ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005481
адміністративне провадження № К/9901/1438/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Військової частини А4150 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини А4150 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Матковська З.М., Шавель Р.М.),
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року Військова частина А4150 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 11.07.2019 №0058685513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 126`183,24 грн.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 25.02.2020 позов задовольнив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.10.2020 скасував рішення суду першої інстанції, позовну заяву залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Військова частина А4150 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована доводами позивача про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 123 КАС, оскільки під час судового засідання в суді першої інстанції питання про залишення позовної заяви без розгляду не розглядалося. Позивач доводить, що встановлений нормами цієї статті процесуальний наслідок пропуску строку звернення з адміністративним позовом суд може застосувати виключно за заявою сторони.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Касаційна скарга стосується питання строку звернення до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесеного на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску може бути оскаржено до суду протягом 10 календарних днів з дня, коли особа, якої воно стосується, дізналася (або могла дізнатися) про порушення своїх прав. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач дізнався про результати розгляду ДПС України його скарги на рішення від 11.07.2019 №0058685513 04.09.2019, однак, звернувся до суду 23.10.2019, не вказавши поважних причин, з яких він пропустив строк, встановлений частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI. При виборі норми права, яка підлягає застосуванню, суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду щодо застосування норми частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у подібних правовідносинах, який було зроблено у постановах від 31.01.2019 у справі №802/983/18-а, від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18, від 08.08.2019 у справі № 480/106/19, від 12.02.2020 у справі №480/1192/19, від 19.03.2020 у справі №140/1757/19.
Закон №2464-VI, як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзаци восьмий, дев`ятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахуванн