Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 398/1113/18
провадження № 61-7268св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Коліуш Г. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПрАТ "СК "Універсальна") про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що згідно з договором кредиту № 455АІ10130620001 на купівлю автотранспортного засобу від 20 червня 2013 року, укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), їй надано кредит в сумі 158 391 грн, завдяки якому вона придбала автомобіль BYD S6 1, чорного кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Зазначила, що відповідно до укладеного між нею та ПрАТ "СК "Універсальна" договору № 3137/245/002258 добровільного страхування наземного транспорту від 18 червня 2014 року, вказаний автомобіль було застраховано на суму 219 990 грн. За умовами цього договору, страховик згідно з заявою Страхувальника, що є невід`ємною частиною Договору, здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку Страхувальнику/Банку, а Страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим Договором, та виконувати інші умови Договору.
Вказала, що 31 травня 2015 року по вул. Луговій в с. Ялинівка в Олександрійському районі Кіровоградської області сталася ДТП за участю вказаного транспортного засобу при таких обставинах. За кермом автомобіля знаходився її чоловік ОСОБА_2 . Пересуваючись по дорозі з ґрунтовим покриттям, яка була засипана відсівом, вони побачили попереду чоловіка з собакою, яка зненацька кинулася мало не під колеса автомобіля. Намагаючись їх об`їхати, чоловік прийняв вправо, від чого під колесом автомобіля посунувся відсів і почав провалюватися, після чого автомобіль скотився в кювет. Під час події у автомобіля було розірване колесо, яке було замінено на зимову шину.
Зазначила, що 17 липня 2015 року нею до страховика було подано заяву про виплату страхового відшкодування по події, що має ознаки страхового випадку.
Однак, листом від 27 липня 2015 року їй було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тієї підстави, що на момент настання страхового випадку застрахований автомобіль рухався по пересічній місцевості поза межами доріг загального користування та був укомплектований зимовими шинами. Вважає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною та такою, що суперечить актам чинного законодавства.
Вказаними діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях викликаних почуттям несправедливості та безправ`я, неможливості через дії відповідача отримати страхову виплату.
Також вважає, що у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання відповідач зобов`язаний сплатити їй інфляційні витрати і 3 % річних.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ "СК "Універсальна" на її користь відшкодування за пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП в сумі 280 000 грн, інфляційні збитки в сумі 94 528 грн, 3 % річних в сумі 23 934 грн та 3 000 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що на момент скоєння ДТП застрахований автомобіль був укомплектований зимовими шинами у весняно-літній період, що відповідно до умов укладеного договору страхування не є страховим випадком, а тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною.
Разом з тим, право вимоги позивач (потерпілий, страхувальник) може мати лише на підставі уповноваження його належним чином вигодонабувачем. Якщо ж вигодонабувач не наділив позивача такими повноваженнями, то останній не має права на одержання страхової виплати. Отже, у позивача відсутнє право на отримання страхової виплати.
Оскільки судом не встановлено порушень діючого законодавства відповідачем при відмові у виплаті страхового відшкодування, тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що страховиком виконані вимоги діючого законодавства, а саме, страховик направив свого представника для визначення аварійним комісаром розміру збитків, проведений огляд автомобіля та складений відповідний акт, за результатами якого аварійним комісаром визначено порушення пункту 3.1.13 Договору добровільного страхування наземного транспорту від 18 червня 2014 року № 3137/245/002258, а отже, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення страхового відшкодування, завданого пошкодження транспортного засобу в сумі 280 000 грн, інфляційні втрат в сумі 94 528,00 грн, 3 % річних в сумі 23 934,00 грн.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною. При цьому, як пояснювала позивач у позовній заяві, внаслідок ДТП було розірвано колесо, яке було замінено запасною зимовою шиною, проте пошкодження колеса під час складання протоколу про адміністративне правопорушення зафіксовано не було, а також не містять такої інформації письмові пояснення ОСОБА_2 .
Крім того, матеріали справи не містять доказів відмови банку в отриманні страхового відшкодування, тому висновок суду першої інстанції про те, що у позивача відсутнє право на отримання страхового відшкодування є правильним.
У зв`язку з тим, що у позивача відсутнє право на утримання страхового відшкодування, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних є безпідставними.
Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у стягненні 3 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричинення якої позивач пов`язує з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування, оскільки рішення страхової компанії про відмову у її виплаті є правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не прийняті доводи позивача про те, що шини були замінені на вимогу страхового комісара перед оглядом 03 червня 2015 року. На момент ДТП, вказаний автомобіль не був укомплектований зимовими шинами, а отже страховий випадок мав місце, тому відмова у виплаті страхового відшкодування є незаконною. Крім того, застереження щодо експлуатації автомобіля, що містяться в пунктах 3.1, 3.1.13 договору страхування, прямо суперечать пункту 31.4.5 Правил дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі 910/18954/17 та постанову Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 6-2112цс16, дійшов до абсолютно протилежного висновку, що призвело до ухвалення незаконного рішення. У зазначених постановах зроблено висновок, що якщо вигодонабувач відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді вигодонабувач буде третьою стороною у справі, якщо ж ні - належним позивачем має бути вигодонабувач. Також, такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц. Крім того, апеляційним судом не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному, а тому відмова в задоволенні позову з підстави, що право вимоги належить виключно банку є незаконною.
Отже, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, помилково виходили з того, що у позивача відсутнє право на отримання страхового відшкодування, оскільки матеріали справи не містять відмови банку в отриманні страхового відшкодування.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
07 вересня 2020 року справа № 398/1113/18 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2020 року доповідачем у справі визначено суддю ОСОБА_3., у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., Русинчука М. М.
Відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 "Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3", у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 червня 2013 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 425AI10130620001, з урахуванням договору № 1 про внесення змін, за умовами якого банк надав позичальнику 158 391 грн зі сплатою 16,3 % за користування кредитом, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що встановлені цим договором.
Одночасно з укладенням цього договору, з метою забезпечення сплати страхових платежів за договором страхування, передбаченим пунктом 3.3.3. цього договору, з позичальником укладається договір про надання відновлювальної кредитної лінії (на сплату страхових платежів) від 20 червня 2013 року № 42511249INSURANCEI (пункт 1.1.3 Договору).
Відповідно до пункту 1.2. Договору кредит надається позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки BYD 2013 року випуску, чорного кольору, згідно договору купівлі-продажу від 19 червня 2013 року № 13/77 укладеного з ПП "Авто-шанс".
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, сторони укладають договір застави транспортного засобу, визначеного пунктом 1.2. цього Договору, заставною вартістю 175 990 грн, який також забезпечує виконання зобов`язань позичальника за Додатковим договором.
18 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "Універсальна" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3137/245/002258, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб BYD S6, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, страхова сума становить 219 990,00 грн.
31 травня 2015 року близько 19.30 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем BYD, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Польовій в с. Ялинівка Олександрійського району не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого рухаючись з крутого схилу здійснив з`їзд на праве узбіччя по ходу руху автомобіля та перекинувся в кювет, внаслідок ДТП вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2015 року у справі № 398/2911/15 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
03 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ "СК "Універсальна" із заявою про настання 31 травня 2015 року страхової події.
03 червня 2015 року аварійним комісаром Дроздовим Є. С. проведено огляд пошкодженого застрахованого транспортного засобу та складено протокол огляду транспортного засобу від 03 червня 2015 року, відповідно до якого ним було виявлено, що на даному автомобілі встановлені зимові автошини колес, чим порушено сезонність експлуатації шин у разі настання ризику ДТП.
07 липня 2015 року ОСОБА_1 було подано заяву про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту.
Листом ПрАТ "СК "Універсальна" від 27 липня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що на момент настання страхового випадку, застрахованого транспортного засобу з порушенням вимог Договору страхування в частині цільового використання застрахованого транспортного засобу - руху поза межами доріг загального користування по пересіченій місцевості та сезонності експлуатації шин, що підпадає під виключення із страхових випадків та обмеження страхування, що визначені умовами укладеного Договору.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.