Постанова суду № 450/3260/16-ц від 15.04.2021 про визнання недійсним кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним...

Постанова

Іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 450/3260/16-ц

провадження № 61-19614св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дацко Аліна Олегівна, на постанову Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Ванівського О.М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (далі - ПАТ "Піреус Банк МКБ") про визнання недійсним кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним договору № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, визнання недійсною додаткову угоду № 2 до кредитного договору, визнання недійсним додаткового договору іпотеки, визнання недійсною додаткову угоду № 3 до кредитного договору, припинення обтяження предмета іпотеки та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" правонаступником якого є ПАТ "Піреус Банк МКБ", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К/08-09, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у сумі 225 000,00 дол. США із щомісячною сплатою відсотків, а позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі.

На виконання пункту 4.1 вищезазначеного договору 19 лютого 2008 року між сторонами укладений договір іпотеки, яким банку передано в іпотеку майнові права на нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 597.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19 лютого 2008 року між ВАТ "Міжнародний комерційний банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх своїх зобов`язань за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № К/08-09.

29 лютого 2008 року між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" та ОСОБА_1 укладений договір № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К08-09.

20 червня 2011 року між ПАТ "Піреус Банк МКБ" та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09.

20 червня 2011 року на виконання передбачених договором зобов`язань між ПАТ "Піреус Банк МКБ" та ОСОБА_1 укладений додатковий договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвою О. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 957.

21 серпня 2013 року між ПАТ "Піреус Банк МКБ" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09.

Позивач посилався на те, що вищезазначені договори укладені з порушенням вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів". У кредитному договорі № К/08-09 відсутня інформація про кредитні умови, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Також вважає, що в порушення закону в кредитному договорі відсутній детальний розпис заборгованості і інформація про такий в умовах договору відсутня. Вважає, що відповідач свідомо ввів в оману позивача стосовно ціни договору.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсним кредитний договір від 19 лютого 2008 року № К/08-09, визнати недійсним договір іпотеки від 19 лютого 2008 року, визнати недійсним договір поруки від 19 лютого 2008 року, визнати недійсним договор від 29 лютого 2008 року № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, визнати недійсним додаткову угоду від 20 червня 2011 року № 2 до кредитного договору, визнати недійсним додатковий договір іпотеки від 20 червня 2011 року, визнати недійсною додаткову угоду від 21 серпня 2013 року № 3 до кредитного договору, припинити обтяження предмета іпотеки - житлового будинку АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" суму коштів у розмірі 26 926,41 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір від 19 лютого 2008 року № К/08-09, укладеним між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" та ОСОБА_1

Визнано недійсним договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі 19 лютого 2008 року № 597.

Визнано недійсним договір поруки від 19 лютого 2008 року № П/08-09, укладеним між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" та ОСОБА_1, та ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір від 29 лютого 2008 року № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09.

Визнано недійсною додаткову угоду від 20 червня 2011 року № 2 до кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09.

Визнано недійсним додатковий договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвою О. Я. та зареєстрований у реєстрі 20 червня 2011 року за № 957.

Визнано недійсною додаткову угоду від 21 серпня 2013 року № 3 до кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09.

Припинено обтяження предмета іпотеки: житлового будинку АДРЕСА_1 номер запису про обтяження № 6619844.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" суму коштів у розмірі 26 926,41 дол. США, що становить 663 736 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 27 лютого 2020 року.

Стягнуто з ПАТ "Піреус Банк МКБ" на користь ОСОБА_1 витрати, понесені за призначену почеркознавчу експертизу, у розмірі 8 035, 20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не надав позивачу як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, такі дії містять ознаки нечесної підприємницької практики стосовно споживача кредитних послуг, умови такого договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, справедливості, внаслідок істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків, погіршують становище споживача, вчинений під впливом обману, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, як наслідок, визнання недійсними договору іпотеки, договору поруки та всіх додаткових угод, оскільки ці договори є похідними від основного.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" задоволено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та надалі виконував його умови протягом тривалого часу; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів, відповідальності за порушення умов договору.

Враховуючи зміст пунктів кредитного договору, ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо умов наданого кредиту, обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Згідно з додатком № 1 до додаткової угоди № 2 до спірного кредитного договору було проведено реструктуризацію кредитної заборгованості та визначено розмір щомісячних платежів за кредитним договором.

Таким чином, позивач був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дацко А. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що згідно з пунктом 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовий формі, в тому числі про: кредитні умови, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту, та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Тобто, предметом доказування в дійсній ситуації є факт повідомлення банком передбачених законом умов до підписання договору. Разом з тим кредитний договір від 19 лютого 2008 року № К08/09 зазначеної інформації не містить. Документів, які містили б необхідну інформацію, банк споживачу не надавав.

