ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/12811/18
адміністративне провадження № К/9901/2599/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Мацедонської В.Е.,
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 826/12811/18
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Київський слідчий ізолятор та Державної установи "Мелітопольська установа виконання покарань (№144)" про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року, прийняте в складі головуючого судді Кузьменко А.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнення на ОСОБА_1 від 12 березня 2018 року у вигляді догани, прийнятої Державною установою "Київський слідчий ізолятор";
- визнати протиправними (в тому числі необґрунтованими та прийнятими з порушеннями процедури розгляду та прийняття) та скасувати постанови про накладення стягнення на ОСОБА_1, прийняті Державною установою "Мелітопольська установа виконання покарань (№144)": від 13 листопада 2017 року за фактом використання жаргонних слів; від 27 листопада 2017 року за фактом зберігання половини леза; від 09 січня 2018 року за фактом невиходу на ранкову зарядку; від 15 січня 2018 року за фактом невідвідування лазні.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що оскаржувані постанови про накладення стягнень застосовані до неї з метою створення перешкод для її звернення з клопотанням про умовно-дострокове звільнення. Позивач стверджувала, що адміністрацією установи відбування покарання накладено ряд стягнень на неї внаслідок свавільного трактування діючого законодавства щодо порушення розпорядку дня, вираженого у невиході на ранкову зарядку і в лазню, а також відмову від медогляду перед відвідуванням лазні.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення стягнення на ОСОБА_1, прийняту Державною установою "Мелітопольська установа виконання покарань (№144)" 13 листопада 2017 року за фактом використання жаргонних слів; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Державною установою "Мелітопольська установа виконання покарань (№144)" не надано доказів наявності у діях особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови від 13 листопада 2017 року. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зауважив, що чинним законодавством на засуджених покладено обов`язок дотримуватись заборони щодо зберігання певних речей, серед яких зокрема і визначено лезо. Наголосив, що позивачем не заперечується факт невиходу на ранкову зарядку, при цьому, фізична зарядка передбачена розпорядком дня засуджених. Звернув увагу на те, що прийняття засудженими душу в спеціально облаштованих для цього місцях не виключає виконання ними обов`язку щодо відвідування лазні. Підкреслив, що судом не встановлено факту прийняття Державною установою "Київський слідчий ізолятор" постанови від 12 березня 2018 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 у вигляді догани, отже позов у вказаній частині є необґрунтованим.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення стягнення на ОСОБА_1 від 12 березня 2018 року у вигляді догани, прийнятої Державною установою "Київський слідчий ізолятор"; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року залишено без змін.
6. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення на ОСОБА_1 від 12 березня 2018 року у вигляді догани, прийнятої Державною установою "Київський слідчий ізолятор", у зв`язку із недоведеністю відповідачем правомірності її прийняття.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи не врахували пояснення позивачки, а саме те, що фізична зарядка та відвідування лазні є правом, а не обов`язком засуджених, а тому за відмову засудженого використати вказані права не може бути накладено стягнення. Щодо постанови про накладення стягнення на ОСОБА_1 за фактом зберігання половини леза, то позивачка вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували відсутність мотивації в її діях, оскільки вказаний предмет нею не використовувався.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Державна установа "Мелітопольська установа виконання покарань (№144)" подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Кашпур О.В., Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 29 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю Уханенка С.А. замінено на суддю ОСОБА_2 на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 07 квітня 2021 року №614/0/78-21.
12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 15 квітня 2021 року.
VІ. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13 листопада 2017 року начальником Державної установи "Мелітопольська установа виконання покарань (№ 144)" прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді догани за порушення вимог частини 4 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, яке полягало в тому, що 01 листопада 2017 року під час проведення телефонних переговорів вона принижувала честь та гідність співробітників установи, вживаючи жаргонні слова.
14. В подальшому, 27 листопада 2017 року начальником Державної установи "Мелітопольська установа виконання покарань (№ 144)" прийнято постанову про накладення стягнення, зі змісту якої вбачається, що засуджена ОСОБА_1 допустила порушення режиму відбування покарання, яке полягає у тому, що 16 листопада 2017 року в ході проведення обшуку у засудженої ОСОБА_1 в особистих речах було виявлено та вилучено заборонені предмети, а саме: серед канцелярського приладдя половина леза, яке було приховане способом: замотане в згорток алюмінієвої фольги, чим порушила вимоги частини 4 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу 3 наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань". Письмове пояснення з приводу скоєного засуджена ОСОБА_1 надавати відмовилась, у зв`язку з чим останній оголошено догану.
