Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 369/11805/16-ц
провадження № 61-4497св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Гаращенка Д. Р., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що за договором позики від 01 червня 2009 року він надав ОСОБА_2 в борг 185 000,00 грн до 01 липня 2009 року та за договором позики від 08 жовтня 2010 року - 318 377,50 грн до 10 листопада 2011 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року у справі № 2-2696/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача борг з урахуванням інфляції та відсотків за період з 01 липня 2009 року до 01 червня 2012 року у розмірі 565 907,07 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2015 року у справі № 369/11105/15-ц з відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу з врахуванням інфляції та відсотків за користування у розмірі 976 020,23 грн.
Судові рішення у добровільному порядку відповідачем не виконуються та перебувають на виконанні у виконавчій службі.
Загальна сума боргу відповідача становить 1 551 241,30 грн.
Вважає, що оскільки борг виник із договірних зобов`язань, за рішенням суду відповідач кошти йому не повернула, з незалежних від нього причин, тому з неї на його користь підлягають стягненню інфляційні втрати та три відсотки річних за період з 12 жовтня 2015 року до 19 грудня 2016 року.
На підставі викладеного просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь інфляційні втрати та три відсотки річних за період з 12 жовтня 2015 року до 19 грудня 2016 року у розмірі 889 371,64 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 12 жовтня 2015 року до 19 грудня 2016 року відсотки за користування коштами в розмірі 223 692,46 грн, три відсотки річних в розмірі 17 956,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 70 022,74 грн, а всього 311 671,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 116,71 грн.
У решті вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач своїх зобов`язань по поверненню суми боргу на користь позивача не виконує, позивачем надано достатньо доказів, що підтверджують неналежне виконання відповідачем умов договору та рішення суду про стягнення боргу, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 70 022,74 грн, трьох відсотків річних у розмірі 17 956,00 грн та відсотків за користування коштами в сумі 223 692,46 грн за період з 12 жовтня 2015 року до 19 грудня 2016 року ґрунтуються на досліджених доказах та вимогах матеріального права.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення місцевого суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 12 жовтня 2015 року до 19 грудня 2016 року інфляційні втрати в розмірі 70 022,74 грн та три відсотки річних в розмірі 17 956,00 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 689,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 7 414,42 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договором позики від 01 червня 2009 року встановлено строк повернення позики не пізніше першого липня 2009 року, договором позики від 08 жовтня 2010 року встановлено строк повернення коштів в сумі 318 377,50 грн в термін до 10 листопада 2011 року, а тому право позивача нараховувати проценти за користування коштами після закінчення строку дії договору припинилося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, а борг не повернуто; стаття 1058 ЦК України не містить положення про те, що після спливу визначеного договором строку право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється; станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції постанов Великої Палати Верховного Суду, на які вказував суд апеляційної інстанції, не існувало.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 01 червня 2009 року грошову суму у розмірі 185 000,00 грн, з терміном повернення до 01 липня 2009 року.
Згідно з умовами договору позики від 08 жовтня 2010 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 додатково 318 377,50 грн, з терміном повернення до 10 листопада 2011 року, але гроші не повернула.
Ці обставини встановлені судовими рішеннями.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 грудня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 569 126,07 грн.
Києво-Святошинським районним судом Київської області 08 січня 2013 року видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 2-2696 для пред`явлення до відділу державної виконавчої служби.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 982 115,23 грн.
Києво-Святошинським районним судом Київської області 25 грудня 2015 року видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 369/11105/15-ц для пред`явлення до відділу державної виконавчої служби.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 08 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження № 36512148 щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 569 126,07 грн.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 18 січня 2016 року відкрито виконавче провадження № 49843082 щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 982 115,23 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.