ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 814/1504/17
адміністративне провадження № К/9901/51627/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І.., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дірект-Лайн" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 (суддя - Князєв В.С.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді: Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі №814/1504/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дірект-Лайн" (далі - ТОВ "Дірект-Лайн") звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області) від 19.04.2017 №0007081408.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Миколаївській області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2017, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Миколаївській області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що в ході проведення аналізу баз даних контролюючого органу та Єдиного реєстру податкових накладних за червень 2016 року встановлено, що як у ТОВ "Дірект-Лайн", так і його постачальника ТОВ "ТД Никторг" відсутні транспортні засоби, підприємства додатково не залучали організації для надання допоміжних, сторонніх послуг, зокрема, транспортних послуг або послуг перевезення, для здійснення фінансово-господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, зазначених в первинних документах; надані первинні документи не містять достатньої інформації про зміст та обсяг господарської операції, що свідчить про відсутність факту придбання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дірект-Лайн" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Миколаївській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Дірект Лайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з контрагентом постачальником ТОВ "ТД Никторг" за червень 2016 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведеного контрагента - постачальника.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.03.2017 №111/14-29-14-08/35066840, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку вартість за червень 2016 на суму 212500,00 грн.
В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган зазначає про відсутність документів, які б відображали та підтверджували операції щодо складського зберігання придбаної продукції, акти приймання-передачі (складські квитанції) або інші документи, які б підтверджували факт передачі пшениці 3 класу від постачальника до покупця. До перевірки не надано карантинні сертифікати, технічні паспорти, сертифікати якості, інші документи, які свідчать про придбання та фактичне надходження даного виду товару, зазначеного у первинних документах виписаних ТОВ "ТД Никторг" на адресу ТОВ "Директ-Лайн".
На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 №0007081408, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 212500,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися, метою придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Як з`ясовано судами, 20.06.2016 між ТОВ "Дірект-Лайн" (покупець) та ТОВ "Никторг" (постачальник), укладено договір згідно якого постачальник поставив та передав у власність позивача 300 тонн пшениці 3 класу, врожаю 2015 року, а ТОВ "Дірект-Лайн" прийняв та своєчасно оплатив придбаний товар. На підтвердження господарських операцій позивачем надано виписки по рахунку, видаткові накладні, податкові накладні за період з 20.06.2016 по 29.06.2016, рахунки на оплату.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваної операції.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Щодо доводів відповідача про відсутність документів, які б відображали та підтверджували операції щодо складського зберігання придбаної продукції, акти приймання-передачі (складські квитанції) або інші документи, які б підтверджували факт передачі пшениці 3 класу від постачальника до покупця, не надання карантинних сертифікатів, технічних паспортів, сертифікатів якості, інші документи, які свідчать про придбання та фактичне надходження даного виду товару, зазначеного у первинних документах виписаних ТОВ "ТД Никторг" на адресу ТОВ "Директ-Лайн" судами встановлено, що позивач переробляє пшеницю, отже будь яких сертифікатів від контрагента не вимагалось. Якість пшениці перевірялась шляхом лабораторних досліджень, лабораторією позивача урахуванням вимог до якості заявлених останнім. За умовою договору, поставка пшениці проводилась партіями, отже лабораторні дослідження проводились перед кожною поставкою шляхом аналізу зразка пшениці відповідної партії.
Судами враховано, що для здійснення господарських операцій немає необхідності володіти майном, зокрема складськими приміщеннями, на праві приватної власності. Таке майно може перебувати у підприємства на підставі укладених договорів оренди, управління. Так, позивач здійснює свою господарську діяльність в приміщені, що передано йому в оренду, на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2016 №01/03-16 укладеного з ТОВ "Дірект-Лайн", також наявний акт прийому-передачі об`єкту оренди.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Дірект-Лайн" розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд