ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3453/13-а
адміністративне провадження № К/9901/28209/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Касяневич О.В.
учасники судового процесу:
представники позивача: Вашетіна Н.В., Потопальська Т.В., Слівінський М.О.
представники відповідача: Ларіна Т.М., Норець В.М., Туман Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2016, ухвалену у складі головуючого судді Данилишина В.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, постановлену у складі колегії суддів: Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. у справі №826/3453/13-а за адміністративним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправним та скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У березні 2013 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 0001224110.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, в задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
3.1. Відповідачем у період із 27 вересня по 28 листопада 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 грудня 2012 року №1412/41-10/24584661 (далі - акт перевірки).
3.2. Актом перевірки, з урахуванням рішення відповідача про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 25 грудня 2012 року №17030/10/41-148, встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3, пп. 8.6.1 п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон №334/94-ВР), п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.6, пп. 138.8.1, пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п. 144.2, ст. 144, п. 146.6, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 148.5 ст. 148, абз. 2 п. 15 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 1554196428,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 15060296,00 грн, за 2 квартал 2011 року в сумі 196471238,00 грн, за 2-3 квартали 2011 року в сумі 412448061,00 грн, за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1009411592,00 грн, за 1 квартал 2012 року в сумі 426321840,00грн., за півріччя 2012 року в сумі 529724540,00 грн, та до завищення податку на прибуток підприємств на 80123915,00 грн. за 1 квартал 2011 року.
3.3. На підставі акту перевірки 26 грудня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1269078315,00 грн. за основним платежем та у розмірі 268627344,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
3.4. За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане рішення залишено без змін.
3.5. У ході розгляду справи судом з`ясовано, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті:
- протиправного декларування на підставі абз. 2 п. 15 підрозділу 4 розділу XX ПК України звільненого від оподаткування прибутку підприємства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року у розмірі 6781803164,00 грн (податок - 1320786226,00 грн);
- завищення валового доходу внаслідок порушення п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР у розмірі 319853308,00 грн (податок - 79963327,00 грн);
- завищення валових витрат на порушення пп. 7.3.2, 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР у розмірі 642353,00 грн (податок - 160588,00 грн);
- порушення вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - неправомірне включення суми за послуги з визначення ринкової вартості, уніфікації та розробки облікової політики необоротних активів станом на 31 грудня 2010 року у розмірі 23205723,00 грн (податок - 4873202,00 грн);
- порушення вимог п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.21 ст. 146 ПК України - завищено суму витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (перевищення 10% ліміту) у розмірі 924615065,00 грн (податок - 212661465,00 грн);
- порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1, 138.2, 138.6, 138.8, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг по господарським операціям з ПАТ "НДІ "Техностандарт", ТОВ "Сенсор Україна", ТОВ "Атомпоставка", ТОВ "ТД "Агрінол", ТОВ "Прогрес XXI", ТОВ "Промкабельзбут", ТОВ Фірма "Електропостачзбут", ТОВ "Укренеготорг", ТОВ "Інтер-Юг", ПП "Комманд" ПП "Базіс Торг" та ПП "Візіт Торг" у розмірі 13294979,00 грн. (податок - 3315239,00 грн);
- порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334/94-ВР - завищено суму амортизації у розмірі 50241184,00 грн. (податок - 12560296,00 грн).
3.6. ДП "Енергоатом" відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №007230 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №167209 від 14 березня 2013 року зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 грудня 1996 року (номер запису в ЄДР 1 074 120 0000 000221). Узято на облік в органах державної податкової служби 26 грудня 1996 року за №36307 та станом на час проведення перевірки перебувало на обліку у відповідача згідно довідки про взяття на облік платника податків від 31 серпня 2012 року №86/18-321.
3.7. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ДП "Енергоатом" здійснює такі види діяльності: виробництво електроенергії; діяльність у сфері телевізійного мовлення; діяльність у сфері телевізійного мовлення; передача електроенергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; будівництво житлових і нежитлових будівель.
4. Суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних у справі рішень виходили з того, що для отримання права на провадження діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії суб`єкт господарювання повинен отримати ліцензію, що видається НКРЕ, проте позивачем на підтвердження наявності права на використання пільги, передбаченої абз. 2. п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, не надано ліцензії, яка б надавала право на вироблення теплової енергії.
4.1. Також суди врахували, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відносно ДП "Енергоатом" такого виду діяльності за КВЕД, як виробництво теплової енергії немає.
4.2. Крім того, оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлено, що виробниками одночасно електричної і теплової енергії та/або з використанням біологічних видів палива є лише чотири відокремлені підрозділи ДП "Енергоатом", а саме ВП "Запорізька АЕС", ВП "Рівненська АЕС", ВП "Хмельницька АЕС" та ВП "Южно-Українська АЕС", тому пільгами у відповідності до вимог ПК України та при наявності ліцензії на виробництво електричної, а також при наявності ліцензії на виробництво теплової енергії, можуть користуватися лише вищезазначені підрозділи ДП "Енергоатом", а не позивач як державне підприємство в цілому.
4.3. Суди врахували, що у податковому обліку відокремлених підрозділів підприємства витрати по придбанню ядерного палива включаються до складу валових витрат при оприбуткуванні, але не враховуються у складі вартості залишків на початок та кінець податкових періодів при розрахунку приросту/убутку, частина вартості ядерного палива, яка не використана (не списана) на виробництво електричної енергії рахується на рахунку 203. При цьому, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що на початок звітного періоду вартість запасів ядерного палива була меншою від вартості запасів на кінець відповідних звітних періодів, чим порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР: різниця не включена до складу валових доходів.
4.4. Щодо встановлених відповідачем в акті перевірки порушень позивачем вимог п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.21 ст. 146 ПК України щодо завищення суми витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (перевищення 10% ліміту), суд зазначив, що перевіркою встановлено, що балансова вартість всіх груп основних засобів ДП "Енергоатом" на початок звітного року (станом на 01 січня 2011 року) становить 1143706904,00 грн, а тому сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у 2, 2-3 та 2-4 кварталах 2011 року, яка не повинна перевищувати 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року (станом на 01 січня 2011 року) за виключенням витрат з ремонту та поліпшенням об`єктів основних засобів, включених до складу валових витрат у першому кварталі 2011 року, становить 838701792,00 грн, сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у 1, 2, 2-3, 2-4 кварталах 2011 року становить 2068321970,00 грн, завищення суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у 1, 2, 2-3, 2-4 кварталах 2011 року становить 924615065,00 грн.
4.5. Враховуючи вищезазначене, суди дійшли висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.21 ст. 146 ПК України з приводу завищення суми витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів.
4.6. Суди також погодились з висновками відповідача про порушення позивачем вимог пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334/94-ВР щодо завищення суми амортизації у розмірі 50241184,00 грн, адже позивачем не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування правовірності формування сум амортизації у розмірі 50241184,00 грн.
4.7. Щодо формування позивачем валових витрат по господарським операціям з ТОВ "Оцінювальна компанія "ДК-Експерт", ПАТ "НДІ "Техностандарт", ТОВ "Сенсор Україна", ТОВ "Атомпоставка", ТОВ "ТД "Агрінол", ТОВ "Прогрес XXI", ТОВ "Промкабельзбут", ТОВ Фірма "Електропостачзбут", ТОВ "Укренеготорг", ТОВ "Інтер-Юг", ПП "Комманд" ПП "Базіс Торг" та ПП "Візіт Торг", суди вказали, що відповідачу у ході перевірки та суду у ході розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт (послуг) та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.
4.8. Дослідивши та оцінивши надані представником позивача копії документів, суди дійшли висновку, що вони не є достатнім доказом реальності фінансово-господарських відносин позивача із вказаними контрагентами, а також здійснення ними реальних господарських операцій.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.1. Щодо податкової пільги з податку на прибуток скаржник вказує, що він застосував пільгу, передбачену абзацом 3, а не 2 п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, яка в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, передбачала тимчасово, до 1 січня 2020 року звільнення від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива, проте суди попередніх інстанцій, як вказує позивач, неправомірно розповсюдили дію вказаної норми виключно на обставини одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива, що взагалі не було передбачено абзацом 3 п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.
