Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа №405/223/17
провадження №61-18434св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - приватне підприємство "Агрохім",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський комбікормовий завод",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Агрохім" на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року приватне підприємство "Агрохім"(далі - ПП "Агрохім", підприємство) звернулося до суду до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод"), з позовом, в якому просило визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року, сторонами якого є ПП "Агрохім" та ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що у березні 2016 року ПП "Агрохім" стало відомо про існування договору про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року, укладеного між ПП "Агрохім" та ОСОБА_1
09 вересня 2015 року між ПП "Агрохім" та ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" укладено договір відповідального зберігання продукції, за яким ПП "Агрохім" передало на зберігання ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" 1 240,19 тон насіння соняшнику з вмістом олеїнової кислоти понад 82%, при цьому, строк зберігання зерна згідно із зазначеним договором та додаткових угод до нього було визначено до 22 квітня 2016 року.
На початку березня 2016 року підприємство звернулося до ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" щодо узгодження періоду повернення соняшнику зі зберігання в кількості 1 240, 19 тон, після чого стало відомо, що соняшник у зазначеній кількості на зберіганні не перебуває, оскільки частина його переоформлена на ОСОБА_1, про що також надано копії документів, оформлених нібито від імені ПП "Агрохім", а саме: договір про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року, довіреність № 4 від 08 жовтня 2015 на ім`я ОСОБА_1, лист ПП "Агрохім" до ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" від 08 жовтня 2015 року, згідно яких право власності на насіння соняшника в кількості 493 тонн переоформлено на відповідача.
В подальшому, 17 березня 2016 року позивач звернувся до ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" з листом, як передбачено умовами договору, про погодження дати відвантаження насіння соняшника високоолеїнового, в кількості 747 190 тонн та з 29 березня 2016 року ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" почало відвантаження соняшника зі зберігання, в результаті чого було відвантажено лише 685 340 тонн.
Позивач вказував, що він не укладав жодного договору на передачу права власності насіння соняшнику та не надавав листів чи будь-яких інших документів, пов`язаних з відчуженням зазначеного вище майна, у зв`язку з чим, 14 березня 2016 року звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину та на підставі даної заяви розпочато досудове розслідування, а позивача залучено до провадження в якості потерпілого.
В рамках досудового розслідування призначено судово-почеркознавчу експертизу щодо документів на переоформлення права власності на майно, що перебувало на зберіганні.
Висновком експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 07 липня 2016 року установлено, що підписи на договорі про відступлення права вимоги довіреності №4 та листі від 08 жовтня 2015 року виконані не ОСОБА_2, який є керівником підприємства, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2, а також на зазначених документах нанесено не кліше печатки ПП "Агрохім".
Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1, скориставшись підробленими документами, незаконно заволодів чужим майном на значну суму.
У разі виконання підпису на договорі від імені юридичної особи не посадовою особою, яка має право діяти відповідно до установчих документів та закону, а іншою невідомою особою, що не має таких повноважень, за умови підтвердження цього факту належними доказами та при встановленні, що юридичною особою не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв`язку з його невідповідністю до вимогам частин другої, третьої статті 203 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 вересня 2019 року позов ПП "Агрохім" задоволено.
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року, сторонами якого є ПП "Агрохім" та ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний у цій справі договір про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року не підписаний від імені керівника ПП "Агрохім", що підтверджено висновком судового експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №15 від 27 березня 2019 року, відповідно до якого підпис, розташований у графі " ОСОБА_2" договору про відступлення права вимоги, укладеного між приватним підприємством "Агрохім" (первісний кредитор", в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (новий кредитор) від 08 жовтня 2015 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2, крім того, відбиток круглої печатки "Приватного підприємства "Агрохім", розташований у графі " ОСОБА_2" договору про відступлення права вимоги, укладеного між приватним підприємством "Агрохім" (первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (новий кредитор), від 08.10.2015 - нанесений не кліше круглої печатки "Приватного підприємства "Агрохім", зразки відбитків якої надані для порівняння, а іншим кліше печатки.
Таким чином, суд вважав встановленим під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення позивача на укладення договору відступлення права вимоги, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 207, 215 ЦК України.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що непідписання угоди належною, повноваженою особою свідчить про відсутність у ПП "Агрохім" волевиявлення на укладення правочину, а відповідно договір про відступлення права вимоги є неукладеним і не може бути визнаний недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПП "Агрохім" не погодилось з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що договір про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року, підписаний від імені ПП "Агрохім" та ОСОБА_1 є укладеним, оскільки він відповідає вимогам, встановленим пунктом 2 частини першої статті 208, частини першої статті 513, частини першої статі 638 ЦК України. Відтак, в силу статті 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки вказаний договір містить всі необхідні реквізити, істотні умови, то він є укладеним, а отже оспорюваним, та за рішенням суду може бути визнаний недійним.
