Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 361/6333/18
провадження № 61-16514св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Княжицьке",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Заворотнюк Максим Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д., від 24 вересня
2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" (далі - ТОВ "Княжицьке", товариство) про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 03 листопада 2018 року він від свого імені здійснив платіж на розрахунковий рахунок ТОВ "Княжицьке" у сумі 1 332 240 грн.
Посилаючись на те, що вказані кошти були перераховані ним на користь відповідача без достатньої правової підстави, оскільки між сторонами були відсутні будь-які зобов`язання, а відповідач добровільно повернути ці кошти відмовляється, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України), позивач просив суд стягнути з ТОВ "Княжицьке" на його користь безпідставно отримані Товариством грошові кошти у розмірі 1 332 240 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Петришин Н. М., від 29 травня 2020 року позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Княжицьке" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі
1 332 240 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Княжицьке" набуло від позивача та зберігає грошові кошти у розмірі 1 332 240 грн без достатньої правової підстави. Належні та допустимі докази, які підтверджують завдання позивачем матеріальної шкоди відповідачу, в тому числі судове рішення (вирок), яким встановлено вину позивача у вчиненні дій, які спричинили матеріальну шкоду ТОВ "Княжицьке", суду не надано.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Княжицьке" задоволено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд виходив з того, що перерахування позивачем на користь ТОВ "Княжицьке" грошових коштів у розмірі 1 332 240 грн було здійснене з метою відшкодування завданої ним товариству матеріальної шкоди, внаслідок незаконного заволодіння врожаєм відповідача, примирення з ТОВ "Княжицьке" та припинення кримінального провадження, що встановлено, зокрема, матеріалами кримінального провадження та ухвалою суду про закриття кримінального провадження.
Під час здійснення платежу на користь ТОВ "Княжицьке", позивач самостійно визначив його призначення, як відшкодування матеріальної шкоди.
Відсутність вироку про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не змінює характеру правовідносин сторін, які фактично склалися, і не трансформує визначену за взаємною згодою суму відшкодування у безпідставно набуте майно. Позивач здійснив переказ коштів саме з метою відшкодування завданої ним шкоди, що виключає виникнення кондикційного зобов`язання відповідача та стягнення спірних коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку представник
ОСОБА_1 - адвокат Заворотнюк М. С. подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 361/6333/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду, який приймаючи оскаржену постанову застосував положення статті 1212 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 761/29966/16-ц, № 200/10900/18-ц, № 927/976/17 та
№ 722/1384/15-ц.
Крім того, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в контексті визначення судових рішень, ухвалених в межах кримінального провадження, які є преюдиційними при розгляді цивільної справи (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Стверджує, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в основу своєї постанови поклав ухвалу суду про закриття кримінального провадження, не врахувавши при цьому, що ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності та ухвала про закриття кримінального провадження - це два відмінних між собою судових рішень, що мають різну суть, підстави і зміст, оскільки постановлення ухвали про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності здійснюється з обов`язковим встановленням усіх ознак складу злочину, однак в силу певних обставин - особа звільняється від кримінальної відповідальності, в той час, як ухвала про закриття кримінального провадження у зв`язку із заявою потерпілого постановляється без оцінки наданих суду доказів та встановлення обставин справи.
Застосувавши розширене тлумачення переліку судових рішень, що мають преюдиційне значення в межах кримінального провадження, апеляційний суд визнав встановленими обставини, які повинен був довести відповідач в загальному порядку.
З огляду на те, що в ухвалі про закриття кримінального провадження судом лише було відображено обставини, викладені в обвинувальному акті, без дослідження доказів на їх підтвердження та відображення відповідних висновків суду, заявник вказує на відсутність підстав вважати, що вказаною ухвалою встановлені будь-які обставини, які мають значення при вирішенні цивільної справи.
