Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 361/2653/15-ц
провадження № 61-2239св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Відділ реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, Орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Перепелиця Сергій Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи: Відділ реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, Орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В., про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та факту батьківства, визнання об`єктом права спільної власності подружжя, зобов`язання внести зміни до актового запису про народження.
Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 2005 року ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 однією сімʼєю без реєстрації шлюбу.
ОСОБА_3 в інтересах сім`ї 11 жовтня 2006 року придбав за договором купівлі-продажу земельну ділянку на АДРЕСА_1, на якій згодом побудував будинок.
У ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4 . Запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень проведено за прізвищем позивача, а ім`я та по батькові батька дитини записано з її слів відповідності до частини першої статті 135 СК України - ОСОБА_5 .
Вказувала, що за життя ОСОБА_3 визнавав себе батьком ОСОБА_4, після пологів забрав її з пологового будинку і привіз до матері, оскільки їй необхідна була допомога у догляді за дитиною. З квітня 2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 почали проживати окремо, проте останній продовжував спілкуватися з позивачем та дочкою ОСОБА_4, приїздив до них два три рази на тиждень, утримував дочку, дарував їй подарунки, проявляв турботу та увагу, піклувався про неї. ОСОБА_3 не наполягав на внесенні записів про реєстрацію його батьком дитини.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач та їхня спільна дочка були присутні на похоронах та поминках. Вказувала, що факт спільного проживання та факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до її дочки заперечується відповідачем (сином ОСОБА_3 від першого шлюбу), з яким існує спір щодо спадщини.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з жовтня 2005 року до лютого
2009 року; встановити факт батьківства ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно своєї дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Відділ реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області внести зміни до актового запису про народження від 16 січня 2009 року № 26, вказавши батьком ОСОБА_4 - ОСОБА_3 ; визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку та будинок разом
з надвірними будівлями та спорудами на
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2018 року (в складі судді Радзівіл А. Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження її спільного проживання з ОСОБА_3, ведення спільного господарства, єдиного бюджету, не надала доказів, що вона в цей період не перебувала у іншому шлюбі. Висновок молекулярно-генетичної експертизи, наданий позивачем, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, у кримінальному провадженні, яке закрито, на підставі постанови слідчого, яку скасовано, за відсутності постанови прокурора на відібрання біологічних зразків,
з порушенням процедури відібрання таких зразків.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року
(в складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.) рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження. У цій частині ухвалено нове судове рішення про задоволення вказаних вимог ОСОБА_1 .
Встановлено факт батьківства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов`язано Відділ реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області внести зміни
до актового запису у книзі реєстрації народжень відділу реєстрації
актів цивільного стану від 16 січня 2009 року № 26 про
народження ОСОБА_4, а саме: змінити запис у графі "батько"
з ОСОБА_7 на ОСОБА_3 .
У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 974,40 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи як письмовий доказ містить дані про обставини, які мають вирішальне значення для правильного вирішення справи, є достатнім, достовірним та допустимим доказом та не спростований відповідачем. Експертиза проведена спеціалістом, який має вищу біологічну освіту за спеціальністю "фізіологія", кваліфікацію судового експерта
з правом проведення судової експертизи щодо імунологічних досліджень,
у тому числі молекулярно-генетичних досліджень.