Крім того, з висновку спеціаліста незалежної аудиторської фірми "Аудит-сервіс ІНК" від 28 грудня 2016 року вбачається, що договір містить суперечності, а з його умов неможливо отримати повну інформацію про сукупну вартість кредиту та порядок його розрахунку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Піреус Банк МКБ", у якому він просить залишити оскаржувану постанову без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Піреус банк МКБ", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К/08-09, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у сумі 225 000,00 дол. США із щомісячною сплатою відсотків, а позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору, у випадку і порядку, встановленому пунктами 2.6, 2.7 цього договору. Кредитні кошти призначені на споживчі потреби. До складу сукупної (загальної) вартості кредиту для позичальника (його витрат) у звʼязку з отриманням кредиту на умовах цього договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим договором процентів, 21. цього договору. Витрати, повʼязані з укладанням/зміною іпотечного договору, договору страхування об`єкта нерухомості, сплачуються позичальником самостійно безпосередньо особам, що надають відповідні нотаріальні послуги/послуги страхування.

Згідно з пунктом 10.5 додаткової угоди № 2 до кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09 підписанням цього договору позичальник підтверджує, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку (відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168). Позичальник не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана позичальником інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 цього Кодексузміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,

які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (стаття 1054 ЦК України).

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частинами першою, другою статті 11 Закон України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У договорі про надання кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною (частина четверта Закону України "Про захист прав споживачів").

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо,

які передують укладенню договору.

За приписами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину

не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К/08-09, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у сумі 225 000,00 дол. США із щомісячною сплатою відсотків, а позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі.

Крім того, у серпні 2015 року ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 26 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року, у справі № 464/6850/15-ц позов ПАТ "Піреус Банк МКБ" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованість за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № К/08-09 в розмірі 174 872,32 дол. США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 464/6850/15-ц (провадження № 61-24046св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року cкасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції не з`ясував розмір заборгованості за процентами та пені на момент пред`явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості, не перевірив чинність договору поруки. Оскільки аналіз договору поруки від 19 лютого 2008 року № П/08-09 свідчить, що сторони не встановили строк поруки, умова договору поруки про те, що його дія припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за кредитним договором (пункт 4.2 договору поруки), не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки.

Крім того, з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним договору № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, визнання недійсною додаткову угоду № 2 до кредитного договору, визнання недійсним додаткового договору іпотеки, визнання недійсною додаткову угоду № 3 до кредитного договору, припинення обтяження предмета іпотеки та стягнення коштів позивачі звернулися у грудні 2016 року, тобто вже після того, як банк у серпні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що сторони підписали договір кредиту як такі, що досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали при цьому необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їхнє волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. При цьому позивач, на момент укладення договору, не заявляв додаткових зауважень щодо умов договору кредиту та надалі виконував його.

Сплачуючи протягом тривалого часу періодичні фіксовані платежі згідно з умовами договору, ОСОБА_1 погоджувався з умовами кредитного договору, не порушував питання про його розірвання чи визнання недійсним через ненадання кредитором своєчасної та достовірної інформації про послугу, отже, його волевиявлення, як учасника правочину, було вільним і відповідало внутрішній волі, а правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини другої статті 18 цього Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт шостий частини першої статті З, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

ОСОБА_1, звернувшись до суду із позовом до банку про визнання недійсним кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним договору № 1 про внесення змін та доповнень кредитного договору, визнання недійсною додаткову угоду № 2 до кредитного договору, визнання недійсним додаткового договору іпотеки, визнання недійсною додаткову угоду № 3 до кредитного договору, припинення обтяження предмету іпотеки та стягнення коштів, посилався на обман зі сторони працівників банку при укладенні кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надав суду належних

та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджують наявність умислу

в діях банку, істотність значення обставин, щодо яких його введено

в оману, і сам факт обману.

Зважаючи на необґрунтованість доводів заявника про суперечність змісту оспорюваного кредитного договору положенням Закону України "Про захист прав споживачів", суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до висновку спеціаліста незалежної аудиторської фірми "Аудит-сервіс ІНК" від 28 грудня 2016 року вбачається, що договір містить суперечності, а з його умов неможливо отримати повну інформацію про сукупну вартість кредиту та порядок його розрахунку, є безпідставними, оскільки при укладенні договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з умовами договору. На виконання умов спірного договору він без заперечень отримав кошти та тривалий час виконував зобов`язання за договором у частині повернення кредитних коштів.

Зазначені обставини не можуть слугувати підставою для визнання недійсним кредитного договору від 19 лютого 2008 року № К/08-09, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним договору № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, визнання недійсною додаткової угоди № 2 до кредитного договору, визнання недійсним додаткового договору іпотеки, визнання недійсною додаткової угоди № 3 до кредитного договору, припинення обтяження предмета іпотеки в цілому.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

................

Перейти до повного тексту