Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 235/4410/17
провадження № 61-1369св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Телебачення "КАПРІ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Папоян В. В., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Телебачення "КАПРІ" (далі - ТОВ "Телебачення "КАПРІ"), про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на каналі ТОВ "Телебачення "КАПРІ" був оприлюднений ролик під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1", у якому було поширено відносно позивача інформацію, яка є недостовірною та принижує її ділову репутацію.
Так, 19 липня 2017 року ініціативною групою було проведено опитування мешканців сел. Котлине Покровського району Донецької області, зокрема ОСОБА_2, з метою вивчення громадської думки щодо об`єднання у Покровську об`єднану територіальну громаду з центром у м. Покровську Донецької області. Під час опитування ОСОБА_2 висловилась, що за підтримку пропозиції Покровської міської ради щодо об`єднання територіальної громади сел. Котлине Покровського району у Покровську об`єднану територіальну громаду ОСОБА_3 (прізвище позивача до шлюбу) було завезено сантехнику і будівельні матеріали, а саме: шифер, дошки, брусся.
Інформація, що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем ОСОБА_2 через мережу Інтернет на каналі ТОВ "Телебачення "КАПРІ" про позивача, тобто доведена до відома невизначеного кола осіб, є такою, що не відповідає дійсності, порушує особисті права (честь, гідність та ділову репутацію) ОСОБА_1, яка працює вчителем фізики навчально-виховного комплексу № 1 у м. Покровську та з 2011 року за власні кошти придбала будівельні матеріали для виконання ремонтних робіт у належному їй на праві власності будинку.
Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати поширену ОСОБА_2 інформацію про закупівлю ОСОБА_1 будівельних матеріалів і сантехніки за підтримку пропозиції Покровської міської ради щодо об`єднання сел. Котлине Покровського району у Покровську об`єднану територіальну громаду недостовірною та такою, що порушує її честь, гідність та ділову репутацію; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 спростувати протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію про позивача у спосіб, найбільш близький до способу її поширення, шляхом принесення офіційного вибачення ОСОБА_1 через ТОВ "Телебачення "КАПРІ", зобов`язати ТОВ "Телебачення "КАПРІ" спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення відеозапису офіційного вибачення ОСОБА_2 перед нею на ТОВ "Телебачення "КАПРІ".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2018 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем ОСОБА_2 були висловлені свої оціночні судження, основані на висловленнях позивача, інших мешканців селища, а також власних спостереженнях, які відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту. При цьому судом не встановлено порушення особистих немайнових прав позивача діями ТОВ "Телебачення "КАПРІ" щодо розміщення відео під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1", інформація в якому є дослівним відтворенням слів ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2018 року в частині вимог до ОСОБА_2 скасовано, позов задоволено.
Визнано поширену ОСОБА_2 інформацію про закупівлю ОСОБА_1 будівельних матеріалів і сантехніки за підтримку пропозиції Покровської міської ради щодо об`єднання сел. Котлине Покровського району у Покровську об`єднану територіальну громаду недостовірною та такою, що порушує її честь, гідність та ділову репутацію.
Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію про позивача у спосіб, найбільш близький до способу її поширення, шляхом принесення офіційного вибачення ОСОБА_1 через ТОВ "Телебачення "КАПРІ".
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація про ОСОБА_1, а саме: про те, що вона від міської ради за агітаційну роботу щодо об`єднання громад отримала будівельні матеріали і сантехніку, містить конкретну інформацію про подію і про особу, тобто її можливо перевірити як твердження про факти, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову з тих підстав, що поширена інформація є оціночним судженням. ОСОБА_1 працює вчителем навчально-виховного комплексу № 1 м. Покровська, а тому поширена стосовно неї недостовірна інформація принижує її гідність і честь, ділову репутацію. За таких обставин позивач має право на судовий захист своєї гідності і честі, ділової репутації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем були висловлені свої оціночні судження, які основані на висловленнях позивача, інших мешканців села, а також власних спостереженнях, які відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту, а позивач в такому випадку мала право скористатися правом на відповідь та власне тлумачення справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на сайті ТОВ "Телебачення "КАПРІ" розміщено відео під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому мешканці сел. Котлине Покровського району Донецької області, у тому числі відповідач ОСОБА_2, висловлюють свою думку з приводу об`єднання територіальних громад.
При цьому ОСОБА_2, крім іншого, сказала про те, що Покровський міський голова допомагає мешканцям селища, зокрема ОСОБА_4, будівельними матеріалами, сантехнікою з тією метою, щоб вони проголосували за об`єднання з містом.
Прізвище позивача до реєстрації 11 листопада 2011 року шлюбу - " ОСОБА_1".
Розпорядженнями сільського голови Першотравневої сільської ради Покровського району Донецької області від 20 червня 2017 року № 25, від 21 червня 2017 року № 26 затверджено склад робочої групи з організації громадських обговорень та підготовки проектів рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад, до якої входить ОСОБА_1 .
Факт протистояння між мешканцями селищ Перше травня, Котлине з приводу добровільного об`єднання територіальних громад підтверджується відкритим зверненням депутата Першотравневої сільської ради Покровського району Донецької області ОСОБА_6 до Президента України, голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України від 11 вересня 2017 року № 12, що було підтримано декількома депутатами, у тому числі відповідачем ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Частиною другою статті 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За змістом статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності сторін, закріплений у статті 12 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії").
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація про ОСОБА_1, а саме: про те, що вона від міської ради за агітаційну роботу щодо об`єднання громад отримала будівельні матеріали і сантехніку, містить конкретну інформацію про подію і про особу, тобто її можливо перевірити як твердження про факти, а тому суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку, що поширена інформація є оціночним судженням.
За приписами статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності і честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист її гідності і честі, своєї ділової репутації.
ОСОБА_1 працює вчителем навчально-виховного комплексу № 1 м. Покровська, а тому поширена стосовно неї недостовірна інформація принижує її гідність і честь, ділову репутацію. За таких обставин позивач має право на судовий захист своєї гідності і честі, ділової репутації.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем були висловлені свої оціночні судження, які основані на висловленнях позивача, інших мешканців села, а також власних спостереженнях, які відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту, а позивач в такому випадку мала право скористатися правом на відповідь та власне тлумачення справи, не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.