15. 09 січня 2018 року начальником Державної установи "Мелітопольська установа виконання покарань (№ 144)" видано постанову про накладення стягнення, якою засудженій ОСОБА_1 оголошено сувору догану за порушення режиму відбування покарання, яке полягало у тому, що вона 02 січня 2018 року порушила розпорядок дня установи, а саме не встала на ранкову фізичну зарядку. Від надання письмового пояснення з приводу порушення відмовилась. Своїми діями засуджена порушила частину 3 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункт 2 розділу ІІІ наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань".
16. 15 січня 2018 року начальником державної установи "Мелітопольська установа виконання покарань (№ 144)" на підставі постанови про накладення стягнення засудженій ОСОБА_1 оголошено догану у зв`язку з тим, що 06 січня 2018 року вона допустила порушення розкладу дня установи, яке виразилось у відмові від відвідування лазні згідно розкладу дня, чим порушила вимоги частини 3 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 2 розділу ІІІ наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань".
VІІ.ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
17. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом, далі - КАС України)
Частина друга статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими регламентує Кримінально-виконавче законодавство України.
Частинами 1, 2 статті 9 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені зобов`язані: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до частини 3 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Частиною 4 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засудженим забороняється придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії.
20. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року №2186/5 (далі - Правила №2186/5, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) засудженим забороняється мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені переліком.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІ Правил №2186/5 виявлені у засуджених речі та предмети, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, вилучаються, про що посадовою особою колонії складається протокол вилучення (додаток 14). Вилучене реєструється в журналі обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених або при спробі їх доставки.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІІ Правил №2186/5 засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, мати охайний вигляд.
Розділом V Правил №2186/5 передбачено, що у кожній установі виконання покарань організовується суворо регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи з різними категоріями засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та інших конкретних обставин.
Розпорядок дня включає в себе підйом, туалет, фізичну зарядку, приймання їжі, розвід на роботу, перебування на виробництві та навчанні, перевірку наявності засуджених, проведення виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм особистого часу не менше ніж дві години. Знаходитися на спальному місці у не передбачений для сну час без дозволу адміністрації установи виконання покарань засудженим забороняється.
Не менше одного разу на місяць у неробочий час організовуються перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених.
Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх підрозділів, об`єктів та дільниць установи, у тому числі ДІЗО, ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні, пральні, крамниці.
Відповідно до пункту 4 розділу XXVII Правил №2186/5 не менше одного разу на сім днів засудженим організовується миття в лазні з обов`язковою зміною натільної та постільної білизни, а за потреби - стрижка волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів та дезінсекція одягу.
21. Пунктом 1.2 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року №849/5, лазне-пральне обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (далі - установа), включає:
- організацію регулярного щотижневого миття в лазні з обов`язковою заміною натільної та постільної білизни, рушників;
- прання верхнього одягу, натільної та постільної білизни, рушників та іншого майна, крім шкарпеток. Прання шкарпеток засудженими (особами, взятими під варту) здійснюється самостійно;
- дезінфекцію (дезінсекцію) верхнього одягу, натільної та постільної білизни, постільних речей (ковдр, матраців, подушок), рушників (далі - речове майно);
- ремонт речового майна;
- надання перукарських послуг;
- забезпечення милом, пральним порошком, кальцинованою содою та іншими мийними засобами для лазне-пральних, санітарно-гігієнічних та туалетних потреб згідно з установленими законодавством нормами;
- забезпечення лазне-пральним обладнанням і запасними частинами до нього, інвентарем, перукарським інструментом та іншими експлуатаційними матеріалами, коштами на оплату витрат на лазне-пральне обслуговування.
Відповідно до пункту 1.5 Положення №849/5 начальник установи не менше 1 разу на місяць особисто перевіряє стан цієї роботи з відмітками у книгах обліку відвідування лазні установи та обліку прийняття (видачі) білизни і використання мийних засобів (додатки 1 і 2 до цього Положення).
Згідно пунктів 3.1, 3.2 Положення №849/5 миття у лазні засуджених (осіб, узятих під варту) здійснюється щотижня з обов`язковою одночасною заміною натільної та постільної білизни. У комплект білизни, яка підлягає обов`язковій заміні при кожному митті, входять: нижня білизна (майка та труси, натільна сорочка та кальсони), два простирадла, наволочка на подушку верхня та рушник.
Для підтримання особистої гігієни засуджені (особи, взяті під варту) жіночої статі приймають душ у гуртожитках (корпусних відділеннях) у спеціально облаштованих для цього місцях, але не менше двох разів на тиждень.