ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 910/14672/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-М" - не з`явився,
Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет
"Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" - Чернецької Г.М.,
Київської міської ради - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" - Бугайчука В.І.,
Пасенюка К.О..
Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол" - не з`явився,
Департаменту земельних ресурсів
виконавчого органу Київської міської ради (Київської
міської державної адміністрації) - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Мальченко А.О., Агрикова О.В.)
у справі № 910/14672/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-М", Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1"
до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95", Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Київської міської ради - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" - ОСОБА_1,
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-М" (далі - ТОВ "Сервіс-М") та Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" (далі - ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1") звернулися до суду з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" (далі - ТОВ "Віліма-95"), Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол" (далі - ТОВ "БЦ Діамант Хол"), у якому просили визнати недійсним рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення Київської міської ради прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порядку продажу земельних ділянок комунальної власності, що є підставою для визнання цього рішення недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Київської міської ради залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів), а ухвалою цього ж суду від 24.10 2019 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ "Віліма-95" залучено ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 скасовано в частині розгляду позову до ТОВ "БЦ Діамант Хол", у цій частині закрито провадження в справі, в іншій частині зазначене судове рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сервіс-М" до Київської міської ради, ТОВ "Віліма-95", ТОВ "БЦ Діамант Хол" про визнання недійсним рішення відмовлено. Позовні вимоги ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" до Київської міської ради, ТОВ "Віліма-95" задоволено. Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва". Провадження у справі за позовними вимогами ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" до ТОВ "БЦ Діамант Хол" закрито.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сервіс-М", ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" до Київської міської ради, ТОВ "Віліма-95", ТОВ "БЦ Діамант Хол" про визнання недійсним рішення відмовлено.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2020 року ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нової редакції касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/14672/17 за касаційною скаргою ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.03.2021.
ТОВ "Віліма-95" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
ТОВ "БЦ Діамант Хол", Департамент земельних ресурсів, ОСОБА_1 в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами встановлено, що 02.07.2010 ТОВ "Віліма-95" придбало у ОСОБА_2 нерухоме майно (гараж), розташоване за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 .
Із метою встановлення площі та конфігурації земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно (гараж) загальною площею 31,40 кв. м, і частини ділянки, необхідної для обслуговування цього майна, на замовлення ТОВ "Віліма-95" було виготовлено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва".
06.10.2011 Київською міською радою прийнято рішення "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва", за змістом якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" для будівництва та обслуговування торговельно-виставкового залу за наведеною адресою, погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, затверджено її вартість і вирішено продати ТОВ "Віліма-95" земельну ділянку площею 0,0150 га, а також затверджено умови продажу зазначеної земельної ділянки.
16.12.2011 між Київською міською радою і ТОВ "Віліма-95" на виконання рішення від 06.10.2011 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0150 га, кадастровий номер 8000 000 000:76:034:0009, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16.12.2011 і зареєстровано у реєстрі за № 584.
На підставі рішення Київської міської ради і договору купівлі-продажу земельної ділянки Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.07.2012 видано державний акт серії ЯЖ № 049615 про право власності на земельну ділянку площею 0,0150 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу, розташованого на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва. Цей акт зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-8-00357.
28.08.2012 між ТОВ "Віліма-95" (продавець) і ТОВ "БЦ Діамант Хол" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0150 га, кадастровий номер 8000000000:76:034:0009, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1; цільове призначення земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування торговельно-виставкового залу. Цей договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28.08.2012 і зареєстровано у реєстрі за № 1987.
ТОВ "Сервіс-М" та ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" звернулися до суду з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва", обґрунтований тим, що це рішення прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порядку продажу земельних ділянок комунальної власності, що є підставою для визнання зазначеного рішення недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що суди розглядали справу неодноразово.
У справі, яка розглядається, за результатами нового розгляду справи суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сервіс-М", оскільки встановив відсутність порушеного права цього товариства оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування. Разом із тим суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" до Київської міської ради та ТОВ "Віліма-95" про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553, оскільки вважав доведеними у встановленому законом порядку обставини порушення Київською міською радою порядку виділення і продажу спірної земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що матеріали справи не містять доказів порушення рішенням Київської міської ради прав позивачів, за захистом яких вони можуть звернутись у межах такого способу захисту, як визнання недійсним рішення про продаж земельної ділянки.