У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна об`єктом спільної сумісної власності.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року (в складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.) постанову Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року
в частині вирішення позовних вимог про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині вирішення позовних вимог (про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання об`єктом права спільної власності подружжя) постанова Апеляційного суду Київської області
від 25 вересня 2018 року до суду касаційної інстанції не оскаржувалася,
отже не була предметом касаційного перегляду відповідно до
статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що, вирішуючи спір і поклавши в основу рішення про задоволення позову в частині встановлення факту батьківства висновок судової молекулярно-генетичної експертизи
від 25 травня 2016 року, апеляційний суд залишив поза увагою, що зазначена експертиза проведена у межах кримінального провадження, яке було закрито постановою слідчого 10 листопада 2014 року. Суд апеляційної інстанції не встановив, на якій підставі призначено вищевказану експертизу після закриття кримінального провадження, не перевірив доводи відповідача щодо скасування постанови слідчого про призначення зазначеної експертизи, відсутності постанови прокурора на відібрання біологічних зразків, порушення процедури відібрання біологічних зразків, не роз`яснив учасникам справи їх право заявити клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи під час розгляду цієї справи та дійшов передчасного висновку про належність і допустимість вказаного доказу й наявність підстав для задоволення позову про встановлення факту батьківства, а також внесення змін до актового запису про народження.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Встановлено факт батьківства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внесено зміни до Книги реєстрації народжень, актового запису від 16 січня 2009 року № 26 про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації Відділ реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою апеляційного суду призначено у справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, яка не була проведена внаслідок ухилення відповідача від її проведення. Разом з тим, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
При цьому колегія суддів апеляційного суду також врахувала показання свідка ОСОБА_8, що працювала у поліклініці Голосіївського району міста Києва маніпуляційною сестрою, в якій ОСОБА_1 спостерігалась протягом вагітності. Так, протягом всієї вагітності разом з позивачем до поліклініки приходив ОСОБА_3, у якого як у батька дитини лікар брала кров для аналізів. ОСОБА_3 був зацікавлений у тому, щоб мати та дитина були здорові. Працівники медичного закладу знали, що це дитина ОСОБА_3 . Допитаний у судовому засіданні батько позивача - ОСОБА_9 підтвердив, що ОСОБА_3 забрав ОСОБА_1 з дочкою з пологового будинку, привіз додому, цікавився дитиною, був присутнім на її днях народження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат
Перепелиця С. О., просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої
статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судового рішення, а саме зазначає, що відсутній правовий висновок щодо можливості (неможливості) призначення в цивільній справі посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи для встановлення факту батьківства, зокрема, чи можливо проведення ексгумації трупа
в межах цивільного процесу.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу),
а саме зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про можливість втручання у місце поховання ОСОБА_3 для вилучення його частини тіла з метою проведення судової експертизи та безпідставно призначив у справі молекулярно-генетичну експертизу для встановлення факту батьківства. ОСОБА_3 за життя не надавав згоди на вилучення частин його тіла після смерті. Разом з тим, ОСОБА_2 та його представник не перешкоджали проведенню експертизи.
Зібраними у справі доказами підтверджено факт не проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій,
які б свідчили про його зв`язок з ОСОБА_4 . Апеляційний суд безпідставно прийняв до уваги показання свідків, які були допитані місцевим судом до проведення у справі повторного автоматичного розподілу та заміни головуючого судді.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду 12 лютого 2021 року адвокатом Коваля Д. В. - Перепелицею С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4, матір`ю якої є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 16 січня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області. У свідоцтві про народження батьками дитини вказані: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька від 17 червня 2011 року відповідно до частини першої статті 135 СК України батьком дитини вказаний ОСОБА_7 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві.
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся син спадкодавця - ОСОБА_2 .
Також із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_3 . 23 квітня 2015 року звернулась ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4 .
За змістом довідки Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерська брама"
від 07 листопада 2014 року № 1041 ОСОБА_3 з 12 вересня 2000 року до дня своєї смерті був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 .
Місце проживання ОСОБА_1 з 18 січня 2002 року зареєстроване
у квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12014110130004018
30 жовтня 2014 року до Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області надійшло повідомлення від чергового лікаря Броварської центральної районної лікарні про те, що у будинку АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_3, 1964 року народження, без ознак насильницької смерті. Для встановлення причини смерті ОСОБА_3 постановами слідчого відділу Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України
у Київській області була призначена судово-токсикологічна експертиза крові ОСОБА_3 та судово-медична експертиза гістологічних зразків ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 25 грудня 2014 року
смерть ОСОБА_3 настала від отруєння чадним газом, будь-яких тілесних пошкоджень при судово-медичній експертизі трупа не виявлено.
Старший слідчий Слідчого відділу Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області
10 листопада 2014 року виніс постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України.
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи, складеним
25 травня 2016 року Київським обласним науково-дослідним
експертно-криміналістичним центром у кримінальному провадженні
№ 12014110130004018, встановлено, що ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, може бути біологічною дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події складає 99,97 %.
У листі заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції від 02 лютого 2018 року зазначено, що молекулярно-генетична експертиза призначена слідчим безпідставно та у кримінальному провадженні, яке було закрито. За виявленими фактами порушення вимог кримінального процесуального законодавства керівництву Головного управління національної поліції в Київській області доручено провести службове розслідування.
Прокурор Броварської місцевої прокуратури 18 квітня 2018 року виніс постанову про скасування постанови старшого слідчого від 03 лютого
2016 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Представник позивача під час розгляду цієї справи звернувся до суду
з клопотанням про призначення судової експертизи з метою встановлення кровної спорідненості ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року за клопотанням представника позивача призначено у справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу. На вирішення експертів поставлено питання: чи є ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_4 . Одночасно суд роз`яснив учасникам справи наслідки ухилення від участі в експертизі, які передбачені статтею 109 ЦПК України.
Згідно з відповіддю Комунального закладу Київської обласної ради "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 08 жовтня
2020 року, у зв`язку з конфліктною ситуацією, яка виникла між присутніми на місці поховання ОСОБА_3 представниками сторін у справі, через що були викликані представники поліції, ексгумація трупу проведена не була, тому відібрати біологічний матеріал не виявилося можливим.
На підтвердження тієї обставини, що саме ОСОБА_2 ухилявся від проведення вказаної експертизи представником позивача надано апеляційному суду: відеоматеріали від 02 вересня 2020 року - подій на кладовищі селища місцевого типу Калиніка Броварського району Київської області з приводу перешкоджання виконання ухвали Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року; копію пояснень з матеріалів єдиного обліку від 02 вересня 2019 року № 25536, від 03 вересня 2020 року
№ 25664, 25741; копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що 26 червня 2019 року
ОСОБА_2 звернувся до Броварської місцевої прокуратури, прокуратури Київської області, Броварського відділу поліції із заявами-запереченнями,
в яких просив вжити заходи реагування державних органів до недопущення порушення його прав та прав померлого близького родича - ОСОБА_3, до якої долучив копію ухвали Київського апеляційного суду від 20 червня
2019 року та копію свідоцтва про народження. Зазначив про неможливість виконання даної ухвали суду та наявність поважних причин, що унеможливлюють її виконання. У цій заяві вказував, що він ( ОСОБА_2 )
є сином ОСОБА_3 та як найближчий родич померлого через етичні та релігійні міркування не надає своєї згоди на ексгумацію трупа померлого ОСОБА_3 .
Відповідач просив зазначену заяву вважати офіційним запереченням на проведення ексгумації. Вказував, що відповідач як користувач місця поховання не надає згоди на розкриття вказаної могили. Про знесення надмогильної споруди категорично заперечує. У випадку проведення ексгумації проти його волевиявлення вважатиме такі дії протиправним самоуправством, що тягне кримінальну відповідальність.
Апеляційний суд встановив, що судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена саме внаслідок ухилення ОСОБА_2 від її проведення.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала
у поліклініці Голосіївського району міста Києва маніпуляційною сестрою,
в якій ОСОБА_1 спостерігалась протягом вагітності. Протягом всієї вагітності разом з ОСОБА_1 до поліклініки приходив ОСОБА_3,
у якого як у батька дитини лікар брала кров для аналізів. ОСОБА_3 був зацікавлений у тому, щоб мати та дитина були здорові. Працівники медичного закладу знали, що це дитина ОСОБА_3 .
Допитаний у судовому засіданні як свідок батько позивача -
ОСОБА_9 підтвердив, що ОСОБА_3 забрав ОСОБА_1
з дочкою з пологового будинку, привіз їх додому, цікавився дитиною, був присутнім на її днях народження.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту батьківства та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження, апеляційний суд виходив з того, що призначення судової молекулярно-генетичної експертизи є необхідним у цій конкретній справі, проте така експертиза не була проведена саме внаслідок ухилення ОСОБА_2 від її проведення. Відповідачу було роз`яснено зміст статті 109 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Крім того, допитані у судовому засіданні свідки підтвердили ті обставини, що саме ОСОБА_3 супроводжував ОСОБА_1 до лікаря під час вагітності, здавав кров як батько дитини, забрав останню з дочкою
з пологового будинку, привіз їх додому, цікавився дитиною, був присутнім на її днях народженнях.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 135 СК України (в редакції, чинній на час народження дитини) передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого
2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так
і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого
2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги
в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження
№ 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі
№ 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).
Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі "Калачова проти Російської Федерації", заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест
є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність
і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Разом з тим, під час розгляду справи про встановлення батьківства суд повинен врахувати, що у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до
статті 109 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Ураховуючи положення статті 12 ЦПК України, що визначає зміст змагальності судового процесу, позивач мала право звертатися до суду із клопотанням про призначення судової експертизи і таким правом вона скористалась.
