ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2021 року
Київ
справа №160/6899/20
адміністративне провадження №К/9901/6151/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/6899/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС), в якому просила визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-16624-53/64 в сумі 29293,44 грн; судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-16624-53/64 в частині 15918,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 420,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року скасував та ухвалив нову постанову. Позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС. Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.
1 грудня 2020 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Трофімова Д.Ю. надійшла заява про ухвалення у справі № 160/6899/20 додаткового рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у зв`язку з апеляційним переглядом справи. Заявник просив: стягнути з ГУ ДПС витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн; стягнути з ГУ ДПС судовий збір, сплачений ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1261,21 грн.
Вимоги указаної заяви вмотивовані тим, що апеляційний суд за власною ініціативою зменшив розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, що суперечить підходам Верховного Суду, викладеним в постановах від 5 листопада 2020 року (справа №1.380.2019.002578), від 15 листопада 2020 року (справа №640/10548/19), від 7 травня 2020 року (справа №820/4281/17). Заявник також наполягав на тому, що процесуальне законодавство не передбачає обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Така позиція підтримана і Верховним Судом відповідно до постанов від 9 квітня 2019 року (справа №826/2689/15), від 23 жовтня 2020 року (справа №1740/2001/18), від 19 вересня 2019 року (справа №810/2760/17), від 18 липня 2019 року (справа №1740/2004/18), від 21 травня 2019 року (справа №1740/1999/18), від 14 травня 2019 року (справа №817/1356/18), від 9 квітня 2019 року (справа №826/2689/15). Також згідно з вимогами наведеної заяви позивач не погодився із позицією суду апеляційної інстанції про те, що задоволення вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі призведе до покладення на суб`єкта надмірного тягаря. Метою стягнення витрат на правничу допомогу, на чому наголошував і Верховний Суд, є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених збитків, але у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Третій апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 28 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1261,21 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС. В задоволенні решти клопотання відмовив.
Задовольняючи частково вимоги заяви про ухвалення додаткового судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що дійсно у постанові від 18 листопада 2020 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, сплачених позивачем за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,21 грн. Щодо заявлених витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа №826/1216/16) зауважив, що у межах розгляду даної справи позивачем не надано доказів оплати понесених витрат на правову допомогу, а також не надано розрахунку заявленої суми витрат.
Не погодившись з додатковою постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення і прийняти нове про задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскарженої додаткової постанови застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20), від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 8 вересня 2020 року (справа №640/10548/19), від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 26 червня 2019 року (справа №813/481/18), а саме, що документальне підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не є підставою для відмови у стягненні витрат на таку допомогу. Наведене в додатковій постанові посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа №826/1216/16) є помилковим, оскільки у вказаному судовому рішенні викладена позиція щодо застосування правового регулювання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що діяло до внесення змін до КАС України з 15 грудня 2017 року.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду - без змін. ГУ ДПС наведено посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа №826/1216/16), постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року (справа №300/941/19), від 31 березня 2020 року (справа №726/549/19), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18), згідно з якими на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, серед іншого, мають бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням такої допомоги, що оформлені у встановленому законом порядку. Водночас, позивач таких доказів суду не надав.
Крім того, відповідач просив зробити заміну сторони у справі, а саме Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015) на правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (ЄДРПОУ 44118658). Вказане клопотання вмотивоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" ліквідовано як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком. Пунктом 3 указаної постанови встановлено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Наказом Державної податкової служби від 30 вересня 2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком (зокрема, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ).
Розглянувши вказане клопотання, на підставі статті 52 КАС України колегія суддів здійснила заміну відповідача у справі на правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658).
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведення у касаційній скарзі обґрунтованих посилань на наявність винятку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Верховний Суд ухвалою від 11 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з вимогами частини першої статті 341 КАС України та враховуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів не переглядає додаткову постанову апеляційного суду в частині задоволення вимог заяви про розподіл судових витрат щодо судового збору.
На час звернення позивача до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в тому числі, в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (грудень 2020 року), норми КАС України врегульовували дане питання наступним чином.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між ст