтереси якої представляє позивач, може захистити своє право власності на земельну ділянку, яка самовільно зайнята прибудовою до квартири відповідача та огороджена парканом.
64. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що у справі № 641/2895/19 судове рішення апеляційної інстанції скасовано з направленням справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях у ній.
65. Щодо доводів про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 13.03.2018 у справі № 911/1506/17, від 30.01.2018 у справі № 826/12182/14 (щодо пропуску позивачем строків позовної давності), колегія суддів суду касаційної інстанції, зазначає, що вказані постанови Великої Палати Верховного Суду ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
66. При цьому суд касаційної інстанції враховує, що у справах № 369/6892/15-ц, № 367/2271/15-ц, № 359/2012/15-ц, № 359/2421/15-ц, № 372/1387/13-ц, № 697/2751/14-ц, № 910/18560/16, № 910/15944/17, № 826/12182/14, позов було подано прокурором, тобто вирішувалося питання щодо застосування позовної давності саме у разі звернення прокурора з позовом до суду.
67. У справі № 911/1506/17 судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані з направленням справ на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідних справ, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях у ній. За результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами обставин і доказів у цих справі, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній (аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1886/18 та від 26.05.2020 у справі № 922/2776/19).
68. Крім того у справі № 826/12182/14 позов прокурора залишено без розгляду, тобто рішення по суті спору не приймалося.
69. Звідси висновки щодо застосування норм права, викладені у зазначених постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 904/158/20.
70. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
71. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/158/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ФОП Штефан С. С. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
72. Іншою підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
73. У касаційній скарзі ФОП Штефан С. С. посилається на пункт 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що апеляційним судом було безпідставно відхилено його заяву про відвід складу суду.
74. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
75. За матеріалами справи, ФОП Штефан С. С. було подано заяву про відвід складу суду від розгляду апеляційної скарги ФОП Штефан С. С. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у справі №904/158/20.
76. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Штефан С. С. про відвід складу суду.
77. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на таке.
78. Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
79. Згідно з частиною третьою статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
80. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.
81. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
82. Підставою для відводу колегії суддів суду апеляційної інстанції від розгляду даної справи заявник вважає те, що судом були залишені без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі без розгляду, які були обґрунтовані неможливістю подання їх раніше, що, на думку відповідача, свідчить про те, що суд уже має сформовану думку щодо результату розгляду апеляційної скарги. Тобто, подальший розгляд апеляційної скарги має лише формальний характер, а отже, відсутні ознаки подальшого повного, всебічного та неупередженого і об`єктивного розгляду справи. Крім того, відповідач зазначав, що у судді Мороза В. Ф. існує окремо сформована думка щодо будь-яких справ, які тим чи іншим чином пов`язані із рішенням Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884.
83. Разом з тим вказана підстава для відводу складу суду не визначена статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, які містять вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді. Крім того наведені у заяві підстави для відводу стосуються процесуальних дій судді, та не можуть бути підставою для відводу суддів від розгляду даної справи у розумінні наведених приписів частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є належним і вмотивованим підтвердженням існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді під час розгляду даної справи.
84. Скаржник у касаційній скарзі також посилається на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи № 912/686/17 та до розгляду справи № 904/1241/20, яка перебуває в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, результати розгляду яких, на думку відповідача, можуть вплинути на результати розгляду справи № 904/158/20.
85. ФОП Штефан С. С. вказує, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 904/158/20 до закінчення вирішення пов`язаної із нею справи № 904/1244/20, яка перебуває на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області, а також відхилив клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/158/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 488/2807/17 та клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/158/20 до вирішення пов`язаної справи №904/5941/20, що перебуває на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області.
86. Скаржник зазначає, що 24.11.2020 до апеляційного суду відповідачем було подано клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/158/20 до закінчення вирішення пов`язаної із нею адміністративної справи №212/2276/16-а та клопотання про проведення експертизи, які, на думку ФОП Штефан С. С. суд безпідставно залишив без розгляду.
87. Також, на думку скаржника, усі капітальні споруди на спірній земельній ділянці було побудовано згідно з усіма дозвільними документами, які погоджувались в тому ж числі з позивачем, підтвердженням чого є наявні у матеріалах справи докази (дозвіл на будівництво, проектна документація, технічний паспорт на будівлю), які суд апеляційної інстанції не дослідив.
