Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 946/6628/19
провадження № 61-9503св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (далі - ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство") про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 13 березня 2019 року він працював на посаді експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
21 червня 2019 року його було ознайомлено з наказом в.о. правління
ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" Ю. Слівчука від 13 червня
2019 року № 253 про зміну істотних умов праці, переміщення або вивільнення згідно зі статтею 49-2 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).
Наказом заступника голови правління ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" Ю. Слівчука від 30 серпня 2019 року № 239 його звільнено з посади експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції у зв`язку зі скороченням посади.
Вказував на те, що звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема:
- за два місяці його ознайомили із наказом "Про зміну штатного розпису служби економічної безпеки та запобігання корупції", у якому було зазначено про скорочення посади експерта (з внутрішніх розслідувань), а не про його звільнення;
- його не було повідомлено про наявність або відсутність роботи у товаристві на період постановлення наказу "Про зміну штатного розпису служби економічної безпеки та запобігання корупції" від 13 червня 2019 року № 253, та наказу "Щодо особового складу" від 30 серпня 2019 року № 239;
- не ураховано висновок профспілкового комітету ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" про не надання згоди на його звільнення.
Посилаючись на наведене, просив: визнати незаконним та скасувати наказ заступника голови правління ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство"
Ю. Слівчука від 30 серпня 2019 року №239 про його звільнення; поновити його на посаді експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство"; стягнути з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 790,88 грн та на відшкодування моральної
шкоди - 10 425,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 17 грудня
2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України, зокрема у відповідача відбувалися зміни в організації виробництва і праці (скорочення чисельності і штату працівників); позивача було попереджено про наступне звільнення за два місяці; ОСОБА_1 неможливо було перевести на будь-які інші посади, оскільки його спеціалізація не відповідала кваліфікаційним вимогам вакантних у відповідача посадам; позивачу пропонувалися наявні у товаристві посади, які відповідали його освіті та кваліфікації, від яких він відмовився.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 17 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано наказ заступника голови правління
ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" Ю. Слівчука від 30 серпня
2019 року № 239 про звільнення ОСОБА_1 з посади експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції
ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
Стягнуто з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2019 року по
16 червня 2020 року в сумі 87 244,10 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 6 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства України є помилковим. Суд першої інстанції не урахував, що з
19 серпня 2019 року до штатного розпису ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" були введені посади заступника начальника і начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції, які не були запропоновані позивачу. Відмова профспілкового комітету ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на звільнення ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на маніпуляції відповідача у кадровій роботі, зокрема щодо призначення начальника та його заступника служби економічної безпеки та запобігання корупції, а також не завершення процесу кадрової оптимізації. Також встановлено, що відповідач не дотримався вимог статті 42 КЗпП України та не вирішив питання про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі. Установивши, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог трудового законодавства України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд урахував порушення відповідачем трудових прав позивача, внаслідок чого він на тривалий час залишався без засобів для існування, що потребувало від нього додаткових заходів для організації свого життя та усунення порушених прав, зважаючи на які вважав обґрунтованим розмір такого відшкодування у сумі 6 000,00 грн.
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2020 року допущено негайне виконання постанови Одеського апеляційного суду від
16 червня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство", та в частині стягнення з
ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, у якій заявник просив скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема не урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду України від
01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 25 травня 2016 року у справі
№ 6-3048цс15 та у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі
№ 175/1180/17, щодо обов`язку роботодавця запропонувати працівнику наявну на підприємстві роботу за відповідною професією та спеціальністю, або іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Суд повинен установити та зазначити у судовому рішенні яку саме вільну посаду чи роботу відповідач не запропонував позивачу, та чи відповідає позивач за кваліфікацією цій посаді (роботі).
Апеляційний суд у оскаржуваному судовому рішенні не урахував, що 28 серпня 2019 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від запропонованих йому посад, роботу на яких позивач міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, а також про відсутність в ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" вакантної посади, яка б відповідача його освіті та досвіду роботи. Посади начальника та заступника начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції не були запропоновані ОСОБА_1, оскільки його освіта та досвід роботи у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" не відповідали кваліфікаційним вимогам до зазначених посад (повна вища освіта економічного напряму підготовки та стаж роботи у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" не менше трьох років).
Також зазначав, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не урахував, що у протоколі засідання профспілкового комітету ППО ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від
29 серпня 2019 року № 14 не зазначені підстави для переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1, у звʼязку із чим відмова профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення позивача є необґрунтованою. Не надано належної оцінки також відсутності у позивача переваги перед іншим працівником ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на залишення на роботі, а також факту неодноразового грубого порушення прав внутрішнього трудового розпорядку (запізнювався та йшов раніше з роботи).