Також заявник посилається на неврахування судом положень стаття 1212 ЦК України, за якими право на повернення коштів може виникнути і в разі, якщо в подальшому відповідна підстава для їх набуття відпала. Надаючи оцінку наявному в матеріалах справи меморандуму, апеляційний суд залишив поза увагою те, що відповідачем було заявлено про відмову від будь-яких сум коштів на відшкодування збитків, тобто підстава, якщо така і мала місце, припинена з волі сторони, а отже припинено саме зобов`язання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року та березні 2021 року директором ТОВ "Княжицьке" ОСОБА_2 були подані до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, які не можуть бути враховані судом під час касаційного перегляду справи. Так, до поданого у грудні 2020 року відзиву всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України не додано доказів надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. А відзив у березні 2021 року поданий із пропуском строку встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження та наведені відповідачем причини пропуску такого строку є неповажними. При цьому, касаційний суд звертає увагу, що згідно доданих до відзиву документів директор товариства перебувала на лікуванні до 10 лютого 2021 року, однак відзив подано лише 05 березня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 вересня 2017 року старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110130001082
від 27 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 187, статтями 356, 388 Кримінального кодексу України (далі - КК України), складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України в якому вказано, що ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, довівши свій злочинний намір до кінця, заволоділи озимим житом вагою 3 336, 6 ц, загальною вартістю 1 332 240 грн, яке належить ТОВ "Княжицьке", чим завдав підприємству збитків в особливо великих розмірах.
Відповідно до квитанції № 1887157711 від 03 листопада 2017 року
ОСОБА_1 здійснив платіж в сумі 1 332 240 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "Княжицьке" відкритий в АТ "УкрСиббанк", призначення платежу - відшкодування матеріальних збитків.
14 листопада 2017 року прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000827 від 09 листопада
2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника, а саме ОСОБА_1 заволодів врожаєм (озиме жито) загальною вагою 3 330, 6 ц, який зібрав за допомогою орендованої спеціальної техніки з полів загальною площею 91 га, чим спричинив ТОВ "Княжицьке" значну матеріальну шкоду в розмірі 1 332 240 грн, що становить вартість вказаного врожаю на момент скоєння кримінального правопорушення.
При цьому обставиною, що, відповідно до статті 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_1, в обвинувальному акті визначено добровільне відшкодування завданого збитку.
16 травня 2018 року між ОСОБА_2, ТОВ "Княжицьке" (сторона - 1) та ОСОБА_1 (сторона - 2) підписано меморандум, яким його сторони засвідчили бажання припинити взаємні судові та позасудові розбіжності, що існують між ними. Також сторони меморандуму вказали, що на його основі будуть оформлені та подані до уповноважених органів, підприємств, установ та організацій усі необхідні документи.
Зазначеним меморандумом визначено перелік дій, які його сторони зобов`язуються вчинити, спрямованих на припинення цивільних та кримінальних проваджень, ініційованих ними. В меморандумі визначено порядок користування земельними ділянками в межах Княжицької сільської ради та земель колишнього КСП ім. Щорса.
У пункті 3.3. меморандуму зазначено про те, що сторона-1 відмовляється від будь-яких майнових претензій щодо майна - врожаю сільськогосподарських культур (відшкодування його вартості та збитків в будь-якому обсязі) - що стало підставою для порушення кримінального провадження № 12017110000000827, № 12016110130001082 чи може бути підставою для порушення інших кримінальних справ.
16 травня 2018 року директором ТОВ "Княжицьке" ОСОБА_2 до Броварського міськрайонного суду та на ім`я начальника слідчого відділу Броварського відділу поліції подано заяви про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні №12016110130001082 та справі № 361/6996/17. У вказаних заявах ОСОБА_2, як представник ТОВ "Княжицьке" вказує про те, що відбулося примирення із ОСОБА_1 та відсутні претензії до нього і просить закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою від обвинувачення.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року у справі № 361/6996/17, яка набрала законної сили, закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000827 від 09 листопада 2017 року, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, а цивільний позов ТОВ "Княжицьке" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2 308 640 грн - залишено без розгляду.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 16 серпня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року, у справі № 361/2193/16-ц позов ТОВ "Княжицьке" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 припинити будь-які роботи по обробітку земельних ділянок, які знаходяться в складі полів № 1 площею 30 га, № 2 - 63 га, № 5- 60 га, № 7 - 63 га, № 8 - 82 га,
№ 11 - 147 га, № 12 - 84 га, в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області та не чинити перешкоди
ТОВ "Княжицьке" у здійсненні ним своєї діяльності на земельних ділянках, утворених із розпайованих земель КСП ім. Щорса в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, щодо яких ТОВ "Княжицьке" укладено договори оренди землі.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням пунктів 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1
частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого
2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) вказано, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що обставини заподіяння позивачем матеріальної шкоди ТОВ "Княжицьке" у розмірі 1 332 240 грн, внаслідок незаконного заволодіння врожаєм підтверджені матеріалами кримінального провадження № 12017110000000827 та ухвалою суду Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року про закриття кримінального провадження.