Судом першої інстанції правомірно застосовано положення статей 203, 215 ЦК України, оскільки ПП "Агрохім", як сторона договору про відступлення права вимоги заперечувало його дійсність на підставі того, що волевиявлення ПП "Агрохім" не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, та договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Натомість, апеляційний суд дійшов протилежних висновків про те, що договір про відступлення права вимоги є неукладеним і не може бути визнаний недійсним, так як непідписання угоди належною, повноваженою особою свідчить про відсутність у ПП "Агрохім" волевиявлення на утворення правочину, та помилково послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047-16-ц.
У даному випадку апеляційним судом порушено норми матеріального права, а саме застосовано норми права у без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, відповідно до якого не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Апеляційним судом не враховано, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц стосується договорів оренди земельних ділянок.
Натомість, предметом цієї справи є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між ПП "Агрохім" та ОСОБА_1 .
Правова природа договорів у вказаних справах стосовно моменту укладення договору (набрання чинності) є різною - так, договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації, а договір про відступлення права вимоги з досягненням сторонами згоди щодо істотних умов договору та підписання його у письмовій формі.
Всупереч наведеному, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, безпідставно застосував зазначену вище позицію Великої Падати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов
Фактичні обставини, встановлені судами
За договором про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року, сторонами за яким зазначено ПП "Агрохім" (первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (новий кредитор), первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором відповідального зберігання від 09 вересня 2015 року, укладеним між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський комбікормовий завод".
Згідно вказаного договору кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором.
Право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданою первісним кредитором на ім`я нового кредитора (п.п.1.1, 1.2, 1.3).
Відповідно до умов зазначеного договору на ім`я ОСОБА_1 08 жовтня 2015 року видано довіреність №4 на отримання від ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" за рахунком-фактурою - переоформлення соняшника в кількості 493 тонн.
Зазначена довіреність оформлена за підписом керівника підприємства "Агрохім" ОСОБА_2
В довіреності міститься також підпис в графі "Головний бухгалтер" без зазначення прізвища.
З інформації, викладеної у листі ПП "Агрохім" від 08 жовтня 2015 року вбачається, що директор ПП "Агрохім" ОСОБА_2 звернувся до директора ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" Кононця О. П. з вимогою про переоформлення 493 тонни насіння соняшника з 08 жовтня 2015 року, що знаходиться на ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" згідно договору відповідального зберігання продукції від 09 вересня 2015 року на нового власника відповідно до договору про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року та повідомлено також реквізити нового власника: ОСОБА_1 .
У матеріалах справи міститься копія висновку судового експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №111 від 07 липня 2016 року, про проведену судово-почеркознавчу експертизу на підставі постанови слідчого від 11 червня 2016 року про проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016120020003390
від 15 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.
Згідно вказаного висновку підпис на зворотній частині у договорі про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року у графі "Директор____ ОСОБА_2", виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 .
Підпис у графі "Керівник підприємства ОСОБА_2." в довіреності № 4 від 08 жовтня 2015 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 .
Підпис у графі "Директор____ ОСОБА_2" у листі ПП "Агрохім" до ТОВ "Кіровоградський Комбікормовий завод" від 08 жовтня 2015 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 .
Відтиск круглої печатки ПП "Агрохім" на зворотній частині у договорі про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року у графі "Директор____ ОСОБА_2", нанесено не кліше печатки "ПП "Агрохім", зразки якого надані для порівняння.
Відтиск круглої печатки "Приватне товариство Агрохімкод ЄДРПОУ 23694198" у графі "Керівник підприємства ___ ОСОБА_2" у довіреності № 4 від 08 жовтня 2015 року в графі, нанесено не кліше печатки "ПП "Агрохім", зразки якого надані для порівняння.
Відтиск круглої печатки "Приватне товариство Агрохім код ЄДРПОУ 23694198" у графі "Директор ____ ОСОБА_2" у листі ПП "Агрохім" до ТОВ "Кіровоградський Комбікормовий завод" від 08 жовтня 2015 року нанесено не кліше печатки "ПП "Агрохім", зразки якого надані для порівняння.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи №15 від 27 березня 2019 року проведеної експертом Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру установлено, що підпис розташований у графі "Директор ОСОБА_2" договору про відступлення права вимоги, укладеного між приватним підприємством "Агрохім" (первісний кредитор), в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (новий кредитор) від 08 жовтня 2015 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2 .
Відбиток круглої печатки "Приватного підприємства "Агрохім", розташований у графі " ОСОБА_2" договору про відступлення права вимоги, укладеного між приватним підприємством "Агрохім" (первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (новий кредитор), від 08 жовтня 2015 року нанесений не кліше круглої печатки ПП "Агрохім", зразки відбитків якої надані для порівняння, а іншим кліше печатки.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач ставив питання про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 08 жовтня 2015 року, сторонами за яким зазначено ПП "Агрохім" та ОСОБА_1 з підстав відсутності волевиявлення підприємства на укладення вказаного договору, оскільки такий договір ПП "Агрохім" не укладало, а підпис від імені юридичної особи вчинено не уповноваженою особою - директором ОСОБА_2, а іншою невідомою особою. Тобто, юридичною особою не вчинялось дій, спрямованих на виникнення відповідних правовідносин.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.