5.2. Зазначає, що при постановленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не враховано висновків Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.06.2015 направив вказану адміністративну справ на новий розгляд, адже суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення факту, чи мало місце виробництво та реалізація позивачем електричної та теплової енергії, прибуток за якою підлягає звільненню від оподаткування, а також зауважив на другорядність обставин наявності у позивача відповідного дозвільного документу.
5.3. Також уважає, що судами не ураховано, що до 05.12.2013 взагалі не було визначено органу, уповноваженого на видачу ліцензії на виробництво теплової енергії атомними електростанціями. НКРЕ України лише з 05.12.2013 стала органом ліцензування виробництва АЕС теплової енергії, у зв`язку з чим 28.01.2014 позивач отримав ліцензію НКРЕКП №575874 на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.
5.4. Посилається на те, що ним протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій були надані відповідні первинні документи на виробництво та реалізацію електричної та теплової енергії з даними щодо обсягів виробництва та контрагентів, яким здійснювалось постачання теплової енергії за перевіряємий період, проте суди обмежились лише посиланням на ненадання позивачем доказів виробництва та реалізації електричної та теплової енергії, прибуток за якою підлягає звільненню від оподаткування, без надання належної правової оцінки вказаним доказам.
5.5. Щодо висновків судів про формування валових витрат по господарським операціям з ТОВ "Оцінювальна компанія "ДК-Експерт", ПАТ "НДІ "Техностандарт", ТОВ "Сенсор Україна", ТОВ "Атомпоставка", ТОВ "ТД "Агрінол", ТОВ "Прогрес XXI", ТОВ "Промкабельзбут", ТОВ Фірма "Електропостачзбут", ТОВ "Укренеготорг", ТОВ "Інтер-Юг", ПП "Комманд" ПП "Базіс Торг" та ПП "Візіт Торг" скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому факту, що відповідачем до матеріалів справи надано 3 різні розрахунки податкових зобов`язань, які містять різні суми нарахувань та різні переліки контрагентів, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність належного встановлення суб`єктного складу контрагентів позивача та не підтвердження сум нарахувань. Зазначає, що позивачем було надано усі необхідні документи в підтвердження реальності вказаних господарських операцій.
5.6. Вказує, що реальність вищезазначених операцій підтверджена у судових рішеннях у справах №№826/3451/13-а, 826/10564/13-а, проте в порушення ст. 72 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судами вказані судові рішення залишені поза увагою.
5.7. Зазначає, що в порушення принципу офіційного з`ясування обставин суди попередніх інстанцій не встановили, яким чином при визначенні суми у розмірі 50241184 грн завищення амортизаційних відрахувань відповідач склав перелік та залишкову вартість основних засобів, що придбані до 01.01.2004 та після 01.01.2004, а також не перевірено методологію здійсненого нарахування. Вказує, що в Компанії ведеться однакове нарахування усіма підрозділами амортизації, однак порушення виявлено лише на ВП "Запорізька АЕС".
5.8. Стосовно формування позивачем витрат, пов`язаних з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів скаржник вказує, що висновки зроблено судами попередніх інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права без врахування п.п. 1, 2, 6 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, до яких призвели обставини не дослідження декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та 2-4 квартали 2011 року.
5.9. Вказує, що саме Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 №349-IV було залишено в силі проведення визначення курсових різниць на заборгованість в іноземній валюті.
5.10. Позивач зазначає, що як сума нарахувань по епізоду використання податкової пільги з податку на прибуток за даними акту перевірки, так і сума, наведена у розрахунках, вже перевищує всю суму основного платежу за спірним податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим неможливо встановити вплив сум інших порушень заявлених відповідачем у розрахунках на суму донарахувань по спірному податковому повідомленню-рішенню.
6. Відповідачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів.
6.1. Вказує, що ДП "Енергоатом" до введення ПК України не користувався звільненням від оподаткування прибутку з одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.
