ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 805/501/17-а
адміністративне провадження № К/9901/5646/17
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Малого приватного підприємства "Галеніка" до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 (суддя - Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (головуючий суддя - Чебанов О.О., судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі № 805/501/17-а.
встановив:
Мале приватне підприємство "Галеніка" (далі - МПП "Галеніка") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Слов`янська ОДПІ) від 28.09.2016 №0000651401.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, Слов`янська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх доводів Слов`янська ОДПІ зазначає, що досліджені під час проведення перевірки надані позивачем первинні документи свідчать про порушення визначення собівартості реалізованих товарів в 2014 році, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 188773,00 грн.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ МПП "Галеніка" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку МПП "Галеніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та інших податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт №4862/14-0121973675, в якому відображено висновок про порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 188773 грн. за 2014 рік.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що при вирахуванні собівартості реалізованих товарів підприємство застосувало розрахунок середнього проценту торгівельної націнки товарів відповідно П.22 П (С) БО 9 "Запаси".
В період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивачем задекларована сума собівартості реалізованих товарів у розмірі 24653204,00 грн. (ряд.05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)")
При цьому, проводячи розрахунок за перше півріччя 2014 року відповідач врахував щомісячний відсоток націнки (рядок 11 додатку), який розрахований без урахування ПДВ, та обрахував собівартість (рядок 13 додатку) без ПДВ у другому півріччі 2014 року.
28.09.2016 на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000651401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 235966,25 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням у сумі 188773,00 грн., за штрафними санкціями - 47193,25 грн.
За визначенням у підпункті 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
За нормами пункту 138.2. Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пункту 138.4 Податкового кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із дозволених методів оцінки їх вибуття.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Крім того, згідно положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку затвердженого наказом №1 від 03.01.2014 застосовується метод оцінки вибуття запасів, встановлений Положенням (стандартом) 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246.
Відповідно до пункту 22 оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
В даному випадку, розбіжність між даними контролюючого органу та даними підприємства обумовлюється виключно тим, що контролюючим органом при обрахунку собівартості товару за друге півріччя 2014 року взятий щомісячний відсоток націнки (рядок 8, 15 додатку) розрахований підприємством з урахуванням ПДВ та розраховано собівартість товару (рядок 10, 16 додатку) з урахуванням ПДВ, а обсяги реалізації для обчислення собівартості без урахування ПДВ.
Отже, розраховуючи розмір середнього відсотку торгівельної націнки на товари відповідно до вимог стандарту, суму торгівельної націнки на реалізовані товари, яка визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих у звітному періоді товарів і середнього відсотку торгівельної націнки та собівартість товарів позивач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
За правилами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Отже, база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної вартості) та, у разі здійснення контрольованих операцій, не може бути нижче звичайних цін. Водночас наведена норма Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не встановлює взаємозв`язку між визначенням бази оподаткування податком на додану вартість та отриманим платником доходом за наслідками реалізації товарів/послуг.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак про задоволення даних позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -