Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 545/3748/17
провадження № 61-4228 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, публічне акціонерне товариство "Ідея Банк";
третя особа - Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Ординської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М., публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що із постанови державного виконавця від 06 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 51852457 йому стало відомо про наявність виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М., про стягнення з нього на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованості у розмірі 61 771,40 грн.
Вважав, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням норм діючого законодавства, йому не було відомо про наявність заборгованості перед банком та заборгованість за кредитним договором не є безспірною.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. № 448, виданий 18 липня 2016 року про стягнення з нього на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованості у розмірі 61 771,40 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при зверненні ПАТ "Ідея Банк" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. про вчинення виконавчого напису, нотаріусом здійснена перевірка наявності певних умов, за яких можливе здійснення вказаної нотаріальної дії, а також перевірка всіх пред`явлених для вчинення виконавчого напису документів, зокрема, і на підтвердження безспірності заборгованості. Отже, виконавчий напис, оспорений позивачем, вчинений у відповідності до вимог чинного законодавства і він не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав, зазначених позивачем.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 11 грудня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 червня 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Позов ОСОБА_1 до ПАТ "Ідея Банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Гуревічовим О. М., виданий 18 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованості у розмірі 61 771,40 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Також апеляційний суд зауважив, що неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ПАТ "Ідея Банк". ОСОБА_1 не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Суд зазначив, що аналіз матеріалів справи та доводів позивача свідчать про його незгоду зі стягнутою виконавчим написом заборгованістю, при цьому при зверненні до нотаріуса відповідач просив стягнути всю суму заборгованості по кредитному договору, достроково припинивши його дію, а не тільки прострочену, однак позивач не мав можливості надати свої заперечення, щодо суми заборгованості та висловити свою незгоду, що об`єктивно порушило його права. Дані обставини свідчать про наявність спору про право, а тому з метою непорушення прав ОСОБА_1 на захист його прав апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову до ПАТ "Ідея Банк".
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд виходив з того, що спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право.
При вирішенні спору апеляційний суд посилався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
У грудні 2019 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки апеляційним судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, надану заявнику до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції ОСОБА_1 надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 10 січня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Черевичною Ю. О., копію звіту адвоката за договором від 10 січня 2018 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1833, копію розрахунку розміру гонорару за надану правничу допомогу від 25 червня 2019 року. Згідно пункту 3 договору про надання професійної правничої допомоги від 10 січня 2018 року клієнт за надання професійної правової допомоги за цим договором зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 1 000 грн з розрахунку за кожну 1 годину виконання адвокатом робіт, обумовлених цим договором.
За змістом пункту 6 укладеного між позивачем і його представником договору, останній мав би отримати певні кошти не пізніше ніж 7 робочих днів з дня отримання клієнтом рахунку. Проте, до справи не долучено жодного належного і допустимого доказу у підтвердження сплати позивачем коштів у рахунок витрат на правничу допомогу згідно умов договору, тобто в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені документи, які б свідчили про оплату ОСОБА_1 послуг адвоката Черевичної Ю. О., а саме платіжні документи (квитанції, тощо).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2020 року й постановити нове судове рішення про задоволення його заяви про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неповне дослідження та ненадання правової оцінки наявним у справі доказам, невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, про те, що до справи не долучено жодного належного і допустимого доказу на підтвердження сплати коштів у рахунок витрат на правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 545/3748/17 із Полтавського районного суду Полтавської області.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не врахована практика Верховного Суду щодо розгляду справ у подібних правовідносинах, викладена, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у якій зазначено, що витрати на надану правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Вважав, що ненадання позивачем доказів на підтвердження сплати коштів у рахунок витрат на правничу допомогу згідно з умовами договору про надання професійної правової допомоги від 10 січня 2018 року не є законною підставою для відмови у прийнятті додаткового рішення про стягнення вказаних витрат.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року АТ "Ідея Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у в якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення, яка відповідає вимогам процесуального закону.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції ОСОБА_1 надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 10 січня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Черевичною Ю. О., копію звіту адвоката за договором від 10 січня 2018 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1833, копію розрахунку розміру гонорару за надану правничу допомогу від 25 червня 2019 року.
Згідно пункту 3 договору про надання професійної правничої допомоги від 10 січня 2018 року клієнт за надання професійної правової допомоги за цим договором зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 1 000 грн з розрахунку за кожну 1 годину виконання адвокатом робіт, обумовлених цим договором.
За змістом пункту 6 укладеного між позивачем і його представником договору, гонорар сплачується адвокату при умові задоволення позову повністю чи частково, не пізніше ніж 7 робочих днів з дня отримання клієнтом рахунку від адвоката.
Матеріали справи не містять підтвердження сплати позивачем коштів у рахунок витрат на правничу допомогу згідно з умовами договору про надання професійної правової допомоги від 10 січня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.