ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2021 року
Київ
справа №820/5820/16
адміністративне провадження №К/9901/39155/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №820/5820/16
за позовом Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання нечинним рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Тітова О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді: Лях О.П., суддів: Яковенка М.М., Старосуда М.І)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" (далі - ДП "Жовтневе лісове господарство") звернувся до суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати нечинним рішення Державної екологічної інспекції у Харківській області про винесення припису від 29 серпня 2016 року № 59/04-09 в частині висновків, викладених у пунктах б/н (між п.6 та 7), 14 та 15 Припису.
2. Позовна заява мотивована тим, що висновки, викладені у пунктах б/н (між п.6 та 7), 14 та 15 оскаржуваного припису відповідача від 29 серпня 2016 року № 59/04-09 є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам у справі.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 29.08.2016 року № 59/04-09 в частині пунктів 6,14,15.
4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки та на час складання оскаржуваного припису Державній екологічній інспекції у Харківській області було відомо, що звіт з інвентаризації та документи на отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для 83 джерел на 11 майданчиках позивача знаходяться на узгодженні в дирекції департаменту екології та природних ресурсів.
5. Також суд вказав, що позивач використовує воду виключно для господарсько-побутових потреб, у тому числі, водопостачання для потреб населення. Позивач не розливає, не фасує або іншим чином не реалізовує забрану прісну підземну воду, не здійснює приготування на основі прісної води продукції з метою подальшого продажу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року в частині скасування пункту 6 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 29 серпня 2016 року №59/04-09.
В цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року по справі № 820/5820/16 залишено без змін.
7. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час здійснення перевірки у позивача були відсутні дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДП "Жовтневе лісове господарство", що свідчить про правомірність вимог абз.2 п.6 оскаржуваного припису відповідача від 29.08.2016 року № 59/04-09.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
9. Касаційна скарга аргументована тим, що Водний кодекс України не містить підстав для звільнення від обов`язку отримання дозволу на спеціальне водокористування в залежності від мети використання підземної води.
Касатор також вказує, що оскільки позивач не є власником чи землекористувачем земельних ділянок під артезіанськими свердловинами і колодязями, отримання спеціального дозволу на користування надрами є обов`язковим.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2017 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. 13 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2018 року для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуб О.П.
13. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 820/5820/16.
14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
15. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" зареєстроване в якості юридичної особи (а.с.7-12).
Метою діяльності підприємства є: ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих в користування підприємству.
17. ДП "Жовтневе лісове господарство" за КВЕД-2010 здійснює наступні види діяльності: 02.10 - Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 01.29- Вирощування інших багаторічних культур; 02.20 - Лісозаготівлі; 02.40 - Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 - Лісопильне та стругальне виробництво; 46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
18. В період з 01.08.2016 року по 19.08.2016 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області було проведено планову перевірку ДП "Жовтневе лісове господарство" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з небезпечними хімічними речовинами.
19. За результатами проведеної перевірки складено акт №440/01-04/04-09, яким встановлено порушення, зокрема :
- абз.2 ч.1 ст.10, ч.5 ст.11 Закону України від 16.10.1992 року №2707-ХІІ "Про охорону атмосферного повітря";
- п.9 ч.1 ст.44, ч.1 ст.49 Водного кодексу України від 06.06.1995 року №213/95-ВР;
- ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра від 27.07.1994 року №132/94-ВР.
20. На підставі висновків проведеної перевірки відповідачем видано Припис від 29.08.2016 року № 59/04-09 щодо усунення порушень законодавства (а.с.13-22).
- пункт 6 даного Припису містить зобов`язання щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДП "Жовтневе лісове господарство" та його структурних підрозділів;
- пункт 14 - щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування;
- пункт 15 - щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) (а.с.15, 17).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
22. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
24. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
26. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач не ставить під сумнів висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності пункту 6 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 29 серпня 2016 року №59/04-09.
Предметом касаційного оскарження у цій справі є висновки судів першої та апеляційної інстанції в частині скасування пунктів 14 та 15 оскаржуваного припису.
27. Частинами 1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, предметом перевірки суду касаційної інстанції у справі №820/5820/16, що розглядається, є законність та обґрунтованість висновків суду першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог про скасування пунктів 14 та 15 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 29 серпня 2016 року №59/04-09.
28. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, а також права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V).
За змістом статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Згідно із ч.1 ст.5 Закону України від 25.06.1991 року №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон №1264) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до статті 2 Закону №1264 відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно із ч.ч.1, 2 та 3 ст.16 Закону №1264 управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.
Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №454/2011 (далі - Положення №454/2011), визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).
Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України і Міністра, а також цим Положенням.
Основними завданнями Держекоінспекції України зокрема є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до пункту 6 Положення №454/2011 Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов`язкові для виконання приписи, розпорядження; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Держекоінспекція України, згідно з пунктом 7 Положення №454/2011, здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Згідно із ч.7 ст.7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення роботи джерел викидів - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які застосовуються окремо.
Положеннями ч.8 ст.7 Закону №877 визначено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання.
Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (надалі - Порядок №464) визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.
