ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/29/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Гогусь В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 (суддя Спаських С. М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 (головуючий суддя Станік С. Р., судді Дикунська С. Я., Тищенко О. В.)
у справі № 925/29/20
за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації; Червонослобідської сільської ради; Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області; Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (змінено назву на Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА)
до Фермерського господарства "Калінчук"
про розірвання договору оренди, зобов`язання повернення та звільнення земельної ділянки
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Костюк О. В., представник відповідача - Чуганська Л. Г.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації; Червонослобідської сільської ради; Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області; Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (змінено назву на Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Калінчук" з вимогами про:
- зобов`язання ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 23.01.1996 (фермерське господарство "Калінчук" ЄДРПОУ - 42132555) звільнити земельні ділянки загальною площею 1,5 га, на яких знаходяться об`єкти історико-культурного призначення, які територіально розташовані в масиві земельної ділянки загальною площею 55,8690 га, з яких земельна ділянка площею 54,3690 га з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, розташовані в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту;
- розірвати договір оренди № 140/57-18-ДО від 19.03.2018, (рішення про державну реєстрацію відповідно до якого для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 (фермерське господарство "Калінчук", ЄДРПОУ -42132555) передано в користування земельну ділянку за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, площею 54,3690 га, яка розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту;
- зобов`язати ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 23.01.1996 (фермерське господарство "Калінчук" ЄДРПОУ - 42132555) повернути громаді в особі Червонослобідської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323717) земельну ділянку за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, площею 54,3690 га, яка розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.
2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказав, що Фермерським господарством "Калінчук" допущено порушення вимог чинного земельного законодавства на всій площі земельної ділянки 55,8690 га, з яких земельна ділянка площею 54,3690 га передана в оренду для створення фермерського господарства, оскільки проведені сільськогосподарські роботи, які призвели до пошкодження курганної групи (знищення курганних насипів), які знаходяться на даному масиві. Допущено порушення статті 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини", умов спірного договору оренди землі, що тягне за собою право розірвання з метою припинення порушення і недопущення руйнування пам`яток об`єктів історико-культурного призначення.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 925/29/20, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані тим, що єдиним відповідачем у справі визначено Фермерське господарство "Калінчук", однак у прохальній частині позовної заяви прокурор просить обов`язати не Фермерське господарство, а фізичну особу ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки загальною площею 1,5 га з курганами та зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 повернути громаді в особі Червонослобідської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га, яка розташована в адмінмежах Вергунівської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.
5. За висновками судів, позов фактично пред`явлено до неналежного відповідача-фізичної особи ОСОБА_1 (користування яким спірними земельними ділянками не доведено).
6. При цьому суди зазначили, що за правилами чинного ГПК України, визначенням предмета і підстав позову та складу відповідачів є виключною прерогативою позивача. Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідача у справі в порядку статті 48 ГПК України можливі лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження. Таких процесуальних дій у справі на стороні позивача вчинено не було.
7. Також суди вказали, що смислове навантаження вказівки у скобках біля прізвища ОСОБА_1 "фермерське господарство "Калінчук" вбачається в тому, що прокурором лише вказано на існування даного Фермерського господарства, але дві (зобов`язальні) позовні вимоги прокурор сформулював виключно до ОСОБА_1, саме якого і просить зобов`язати вчинити певні дії.
8. Пред`явлення позову до неналежного відповідача ОСОБА_1, який в даний час не має безпосереднього стосунку до користування спірними земельними ділянками, є самостійною підставою для відмови в позові.
9. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріалами прави підтверджується, що: у прохальній частині позову прокурор заявив вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити та повернути земельні ділянки, а також у дужках зазначив Фермерське господарство "Калінчук", тобто, прокурор вказав певну альтернативність особи, щодо якої заявлено вимоги. Проте, суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, не наділений повноваженнями обирати або за власною ініціативою визначати переважну альтернативність щодо особи, яка має відповідати за позовом, адже в силу приписів процесуального закону такими повноваженнями наділений позивач або прокурор, у випадку звернення ним до суду з відповідним позовом.
10. Також суди зазначили, що прокурором та позивачами не надано доказів, що на час вирішення спору ОСОБА_1 особисто та безпосередньо веде якусь діяльність на земельних ділянках загальною площею 1,5 га (кургани) та на земельній ділянці площею 54,3690 га, які прокурор просить зобов`язати саме цю фізичну особу звільнити та повернути громаді в особі Червонослобідської сільської ради, а єдиним відповідачем на першій сторінці позову визначено ФГ "Калінчук".
11. За висновками судів, з огляду на те, що надані прокурором докази фактично стосуються ОСОБА_1, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні статей 76-79 ГПК України вчинення порушення земельного законодавства саме з боку Фермерського господарства "Калінчук", при умові, що саме як підставу позову прокурор вказує те, що внаслідок допущення порушень земельного законодавства у сфері земельних відносин наявні підстави для розірвання договору оренди та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 925/29/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
13. Прокурор не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що судами було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
14. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо зазначення прокурором в якості відповідача фізичної особи ОСОБА_1, оскільки з титульної сторінки позовної заяви вбачається, що прокурором в якості відповідача визначено саме Фермерське господарство "Калінчук". Також хибними є висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо недоведення прокурором факту порушення вимог законодавства та умов оскаржуваного договору Фермерським господарством "Калінчук".
