Постанова
Іменем України
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 664/652/19
провадження № 61-16847св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Олешківської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Мурашкіним Андрієм Вікторовичем, на постанову Херсонського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 03 листопада 2007 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протягом останніх двох років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Вказувала, що подальше подружнє життя, ведення спільного господарства та сумісне проживання є неможливим.
Вважала, що проживання дітей разом із нею після розірвання шлюбу буде відповідати інтересам дітей.
Також вказувала на те, що діти перебувають на її повному утриманні, а відповідач відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на їх утримання.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб сторін; визначити місце проживання дітей за її фактичним місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідно віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 серпня 2020 року у складі судді Яценка О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 03 листопада 2007 року Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського міського управління юстиції, актовий запис № 814, розірвано.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено її чинне прізвище " ОСОБА_1".
Визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з їх матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (до ліквідації - Олешківського) району Херсонської області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 травня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що подружнє життя сторін виявилось неможливим через несумісність характерів та різні погляди на життя, наміру на відновлення сімейних відносин сторони не мають.
Визначаючи місце проживання дітей разом із матір`ю, суд першої інстанції виходив із того, що визначення місця проживання дітей з позивачем відповідає інтересам дітей.
Враховуючи, що відповідач не має на утриманні інших дітей чи утриманців, є фізично здоровим, діти в період з моменту звернення до суду із позовом, тобто з 12 березня 2019 року до 29 травня 2020 року знаходилися на спільному утриманні батьків, що підтверджено сторонами у судовому засіданні, суд визначив розмір аліментів, що підлягають стягненню на користь позивача на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати початку окремого проживання сторін - з 29 травня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 серпня 2020 року в частині визначення дати початку стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 змінено.
Визначено дату початку стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 починаючи з 12 березня 2019 року.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення дати початку стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 12 березня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 в особі адвоката Мурашкіна А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення аліментів з дня пред`явлення позову, не врахував, що діти на момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовом, тобто з 12 березня 2019 року та до 29 травня 2020 року, знаходилися на спільному утриманні батьків, дані обставини позивач не оспорювала, а тому суд першої інстанції правильно стягнув аліменти починаючи з 29 травня 2020 року, тобто з дня, коли сторони почали окреме проживання.
Підставами касаційного оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виключно у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
У шлюбі у сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сімейні відносини сторони припинили з 29 травня 2020 року.
Відповідно до висновку служби у справах дітей Олешківської районної державної адміністрації від 24 жовтня 2019 року № 08-23/984, враховуючи вік дітей, служба у справах дітей вважала доцільним встановити для малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання з їх матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (до ліквідації - Олешківського) району Херсонської області.
Відповідно до акта обстеження умов проживання позивачем створено належні умови для виховання та розвитку малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.