При цьому, закриваючи кримінальне провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, суд в ухвалі від 17 травня 2018 року вказав, що вважає вірною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за статтею 356 КК України.
Апеляційний суд встановивши, що спірні грошові кошти були сплачені ОСОБА_1 товариству саме в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди з метою примирення із ТОВ "Княжицьке" та припинення кримінального провадження, дійшов вірного висновку, що вказані кошти не можуть бути стягнуті на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно.
Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що перерахував на рахунок Товариства грошові кошти в сумі 1 332 240 грн, за відсутності будь-яких зобов`язальних правовідносин між сторонами. Оскільки ТОВ "Княжицьке" добровільно зазначену суму коштів не повернуло, позивач вважав, що існують підстави для їх стягнення на підставі статті 1212 ЦК України.
В той же час, як ТОВ "Княжицьке" стверджувало, що сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 332 240 грн є відшкодуванням завданої Товариству діями позивача майнової шкоди, за фактом вчинення яких здійснювалося досудове розслідування у двох кримінальних провадженнях, які були закриті у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, при цьому, таку свою відмову товариство пов`язувало саме з добровільним відшкодуванням завданих йому збитків.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням.
Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що при розгляді цивільної справи № 361/6333/18 ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року у справі № 361/6996/17, якою було закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356
КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000827 від 09 листопада 2017 року. у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, не належить до преюдиційних судових рішень, передбачених частиною шостою статті 82 ЦПК України.
Разом із тим, у розглядуваній цивільній справі судами і не вирішувались вимоги про відшкодування шкоди завданої діями ОСОБА_1, а апеляційний суд в оскарженій постанові не посилався на положення частини шостої статті 82 ЦПК України.
Сплата позивачем на рахунок Товариства коштів в сумі
1 332 240 грн передувала підписанню 16 травня 2018 року меморандуму, в якому директор ТОВ "Княжицьке" ОСОБА_2 засвідчила відмову Товариства від будь-яких майнових претензій щодо майна - врожаю сільськогосподарських культур (відшкодування його вартості та збитків в будь-якому обсязі), що стало підставою для порушення кримінальних проваджень № 12017110000000827, № 12016110130001082 чи може бути підставою для порушення інших кримінальних справ, та відмови
ТОВ "Княжицьке" від обвинувачення у вказаних кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_1 .
Здійснюючи вказаний платіж ОСОБА_1 самостійно визначив його призначення - "відшкодування матеріальних збитків".
Розмір сплачених ОСОБА_1 03 листопада 2017 року грошових коштів відповідає розміру завданих Товариству збитків, встановлених в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110000000827.
При цьому, складаючи обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017110000000827 від 09 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, прокурором було враховано факт добровільного відшкодування завданого збитку, як обставину, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 66 КК України пом`якшує покарання.
Апеляційний суд відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінив наявні в справі докази в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Колегія суддів також вважає за доцільне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, згідно якого добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі вказаної доктрини знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
За встановлених апеляційним судом обставин, очевидно не узгоджуються із доктриною заборони суперечливої поведінки та принципом добросовісності дії ОСОБА_1, який після відкриття кримінального провадження сплатив потерпілому кошти на відшкодування завданої шкоди, а після того, як потерпілий відмовився від обвинувачення і суд, у зв`язку із цим, закрив кримінальне провадження за його обвинуваченням, ОСОБА_1, ініціював судовий процес щодо повернення сплачених на відшкодування шкоди коштів, як безпідставно набутого потерпілим майна.
При цьому в матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження
ОСОБА_1 ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області
від 17 травня 2018 року про закриття кримінального провадження, в якому суд визнав правильною кримінально-правову кваліфікацію його дій.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 200/10900/18-ц (провадження № 61-22785св19), від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19),
від 28 жовтня 2019 року у справі № 722/1384/15-ц (провадження
№ 61-19660св18) та від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17 є безпідставними. Так у справі № 927/976/17 судами вирішувалися вимоги про визнання контракту на поставку сільськогосподарської продукції недійсним, у справі № 722/1384/15 - про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, у справі №761/29966/16-ц - про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям приміщення магазину, а у справи № 200/10900/18-ц - про відшкодування збитків, які заподіяні забезпеченням позову.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 встановив, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Обставини, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України постанова апеляційного суду у цій справі підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду