Постанова
Іменем України
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 759/17882/19
провадження № 51-4554 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н. Д.,
прокурора Вараниці В. М.,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Спіжової Ірини Іванівни на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Мирославль, Баранівського р-ну, Житомирської обл, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останній раз - за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2018 року за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого на підставі статті 75 КК з встановленням іспитового строку 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 КК;
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с Радулин, Баранівського р-ну, Житомирської обл, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, неодноразово судимого, останній раз - за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2018 року за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого на підставі статті 75 КК з встановленням іспитового строку 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 КК
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна; на підставі статті 71 КК до призначеного ОСОБА_2 покарання частково приєднано невідбуте ним покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2018 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць із конфіскацією майна; вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 04 травня 2018 року на підставі частини 3 статті 72 КК визначено виконувати самостійно.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна; на підставі статті 71 КК до призначеного ОСОБА_2 покарання частково приєднано невідбуте ним покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2018 року та вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2017 року і призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці із конфіскацією майна.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 27 серпня 2019 року, приблизно о 01.20 год, знаходячись разом з ОСОБА_1 біля будинку № 14-Д по бульвару Кольцова в місті Києві, помітили раніше незнайомого їм ОСОБА_4, який сидів на лавочці біля під`їзду № 11, маючи при собі чоловічу сумку з плечовим ременем. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили незаконно заволодіти чужим майном, яке належить ОСОБА_4, вступивши між собою в попередню злочинну змову. З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном та діючи спільно, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наблизились до ОСОБА_4 . Діючи згідно досягнутої з ОСОБА_1 домовленості, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 з незначним запитанням. Коли ОСОБА_4 подивився на ОСОБА_2, то останній кулаком правої руки наніс потерпілому удар в обличчя, унеможлививши таким чином подальший опір останнього та заподіявши йому тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Після цього ОСОБА_1 зірвав з ОСОБА_4 матерчату сумку чорного кольору на плечовому ремені, вартістю 500 грн, в якій знаходились: мобільний телефон "Meizu Note 6", IMEI I: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2, в корпусі білого кольору, вартістю 5500 грн, в чохлі чорного кольору з картою пам`яті, вартістю 250 грн, з захисним склом вартістю 200 грн, в мобільному телефоні перебували сім-картки операторів мобільного зв`язку "Київстар", на рахунку якої знаходились кошти в сумі 50 грн, та "Лайф", на рахунку якої знаходились кошти в сумі 20 грн; три кредитні картки "Ощадбанку", а також комплекти ключів, які не становлять майнової цінності, а всього майна на загальну суму 6520 грн. Також ОСОБА_4 заподіяно легке тілесне ушкодження у вигляді садна у верхній третині переднє-внутрішньої поверхні лівого плеча. Далі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 6520 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року вирок Святошинського районного суду від 14 лютого 2020 року залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Спіжова І.І. не погоджується з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого й порушення норм Конституції України.
В обґрунтування зазначеної позиції захисник зазначає, що судами не встановлено фактичні обставини справи, на підставі яких діяння ОСОБА_2 було кваліфіковано за ознаками частини 2 статті 187 КК, а апеляційним судом, в порушення вимог частини 3 статті 404 КПК, безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання щодо безпосереднього дослідження доказів для усунення неповноти судового розгляду.
Крім того, захисник вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_2 судами було порушено приписи статті 41 Конституції України, адже суд, при призначенні покарання за частиною 2 статті 187 КК, застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна, не встановивши всі обставини справи, а саме: ОСОБА_2 є сиротою, у його власності, за договором дарування, є однокімнатна квартира у місті Баранівка, Баранівського району, Житомирської області, яка є єдиним нерухомим майном та єдиним житлом засудженого. Отже, посилаючись на приписи статті 50 КК, адвокат наполягає на тому, що у даному випадку конфіскація житла не відповідає засадам суворості та домірності.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги захисника, вважає їх необґрунтованими.
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення вимог касаційної скарги захисника Спіжової І.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 не заперечував, інших вимог та клопотань не заявляв.
Від захисника Спіжової І.І. та потерпілого ОСОБА_4 до Суду надійшли клопотання про розгляд касаційної скарги за їх відсутності. Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.