15. За доводами прокурора суди попередніх інстанцій, в порушення вимог статті 177 ГПК України, маючи сумнів щодо особи відповідача у справі, не вжили у підготовчому засіданні відповідних заходів для остаточного визначення складу учасників справи, дійшовши помилкових висновків щодо неналежності відповідача у справі, чим порушили норми процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що під час розгляду справи останнім наголошувалось на тому, що позовні вимоги заявлені до ОСОБА_1 не як до фізичної особи, а як до представника відповідача - Фермерського господарства "Калінчук", наділеного організаційно-розпорядчими функціями.
16. При цьому, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 29.05.2019 у справі № 628/774/18, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Позиція інших учасників справи
17. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
18. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційні скарги, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
19. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
20. Як зазначалося у пункті 15 цієї постанови, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
21. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 29.05.2019 у справі № 628/774/18, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц (на які посилається прокурор у касаційній скарзі), правовідносини у яких є подібними до справи, яка переглядається, наведено такі правові висновки.
22. Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
23. За положеннями частини четвертої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
24. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
25. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
26. Згідно зі статтею 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
27. Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.
28. З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.
29. Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
30. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.
31. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа. Оскільки земельні спори пов`язані єдністю предмета, тому юрисдикційність спору має визначатися з урахуванням суб`єктного складу його сторін.
32. Так колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій, наведені у пунктах 4-8 цієї постанови, протирічать наведеним висновкам Верховного Суду, оскільки суди попередніх інстанцій (1) не врахували, що (і) єдиним відповідачем у позові (на першій сторінці) прокурор зазначив саме Фермерське господарство "Калінчук", (іі) зазначене фермерське господарство зазначене і у прохальній частині позову, (2) жодним чином (із врахуванням зазначеного у підпункті (іі) пункту (1) вище) не обґрунтували свої висновки щодо того, що вимога про розірвання договору пред`явлена також до ОСОБА_1 як до фізичної особи.
33. Зазначені висновки також не узгоджуються з діями судів під час розгляду цієї справи (зазначення відповідачем у вступних частинах судових рішень у ній саме ФГ "Калінчук"; направлення поштової кореспонденції саме ФГ "Калінчук"; неповідомлення про існування і розгляд цієї справи ОСОБА_1 (який за висновками судів і є відповідачем у ній), прийняття і взяття до уваги процесуальних документів у справі від ФГ "Калінчук" (зокрема, відзиву на позов), яке подавало їх саме як відповідач; відсутність у судових рішеннях будь-якого дослідження питання юрисдикції цього спору (якщо відповідачем є фізична особа)).
34. Крім того, суд апеляційної інстанції (підтверджуючи висновок суду першої інстанції, що позивач остаточно не виключив одну з цих осіб із формулювання позовних вимог) дійшов висновку, що зазначені у прохальній частині позовної заяви вимоги прокурора викладено альтернативно. Суд звертає увагу, що "альтернативність" передбачає наявність вибору, а це значить, що суди попередніх інстанцій розглядали викладене у прохальній частині позову як вимоги до (1) ФГ "Калінчук" і (2) ОСОБА_1, проте з незрозумілих причин вимоги до ФГ "Калінчук" лишили поза своєю увагою.
35. Вказані нелогічні і непослідовні висновки і дії також не узгоджуються з правовими позиціями щодо застосування, зокрема, положень статей 4, 13, 45, 48, 162, 174, 182 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 916/271/18, від 18.03.2020 у справі № 905/675/19 і від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19.
36. Колегія суддів також окремо звертає увагу, що оскаржувані судові рішення про відмову у позові прокурора до ФГ "Калінчук" у зв`язку з тим, що фактично позов пред`явлено до ОСОБА_1 в силу положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України (і пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України) можуть стати перепоною для захисту відповідних прав / доступу до правосуддя як щодо ФГ "Калінчук", так і щодо ОСОБА_1 .
37. При цьому, дійшовши висновків про те, що надані прокурором докази стосуються лише ОСОБА_1 (пункти 10-11 цієї постанови), поза увагою судів так само залишились обставини щодо переходу прав та обов`язків орендаря земельної ділянки до фермерського господарства та правового статусу фізичної особи - керівника фермерського господарства. Тобто, без належного дослідження залишились обставини наявності порушень вимог законодавства у зв`язку із користуванням землею саме фермерським господарством.
38. Так, Верховний Суд зазначає, що в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи в повному обсязі не було досліджено фактичних обставин справи та не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам.
39. За таких обставин, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи (суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду (пункт 16 цієї постанови).
40. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є таким, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.
41. Разом з тим, суд касаційної інстанції не може виправити зазначені порушення судів попередніх інстанцій, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.
42. Оскільки судами першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд вбачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.