При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не урахував, що у позовній заяві не зазначено які моральні страждання та яку втрату соціального статусу поніс позивач, яка була необхідність у застосуванні надмірних зусиль для відновлення нормального рівня життя, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача заподіяно йому шкоду, як визначався розмір відшкодування та якими доказами підтверджується. Додатково заявник зазначав, що позивачу при звільненні було виплачено заробітну плату за весь відпрацьований період, компенсацію за невикористані дні відпустки, вихідну допомогу, а також відповідач виплачував позивачу протягом усього строку розгляду справи допомогу по безробіттю.
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про залишення касаційної скарги ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" без задоволення, а постанови Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року - без змін. Заявник зазначав, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права, без порушення норм процесуального права, судом було об`єктивно, всебічно та у повному обсязі досліджено докази у справі. Відповідач виконав судове рішення про поновлення його на роботі, 26 червня 2020 року його було звільнено на підставі пункту
1 частини першої статті 36 КЗпП України, за згодою сторін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла до Верховного Суду 21 вересня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 липня 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий тимчасово на посаду юрисконсульта 2 категорії ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
З 21 вересня 2018 року на підставі наказу ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 17 вересня 2018 року № 275 ОСОБА_1 переведений на посаду експерта (з внутрішніх розслідувань) відділу внутрішньої безпеки служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
13 березня 2019 року на підставі наказу ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 13 березня 2019 року № 65 ОСОБА_1 переведений на посаду експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
Згідно з підпунктом 1.2.2 пункту 1 наказу в.о. правління ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" Ю. Слівчука від 13 червня 2019 року № 253 з 01 вересня 2019 року наказано скоротити посади, у тому числі посаду експерта (з внутрішніх розслідувань).
21 червня 2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом в.о. правління
ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 13 червня 2019 року № 253, попереджено про зміну істотних умов праці, переміщення або вивільнення згідно зі статтею 49-2 КЗпП України, та повідомлено, що станом на 20 червня 2019 року вакантних посад в ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство", які б відповідали його кваліфікації немає.
Згідно з актом № 2 від 28 серпня 2019 року, ОСОБА_1 відмовився від запропонованої йому вакантної посади двірника служби адміністративно-господарського обслуговування, а також посади сторожа (двірника) відокремленого підрозділу "Учбовий центр", яка буде вакантною з 04 вересня 2019 року. Повідомлено ОСОБА_1, що вакантних посад за його кваліфікацією станом на 28 серпня 2019 року немає.
Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 29 серпня 2019 року № 14, відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 через незавершений процес кадрової оптимізації та проведені маніпуляції у кадровій роботі ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" щодо зайняття посад начальника та заступника начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції.
31 серпня 2019 року на підставі наказу від 30 серпня 2019 року № 239
ОСОБА_1 звільнено з посади експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, повʼязані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобовʼязані зʼясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 Господарського кодексу України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц .
Судами попередніх інстанцій установлено, що скорочення штату працівників у відповідача підтверджується наказом в. о. правління ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 13 червня 2019 року № 253 з 01 вересня 2019 року, зокрема посади експерта (з внутрішніх розслідувань) служби економічної безпеки та запобігання корупції.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
21 червня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом в.о. правління ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" "Про зміну штатного розпису служби економічної безпеки та запобігання корупції" від 13 червня 2019 року № 253, зокрема щодо скорочення його посади з 01 вересня 2019 року, та попереджено про зміну істотних умов праці, переміщення або вивільнення згідно зі статтею
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобовʼязаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обовʼязок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обовʼязок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які зʼявилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15.
Скасовуючи рішення суду та поновлюючи позивача на роботі, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідача були наявні дві посади у службі економічної безпеки та запобігання корупції - начальник та заступник начальника зазначеної служби, які не були запропоновані позивачу.
Судом установлено, що ОСОБА_1 було ознайомлено з переліком вакантних посад станом на 20 червня 2019 року та на 28 серпня 2019 року. 19 серпня
2019 року до штатного розпису ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" введено посаду заступника начальника, на яку з посади виконуючого обов`язки начальника цієї служби був переведений ОСОБА_2, а також посаду начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції, виконуючим обов`язки якого з 20 серпня 2019 року призначено ОСОБА_3, який був звільнений з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" 01 серпня 2019 року.