Згідно пункту 4.22. Порядку №464 на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п`яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Пунктом 4.25. Порядку №464 визначено, що строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб`єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, під час перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області було встановлено, що водопостачання ДП "Жовтневе лісове господарство" та його структурних підрозділів здійснюється з наступних джерел: міськводоканал на підставі договору; питна привізна вода; гідротехнічні споруди (колодязі та свердловини); поверхневі води з річки Уди.
Технічна документація на відповідні гідротехнічні споруди на момент перевірки на підприємстві була відсутня.
Дозвіл на спеціальне водокористування, чинний у період 2014, 2015 та 2016 років, на підприємстві був відсутній.
Враховуючи вказане, відповідач прийшов до висновку про самовільне водокористування ДП "Жовтневе лісове господарство" із даних підземних джерел та річки Уди в період 2014, 2015 та 2016 років.
Зокрема, Дозвіл на спеціальне водокористування ДП "Жовтневе лісове господарство" та його структурними підрозділами у період з 01.01.2014 року по 19.08.2016 року відсутній на наступні джерела водопостачання: Бабаївське лісництво - міськводопровод, розташоване за адресою: 62458, Харківська область, Харківський район, с. Покотилівка, вул. Калініна, 16; Валківське лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 63000, Харківська область, м. Валки, вул.Маяковського, 18; Васищівське лісництво - забір води із р. Уди за допомогою пожежних машин, розташоване за адресою: 62495, Харківська область, Харківський район, с. Васищево, вул. Радянська, 68; Водолазьке лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Мікояна, 153; Золочівське лісництво - свердловина та колодязь, розташоване за адресою: 62200, Харківська область, смт. Золочів, вул. Разіна, 11; Коломакське лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Лісова, 31; Люботинське лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Челюскіна, 105; Мереф`янське лісництво - 2 свердловини, розташоване за адресою: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Лесі Українки, 63; Мерчанське лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 63011, Харківська область, Валківський район, с. Газове, вул. Гагаріна, 4.; Рокитянське лісництво - колодязь.
Спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) ДП "Жовтневе лісове господарство" та його структурними підрозділами у період з 01.01.2014 року по 19.08.2016 року відсутній на наступні джерела водопостачання: Валківське лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 63000, Харківська область, м. Валки, вул. Маяковського, 18; Водолазьке лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Мікояна, 153; Золочівське лісництво - свердловина та колодязь, розташоване за адресою: 62200, Харківська область, смт. Золочів, вул. Разіна, 11; Коломакське лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Лісова, 31; Люботинське лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Челюскіна, 105; Мереф`янське лісництво - 2 свердловини, розташоване за адресою: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Лесі Українки, 63; Мерчанське лісництво - колодязь, розташоване за адресою: 63011, Харківська область, Валківський район, с. Газове, вул. Гагаріна, 4; Рокитянське лісництво - колодязь.
На підставі вказаного висновку про порушення природоохоронного законодавства відповідачем було видано Припис від 29.08.2016 року № 59/04-09, положеннями пп.14 та 15 якого було зобов`язано позивача у строк до 20.10.2016 року отримати відповідні дозволи. (а.с.17)
З цього приводу суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно довідки ДП "Жовтневе лісове господарство" № 10-07/607 від 10.08.2016 року (а.с.51) метою водокористування підприємства є господарсько-питні та виробничі потреби.
Із Статуту ДП "Жовтневе лісове господарство" (а.с.7-12) вбачається, що метою діяльності підприємства є, в тому числі, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. До напрямків діяльності підприємства відноситься відновлення та охорона лісів.
Позивач не здійснює виробничу діяльність, а лише веде лісове господарство - проводить санітарну вирубку, проріджування дерев та використовує підземні води виключно для господарсько-побутових потреб як-то полив розсадника молодих дерев в засушливі періоди тощо.
Позивач не розливає, не фасує або іншим чином не реалізовує забрану прісну підземну воду, не здійснює приготування на основі прісної води продукції з метою подальшого продажу.
Вказане, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, свідчить про відсутність у ДП "Жовтневе лісове господарство" обов`язку отримання дозволів на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
29. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Водного кодексу України (далі - ВК України) забір води - це вилучення води з водного об`єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. Водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.
Положеннями ст.46 ВК України передбачено, що водокористування може бути загальним або спеціальним.
Частиною 1 ст.47 ВК України визначено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Згідно зі ст.48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Статтею 49 цього Кодексу передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв юридичними особами для задоволення власних господарсько-питних та виробничих потреб є спеціальним водокористуванням, що, у відповідності до ч.1 ст.49 ВК України, потребує отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Разом з тим, як встановлено відповідачем під час перевірки ДП "Жовтневе лісове господарство", у позивача відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, а тому пункт 14 оскаржуваного припису від 29.08.2016 року №59/04-09, яким зобов`язано ДП "Жовтневе лісове господарство" отримати такий дозвіл є таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.
30. Стосовно пункту 15 зазначеного вище припису від 29.08.2016 року №59/04-09 Державної екологічної інспекції у Харківській області колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.
Відповідно до ст.19 Кодексу України про надра надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Згідно ст.23 цього Кодексу землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.