6.2. Зазначає, що відповідно до ПК України, для підприємств, які звільняються від оподаткування прибутку згідно з абз. 2 п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, необхідною умовою її застосування є здійснення діяльності із одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива на підставі отриманих дозвільних документів на таку діяльність.
6.3. Посилається на ненадання позивачем у ході перевірки та суду у ході розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт (послуг) та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.
6.4. Вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування правовірності формування сум амортизації у розмірі 50241184,00 грн.
6.5. Також посилається на обґрунтованість висновків суду про порушення позивачем вимог п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.21 ст. 146 ПК України щодо завищення суми витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (перевищення 10% ліміту).
6.6. Вказує на дослідження судами попередніх інстанцій суми основного платежу по спірному податковому повідомленню-рішенню.
7. Під час судового засідання 14.04.2021 здійснено заміну сторони у справі процесуальним правонаступником на підставі ст. 52 КАС України та замінено Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, ст. 151, п.п. 152.1 - 152.4 ст. 152 ПК України, об`єктом оподаткування податку на прибуток є:
- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу;
- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
10. До складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче за звичайну ціну, а також суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
11. Основна ставка податку становить 16 відсотків. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
12. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.
13. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.
14. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
15. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
16. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
17. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
18. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
19. У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.
20. Відповідно до п.п. 152.8, 152.9, 152.11 ст. 152 ПК України, відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у п. 153.3 ст. 153, ст. 156, ст. 160 цього Кодексу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.
21. Звітними періодами для подачі податкової декларації є календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.
22. Декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду, що встановлено пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України.
23. Платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому: до складу витрат таких платників податку, пов`язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов`язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку); сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов`язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.
24. У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов`язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.
25. Водночас, відповідно до абз. 2. п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування, зокрема, прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії з використанням біологічних видів палива та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.
26. Згідно із п.п. 30.1 - 30.3 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.
27. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
28. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
29. Положення щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємства, отриманого ним від діяльності з одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива, було введено в дію із внесенням змін до Закону №334/94-ВР. Ці зміни внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива" від 21 травня 2009 року №1391-VI, згідно преамбули якого визначено, що його метою є стимулювання виробництва та використання біологічних видів палива, розвитку в Україні національного паливного ринку на основі залучення біомаси, як відновлювальної сировини для виготовлення біологічних видів палива.
30. Відповідно до ст.ст. 1, 15, 23 Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року №2633-IV (далі - Закон №2633-IV), виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.
31. Господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
32. Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється:
Кабінетом Міністрів України;
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, крім суб`єктів господарської діяльності з теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії;
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії;
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.
33. Відповідно до ст. 16 Закону №2633-IV, до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
34. Статтею 17 Закону №2633-IV передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
35. Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі, посилались на те, що ДП "Енергоатом" до введення ПК України вищезазначеної податкової пільги не користувався звільненням від оподаткування прибутку, отриманого з одночасного виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива.
36. Проте, Суд зазначає, що посилання податкового органу, підтримані судами попередніх інстанції, на те, що позивач не користувався аналогічною пільгою до введення в дію ПК України, як на одну з підстав неправомірності використання позивачем пільги на звільнення від оподаткування прибутку від виробництва електроенергії та теплоенергії за спірний період, є необґрунтованими, оскільки даною нормою законодавець встановлює право, а не обов`язок платника податків на використання даної пільги, лише за умови провадження діяльності із одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива. Тобто, дана норма не містить будь-яких обмежень щодо підприємств, які не користувались подібною пільгою до введення в дію зазначеної норми.
37. Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача права на використання даної пільги, з підстав відсутності у останнього коду діяльності за КВЕД з виробництва теплової енергії та ліцензії на виробництво теплової енергії, оскільки розділом 3 Статуту ДП "НАЕК "Енергоатом" визначено мету та предмет діяльності підприємства, зокрема, пп. 3.3.8 п. 3.3 якого передбачено такий вид діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, а наявність чи відсутність дозвільного документу у даній справі є другорядним питанням, так як у даних правовідносинах необхідно, в першу чергу, встановити чи мало місце виробництво та реалізація позивачем електричної і теплової енергії, прибуток за якою підлягає звільненню від оподаткування, зокрема, обсяги виробництва та наявність підприємств-контрагентів яким поставлялися вказані види енергії та їх обсяги у перевіряємий період.