Установивши наявність вільних вакансій у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство", які були введені до штатного розпису після попередження позивача про вивільнення до розірвання з ним трудового договору, а також наявність у позивача повної юридичної освіти та загального стажу роботи в органах прокуратури 11 років, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невиконання відповідачем положень частини третьої статті 49-2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 .
З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Обов`язок ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство"полягає у необхідності запропонувати працівнику, який підлягає скороченню вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, досвіду, кваліфікаційних вимог до посади тощо.
Згідно з посадовою інструкцією начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції, затвердженою наказом голови правління ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 14 березня 2019 року № 97, кваліфікаційними вимогами до посади начальникаслужби економічної безпеки та запобігання корупції є повна вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст), стаж роботи в правоохоронних органах та стаж роботи в ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" - не менше 3 років. Особливі вимоги: раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за умисний і економічний злочин.
Згідно з посадовою інструкцією заступника начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції, кваліфікаційними вимогами до посади начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції є повна вища освіта технічного або економічного напряму підготовки (магістр, спеціаліст), стаж роботи на керівних посадах - не менше 1 року та стаж роботи в ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" - не менше 3 років. Особливі вимоги: раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за умисний і економічний злочин.
Судами установлено, що повивач має повну вищу юридичну освіту та стаж роботи в органах прокуратури 11 років, у тому числі на посаді прокурора - більше трьох років.
Позивач був прийнятий на роботу у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" 14 липня 2017 року, тобто на момент звільнення (31 серпня 2019 року) загальний стаж його роботи у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" становив менше трьох років.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 не відповідав кваліфікаційним вимогам, які ставились до вакантних посад начальника та заступника начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції, зокрема щодо освіти та стажу роботи у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
Роботодавець не зобовʼязаний пропонувати вакантну посаду працівнику, посада якого скорочується, якщо його кваліфікація, освіта, досвід тощо не відповідають закріпленим у посадових інструкціях за вакантною посадою вимогам, а судом не було встановлено, що такі посади були наявні у відповідача.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловлений у постанові від 25 травня 2016 року № 61-3048цс15.
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті, а також статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14.
В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки випливає, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника (роботодавця) на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.
Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".
Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником (роботодавцем) фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
Надаючи оцінку рішенню профспілкового комітету ППО у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство", оформленого протоколом від 29 серпня 2019 року
№ 14 про відмову профспілкового органу в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України,суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вона є обґрунтованою, містить посилання на не врахування власником (роботодавцем) фактичних обставин у кадровій роботі щодо співробітників служби економічної безпеки та запобігання корупції (звільнення з 01 серпня 2019 року ОСОБА_3 та прийняття його на роботу вже 20 серпня 2019 року на посаду в.о. начальника служби, переведення начальника служби ОСОБА_2 на нову посаду у зазначеному структурному підрозділі - заступника начальника служби), а також не завершення процесу кадрової оптимізації.
Ураховуючи наявність обґрунтованої відмови профспілкового органу в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_1 .
Доводи заявника про те, що рішення професійної спілки про відмову у надані згоди на звільнення позивача є необґрунтованим з посиланням на те, що у ньому не зазначені підстави для наявності у позивача переважного права на залишення на роботі є неспроможними, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином дослідив зазначене рішення профспілки та надав йому правову оцінку у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами. В силу процесуальних обмежень, встановлених статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд не має права здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно із штатним розписом у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" станом на 01 червня 2019 року, були наявні дві посади експерта з внутрішніх розслідувань у службі економічної безпеки та запобігання корупції. Відповідно до наказу ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 13 червня 2019 року № 253 "Про зміну штатного розпису служби економічної безпеки та запобігання корупції", з 01 вересня
2019 року одна штатна посада експерта з внутрішніх розслідувань підлягала скороченню. Відповідач не надав доказів на підтвердження вирішення питання щодо наявності переважного права на залишення на роботі у працівників, які займали посади експерта з внутрішніх розслідувань у службі економічної безпеки та запобігання корупції.
Посилання у касаційній скарзі на порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.
Установивши недотримання роботодавцем положень статті 42 КЗПП України та порушення вимог статті 43 КЗпП України при звільненні позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи питання про відшкодування завданої позивачу незаконним звільненням моральної шкоди, суд апеляційної інстанції урахував тривалість порушення прав позивача, що призвело до втрати засобів для існування, необхідності вчинення додаткових заходів для організації свого життя та додаткових зусиль для усунення порушених прав, що завдавало йому моральні страждання, на відшкодування яких суд обґрунтовано стягнув з відповідача 6 000,00 грн, що відповідає ступеню вини відповідача та істотності порушення прав ОСОБА_1 .