88. Також відповідач вказує, що судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, для справи на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі акта обстеження земельної ділянки, оскільки вказаний акт не може бути належним доказом по справі з огляду на те, що до нього не додано підтверджень повноважень осіб, які його склали та взагалі складений не уповноваженими на такі дії особами без залучення державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, що не узгоджується із положеннями законодавства.
89. Щодо наведених доводів скаржника суд касаційної інстанції зазначає таке.
90. З огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає до уваги аргументи ФОП Штефан С. С. про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак у цій справі підстава, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилався скаржник, не підтвердилась.
91. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
92. Відповідно до частини третьої статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
93. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
94. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з огляду на предмет і підстави позову, фактичні обставини справи та приписи частини п`ятої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, частини сьомої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 904/158/20 до вирішення справи № 904/1241/20, яка перебуває на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області, до закінчення розгляду Верховним Судом справи № 912/686/17 та до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 488/2807/17, оскільки обставини, що встановлюються у справі № 904/1241/20, не входять до предмету доказування у даній справі, а правовідносини у справах № 912/686/17 та № 488/2807/17 не є подібними з правовідносинами у справі № 904/158/20.
95. При цьому докази, надані позивачем у справі, що розглядається, дозволяють суду оцінити обставини, пов`язані з предметом спору.
96. Крім того суд апеляційної інстанції врахував, що предметом судового розгляду у справі № 904/158/20 є правовідносини, що стосуються виконання відповідачем договірних орендних зобов`язань щодо повернення позивачу земельної ділянки за актом приймання-передачі з приведення її у придатний для використання стан, у зв`язку із закінчення строку договору оренди.
97. Разом з тим предметом судового розгляду у справі № 488/2807/17 є правовідносини щодо передання у власність земельної ділянки на підставі рішення органу місцевого самоврядування з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку та подальшим укладенням договору купівлі-продажу такої земельної ділянки.
98. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у справі № 488/2807/17 розглядається питання знесення житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, тоді як у цій справі позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача знести залізобетонний фундамент, паркан, шлагбаум на залізобетонній основі та інші тимчасові споруди.
99. Колегія суддів суду касаційної інстанції також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що враховуючи предмет та підстави позову, а також наявні в матеріалах справи докази, незалежно від результату розгляду Господарським судом Дніпропетровської області позову у справі № 904/5941/20, апеляційний суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення справи № 904/158/20.
100. Апеляційний господарський суд зазначив, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.
101. При цьому апеляційний суд звернув увагу, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції така справа була відсутня, відповідно, не могла бути врахована при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а отже обґрунтованість оскаржуваного рішення оцінюється апеляційним судом виходячи із фактичних обставин цієї справи на момент його прийняття.
102. Крім того, про обставини звернення відповідача до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди спірної земельної ділянки у поданій апеляційній скарзі також не було зазначено.
103. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання ФОП Штефан С. С. про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 904/5941/20 не підлягає задоволенню.
104. Частинами другою, четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
105. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач 24.11.2020 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, про зупинення апеляційного провадження до закінчення розгляду адміністративної справи № 212/2276/16-а та до закінчення розгляду справи № 904/1244/20, тобто поза межами строку, визначеного ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 для подання відповідних клопотань та заяв, який було встановлено до 20.10.2020.
106. За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
107. Ураховуючи вищевикладене, з огляду на подання ФОП Штефан С. С. клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи та зупинення апеляційного провадження до закінчення розгляду адміністративної справи № 212/2276/16-а з порушенням встановленого ухвалою апеляційного суду строку, а клопотання про зупинення апеляційного провадження до закінчення розгляду справи № 904/1244/20 з порушенням встановленого ухвалою апеляційного суду строку та без клопотання про його поновлення із зазначеннях поважних причин пропуску цього строку, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення вищенаведених клопотань без розгляду.
108. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
109. Скаржник вважає, що у матеріалах справи наявні докази того, що даний спір також впливає на права, інтереси та (або) обов`язки третьої особи ОСОБА_1 .
110. Щодо вказаних доводів колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.
111. До апеляційного суду 10.11.2020 надійшло клопотання ФОП Штефан С. С. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1., яке обґрунтовано укладеним між ФОП Штефан С. С. та ОСОБА_1. договором про спільну діяльність із будівництва майнового комплексу (автостоянки) на спірній земельній ділянці з подальшим рівним розподілом прибутку від діяльності такого майнового комплексу (автостоянки) між сторонами договору, у зв`язку з чим відповідач вказує, що рішення у даній справі може вплинути на його права або обов`язки щодо однієї із сторін з огляду на наявність майнового інтересу до спірної земельної ділянки, яку просить звільнити позивач шляхом знесення побудованих на ній капітальних споруд.
112. Згідно з частиною другою статті 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
113. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що виходячи з предмету позову та обставин справи, які встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи, приписів статті 50 Господарського процесуального кодексу України, змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 у даній справі, оскаржуване рішення ніяким чином не може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 щодо сторін спору, оскільки останній не є стороною договору оренди земельної ділянки, тобто не є її землекористувачем, а матеріалами справами не підтверджується розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, яке було б зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 . Тому приведення спірної земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом демонтажу тимчасових споруд також не стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 щодо відповідача, оскільки не впливає на зміст їх правовідносин.
114. За наведених обставин, підстави, встановлені статтею 50 Господарського процесуального кодексу України, для залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відсутні.
115. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
116. Скаржник вважає, що наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки не може бути належним доказом по справі з огляду на те, що до нього не додано підтверджень повноважень осіб, які його склали, та взагалі складений не уповноваженими на такі дії особами без залучення державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, що не узгоджується із положеннями законодавства.
117. Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
118. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
119. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
120. Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
121. Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено підстави звільнення від доказування, зокрема, у разі встановлення обставин рішенням суду в іншій (господарській, цивільній або адміністративній) справі, яке набрало законної сили (частина четверта).
122. У статті 77 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
123. Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
124. Під час розгляду спору суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги Криворізької міськради про зобов`язання ФОП Штефан С. С. привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,2985 га з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105, що знаходиться на вул. Павла Глазового (Балакіна) у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, шляхом демонтажу тимчасових споруд та огорож за власний рахунок, та повернути її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
125. При цьому суди встановили, що договір оренди припинив свою дію у жовтні 2010 року, тому з урахуванням положень пункту 18 договору з 28.10.2010 у ФОП Штефан С.С. виник обов`язок повернути Криворізькій міськраді спірну земельну ділянку.
126. Докази повернення відповідачем позивачу спірної земельної ділянки, у встановленому договором порядку, в матеріалах справи відсутні, що також свідчить про продовження використання відповідачем цієї земельної ділянки.
127. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами і наявності на спірній земельній ділянці належного йому нерухомого майна, а умовами договору не передбачено будівництво нерухомості на земельній ділянці, яка передавалася в оренду для розміщення тимчасової споруди автостоянки.
128. Заперечуючи щодо касаційної скарги, позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує, що згідно зі статтею 189 Земельного кодексу України, частиною першою статті 5, статтею 20 Закону України "Про охорону земель" регулювання в галузі охорони земель в тому числі здійснюють органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, установлених законом.
129. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
130. Рішенням Криворізької міської ради від 27.07.2011 № 514 затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Кривому Розі (надалі - Положення), пунктом 2.2 якого визначено, що безпосереднє проведення самоврядного контролю за використанням і охороною земель здійснюється посадовими особами управління земельних ресурсів виконкому міської ради та виконкомів районних у місті рад.
131. Згідно з пунктами 3.1.2, 3.1.4 Положення посадові особи, які здійснюють самоврядний контроль за використанням та охороною земель, мають право складати акти обстеження стану і дотримання умов використання земельних ділянок та за фактом виявлення порушень подавати матеріали до відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства України; проводити у випадках, встановлених законодавством, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушення.
132. На підтвердження факту використання ФОП Штефан С.С. спірної земельної ділянки під розміщення відкритої платної автостоянки позивачем надано акт обстеження земельної ділянки від 17.12.2019, складений уповноваженими посадовими особами в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Кривому Розі, з урахуванням приписів статті 189 Земельного кодексу України, статті 20 Закону України "Про охорону земель" та Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Кривому Розі, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 27.07.2011 № 514.
133. Таким чином, судами попередніх інстанцій, враховуючи положення статей 73, 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, на підставі допустимих доказів у їх сукупності встановлено обставини щодо відсутності підстав для користування відповідачем спірною земельною ділянкою.
134. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
135. З урахуванням вказаного відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд згідно з частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
136. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.