38. У той же час, Суд звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій зазначено про необхідність отримання ліцензії, що видається НКРЕ, для провадження діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.
39. Водночас, судами взагалі не надано жодної оцінки аргументам позивача щодо невизначення законодавцем питання ліцензування виробництва теплової енергії саме атомними електростанціями. Так, позивач протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій звертав увагу на те, що діюче законодавство України розмежовує атомні електростанції та когенераційні установки, а також зауважував, що до 2013 року орган, відповідальних за видачу ліцензій з виробництва теплової енергії саме атомними електростанціями був відсутній.
40. Більш того, на вказані обставини було звернуто увагу в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.06.2015, якою справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, однак при новому її розгляді вказане питання знову залишилось не дослідженим.
41. Щодо решти виявлених відповідачем при проведенні спірної перевірки порушень ДП "НАЕК "Енергоатом" вимог податкового та валютного законодавства Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не містять належних обґрунтувань.
42. Як встановили суди попередніх інстанції, висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті:
протиправного декларування на підставі абз. 2 п. 15 підрозділу 4 розділу XX ПК України звільненого від оподаткування прибутку підприємства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року у розмірі 6781803164,00 грн. (податок - 1320786226,00 грн.);
завищення валового доходу внаслідок порушення п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР у розмірі 319853308,00 грн. (податок - 79963327,00 грн.);
завищення валових витрат на порушення пп. 7.3.2, 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР у розмірі 642353,00 грн. (податок - 160588,00 грн.);
порушення вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - неправомірне включення суми за послуги з визначення ринкової вартості, уніфікації та розробки облікової політики необоротних активів станом на 31 грудня 2010 року у розмірі 23205723,00 грн. (податок - 4873202,00 грн.);
порушення вимог п. 144.1 ст. 144, п.п. 146.11, 146.21 ст. 146 ПК України - завищено суму витрат, що пов`язані з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (перевищення 10% ліміту) у розмірі 924615065,00 грн. (податок - 212661465,00 грн.);
порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1, 138.2, 138.6, 138.8, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг по господарським операціям з ПАТ "НДІ "Техностандарт", ТОВ "Сенсор Україна", ТОВ "Атомпоставка", ТОВ "ТД "Агрінол", ТОВ "Прогрес XXI", ТОВ "Промкабельзбут", ТОВ Фірма "Електропостачзбут", ТОВ "Укренеготорг", ТОВ "Інтер-Юг", ПП "Комманд" ПП "Базіс Торг" та ПП "Візіт Торг" у розмірі 13294979,00 грн. (податок - 3315239,00 грн.);
порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334/94-ВР - завищено суму амортизації у розмірі 50241184,00 грн. (податок - 12560296,00 грн.).
43. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
44. Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
45. Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
46. Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
47. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, при ухваленні спірних у справі рішень, обмежились загальним посиланням на правові норми, що регулюють спірні правовідносини, однак не надали жодної правової оцінки аргументам позивача, наведеним ним під час розгляду справи.
48. Судами не з`ясовано, не наведено в оскаржуваних судових рішеннях та не досліджено складові суми визначеного позивачу до сплати спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання щодо кожного порушення, зафіксованого в акті перевірки.
49. Також суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, не навели жодних посилань на надані позивачем первинні документи, на підставі яких ДП "НАЕК "Енергоатом" було визначено об`єкт оподаткування податком на прибуток у період, що перевірявся, сформовано валові витрати, визначено вартість витрат, пов`язаних з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, визначено амортизаційні витрати.
50. Крім того, позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилався на висновки, наведені у судових рішеннях у справах №№826/3451/13-а, 826/10564/13-а, проте в порушення принципу офіційного з`ясування обставин суди попередніх інстанцій такі посилання також залишили поза увагою.
51. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено вищенаведені обставини, суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
52. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
53. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
54. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
55. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
56. З огляду на наведене, касаційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд, -