З метою встановлення кровної спорідненості ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_3, ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року за клопотанням представника позивача призначено у справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу. На вирішення експертів поставлено питання: чи є ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_4 . Одночасно суд роз`яснив учасникам справи наслідки ухилення від участі
в експертизі, які передбачені статтею 109 ЦПК України.
Апеляційний суд встановив, що судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена саме внаслідок ухилення ОСОБА_2 від її проведення.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_3 разом
з ОСОБА_1 протягом всієї вагітності останньої приходив до її лікаря, тобто піклувався про матір майбутньої дитини. Також ОСОБА_3 як батько майбутньої дитини здавав кров для аналізів, забрав ОСОБА_1 з дитиною ( ОСОБА_4 ) з пологового будинку, привіз їх додому, цікавився дитиною, був присутнім на її днях народження, тобто проявляв батьківську турботу щодо неї.
При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку
з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що наявні підстави для встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо дитини - ОСОБА_4, оскільки посмертна судова молекулярно-генетична експертиза у цій справі не проведена з вини відповідача.
ОСОБА_3 як батько турбувався про ОСОБА_4, забрав матір з нею
з пологового будинку, був присутнім на її днях народження тощо.
Отже, правильними є висновки апеляційного суду, за встановлених обставин, щодо доведеності позовної вимоги про встановлення факту батьківства
та похідної вимоги про зобов`язання внести зміни до актового запису про народження.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого
2018 року у справі № 392/1088/15-ц (провадження № 61-4068св18).
Доводи касаційної скарги, що відсутній правовий висновок касаційної інстанції щодо можливості (неможливості) призначення у цивільній справі посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи для встановлення факту батьківства, не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо необхідності призначення у такій категорії справ посмертної судової експертизи з метою встановлення кровної спорідненості померлої особи з її дитиною були висловлені Верховним Судом у постановах, зокрема
від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/1157/16-ц (провадження
№ 61-21047св18), від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).
Також, безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неможливості ексгумації трупа в межах цивільного процесу та відсутність висновків щодо цього питання за результатом касаційного перегляду справ, оскільки зазначене питання було предметом дослідження Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду та відповідні висновки викладені у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 592/4443/17 (провадження
№ 61-37023св18), від 27 травня 2020 року у справі № 711/8704/15 (провадження № 61-44244св18). Предметом зазначених справ було, зокрема встановлення факту батьківства щодо померлої особи.
Крім того, посмертна судова молекулярно-генетична експертиза була призначена під час нового розгляду справи судом апеляційної
інстанції, зокрема на виконання вимог постанови Верховного Суду
від 30 січня 2019 року, вказівки якої, відповідно до частини першої
статті 417 ЦПК України, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що експертиза була призначена без надання згоди на неї спадкоємцем ОСОБА_2, оскільки вказана експертиза не була проведена у зв`язку з чиненням останнім перешкод в її проведенні. Однак, суд апеляційної інстанції на підставі вимог статті 89 ЦПК України оцінивши докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в оскаржуваній частині.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки оскаржувана постанова прийнята на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та підтверджена доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість. Постанова апеляційного суду обґрунтована доказами, одержаними у визначеному законом порядку.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 та його представник не перешкоджали проведенню експертизи, оскільки такі доводи спростовані листом Комунального закладу Київської обласної ради "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 08 жовтня
2020 року, відеоматеріалами від 02 вересня 2020 року, копією пояснень
з матеріалів єдиного обліку від 02 вересня 2019 року № 25536, від 03 вересня 2020 року № 25664, 25741; копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, зверненням відповідача до правоохоронних органів
від 26 червня 2019 року тощо. Апеляційний суд надав належну правову оцінку вказаним доказам як кожному окремо, так і в сукупності, а результат указаної процесуальної дії виклав у мотивувальній частині постанови.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення доводи касаційної скарги, що апеляційний суд безпідставно прийняв до уваги показання свідків, які були допитані місцевим судом до проведення у справі повторного автоматичного розподілу та заміни головуючого судді, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України). Разом з тим, заміна головуючого у суді першої інстанції внаслідок проведення автоматичного розподілу не може бути підставою для залишення поза увагою показань свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду, надавали показання по суті заявлених вимог, що підтверджується протоколом судового засідання та звукозаписом судового засідання.
ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява
№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені
у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови без змін.