У поданій касаційній скарзі ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" послався, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано (не застосовано) положення статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Закону України "Про планування і забудову територій", статей 120, 128, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК), щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, порушено положення частини 4 статті 75 ГПК, не виконано вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у цій справі, не враховано, що за оспорюваним рішенням Київської міської ради спірну земельну ділянку протиправно відчужено ТОВ "Віліма-95", при цьому не було враховано громадських інтересів, не проведено земельних торгів та державної експертизи проекту відведення земельної ділянки, яка є обов`язковою, з огляду на належність цієї земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, не враховано обставин, встановлених рішенням суду у справі № 910/4805/16.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, виходить із такого.
З огляду на матеріали справи, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у цій справі та направляючи її на новий розгляд, у постанові від 17.09.2019 зазначив про таке:
- суди попередніх інстанцій не врахували обставин, установлених судовим рішенням у справі № 910/4805/16, яке набрало законної сили, де предметом розгляду були аналогічні вимоги до відповідачів і досліджувалися питання дотримання законодавчих вимог при прийнятті рішення Київської міської ради, не надали оцінки обставинам справи № 910/4805/16 із точки зору їх преюдиційності для справи № 910/14672/17;
- оскільки за оспорюваним рішенням земельну ділянку надано ТОВ "Віліма-95" не для обслуговування та експлуатації наявного нежитлового приміщення (гаражу), а для здійснення нового будівництва торговельно-виставкового залу, суду з огляду на доводи позивачів і подані ними докази необхідно з`ясувати, чи не призвели такі обставини до порушення прав мешканців сусідніх будинків, адже земельна ділянка, надана для будівництва, безпосередньо межує із житловим будинком, розташованим на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі міста Києва;
- суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам позивачів щодо необхідності захисту їх соціально-культурних прав з посиланням на занесення постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 культурного шару району стародавнього Києва (Кловське урочище між вулицями Круглоуніверситетською, Інститутською, Богомольця та Кловським узвозом) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкта культурної спадщини національного значення.
- судами не надано оцінки аргументам позивачів стосовно допущення Київською міською радою порушень порядку виділення і продажу земельної ділянки шляхом прийняття оспорюваного рішення (продаж земельної ділянки не на конкурентних засадах, без обов`язкового проведення державної експертизи проекту та із порушенням вимог містобудівного законодавства, без урахування громадських інтересів).
Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
При новому розгляді справи судом першої інстанції на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 17.09.2019 у цій справі, встановлено, що згідно із земельно-кадастровою інформацією (дані за формою 6-зем) спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення (графа 81), що встановлено судовим рішенням у справі № 910/4805/16.
У матеріалах кадастрової справи по відведенню спірної земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" відсутній висновок державної експертизи землевпорядної документації.
Відповідно до інформації Держгеокадастру України від 22.02.2016 № 0-28-0.23-3161/2-16 проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Віліма-95" земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у місті Києві протягом 2008-2011 років до Держгеокадастру для проведення державної експертизи землевпорядної документації не надходив, тобто в порушення Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза проекту відведення земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі міста Києва, яка відноситься до земель історико-культурного призначення, не проведена.
У порушення статті 134 ЗК спірна земельна ділянка поза процедурою земельних торгів продана ТОВ "Віліма-95" не для обслуговування та експлуатації належного товариству майна, яке на ній розташовано, а для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу.
Крім того, у межах справи № 910/4805/16 за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ТОВ "Віліма-95" та ТОВ "БЦ Діамант Хол", треті особи: ТОВ "Сервіс-М", Департамент земельних ресурсів про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну, Київським апеляційним господарським судом у постанові від 01.06.2017 встановлено обставини порушення законодавства при прийнятті рішення щодо спірної земельної ділянки з огляду на продаж земельної ділянки не на конкурентних засадах і без проведення державної експертизи проекту. Однак у задоволенні позову прокурор відмовлено в зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Натомість суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові послався на неправомірність врахування викладених у постанові апеляційного суду у справі № 910/4805/16 висновків щодо категорії спірної земельної ділянки з урахуванням того, що ця постанова не містить посилань на конкретний доказ, на підставі якого здійснено висновок про приналежність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення; водночас судом було враховано, що відповідно до довідки державної статистичної звітності ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 30.03.2016 № 19-26-7777.4-468/35-16 спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, будівництво на спірній земельній ділянці погоджено з Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, у довідці-дозволі Інституту археології НАН України від 25.08.2016 № 125/01-15-517 зазначено про не виявлення на спірній земельній ділянці археологічних об`єктів та/або нашарувань та відсутність заперечень проти продовження земляних і будівельних робіт на цій земельній ділянці. Також, пославшись на постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що територія відчуженої земельної не входить до зони пам`ятки архітектури.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки приймаючи судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції не врахував вказівки Верховного Суду, що містяться у постанові від 17.09.2019, у повному обсязі не перевірив доводи позивачів та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
У статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.
Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підстави набуття права на землю визначено у статті 116 ЗК, за змістом якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у цій справі, судовим рішенням апеляційної інстанції у справі № 910/4805/16, що набрало законної сили, установлено обставини, за якими спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, що підтверджується земельно-кадастровою інформацією (дані за формою 6-зем; графа 81).
ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" на обґрунтування позовних вимог в процесі розгляду справи також посилався на відповідь Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стосовно того, що земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:76:034:0009 по вул. Круглоуніверситетська, 2/1 у м. Києві, розташована в Центральному історичному ареалі міста Києва в зоні регулювання забудови пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення.
Аналогічні за змістом відомості щодо розташування спірної земельної ділянки в Центральному історичному ареалі міста Києва в зоні регулювання забудови 1 категорії наведено, зокрема, і у листі Державної служби з питань національної культурної спадщини від 22.02.2008 №22-352/35, наявного у матеріалах справи.
Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 10.06.2008 № 09-7242 повідомило Головне управління земельних ресурсів про погодження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Віліма-95" земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у місті Києві для проведення державної землевпорядної експертизи та подальшого затвердження в установленому порядку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 пам`ятка археології "Культурний шар району стародавнього Києва - Клов", місцезнаходження - Кловське урочище між вулицями Круглоуніверситетською, Інститутською, Богомольця та Кловським узвозом, є об`єктом культурної спадщини національного значення, що занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний номер 260027-н.
Крім того, відповідно до пункту 3.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", яким визначено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва, вулицю Круглоуніверситетську віднесено до зони регулювання забудови першої категорії.
За змістом частини 1 статті 53, частини 3 статті 54 ЗК до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
У статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553 про продаж спірної земельної ділянки) встановлено, що обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема історико-культурного призначення.
При цьому відповідно до статті 1 зазначеного Закону метою такої експертизи є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.
Позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється (частини 4, 5 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
Отже, відповідно до наведених вимог законодавства прийняттю рішення органу місцевого самоврядування щодо відчуження земельної ділянки, яка відноситься до земель історико-культурного призначення, в обов`язковому порядку, між іншим, передує проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок і лише позитивний висновок цієї експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами місцевого самоврядування.
На необхідність дослідження і оцінки доказів, поданих сторонами у цій справі на підтвердження своїх вимог і заперечень, з огляду на наведені положення законодавства, які регулюються спірні правовідносини, було наголошено Верховним Судом у постанові від 17.09.2019 при передачі справи на новий розгляд.
Проте під час нового розгляду справи, апеляційний суд не врахував підстав, які стали передумовою передачі справи на новий розгляд, викладених у зазначеній постанові суду касаційної інстанції.
Так, при новому розгляді справи, суд апеляційної інстанції знову ж таки, обмежившись посиланням на ті ж самі докази, на підставі яких було відмовлено в позові при попередньому розгляді справи, а саме: довідку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві 30.03.2016 № 19-26-7777.4-468/35-16, довідку-дозвіл Інституту археології НАН України від 23.08.2016 № 125/01-15-517, обґрунтував своє рішення про відмову у задоволенні позову виключно тим, що ці докази не містять підтвердження обставин належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, а відтак і про відсутність необхідності проведення державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ "Віліма-95", взагалі не дослідив усі подані сторонами докази у їх сукупності, у тому числі з огляду на обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/4805/16, що набрало законної сили.
При цьому, зазначивши, що у судовому рішенні у справі № 910/4805/16 відсутнє посилання на конкретний документ, відповідно до якого суд дійшов висновку про належність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не взято до уваги, що такі обставини, виходячи зі змісту судового рішення апеляційної інстанції у справі № 910/4805/16, встановлено судом на підставі, зокрема дослідження матеріалів кадастрової справи по відведенню спірної земельної ділянки ТОВ "Віліма-95", у тому числі було враховано земельно-кадастрову інформацію (дані за формою 6-зем) щодо цієї земельної ділянки, тому висновки суду, наведені в оскарженому судовому рішенні, щодо відсутності підстав для застосування положень частини 4 статті 75 ГПК при розгляді справи № 910/14672/17 у контексті преюдиційності обставин, встановлених рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 910/4805/16, є передчасними.
Водночас судом апеляційної інстанції не взято до уваги практику ЄСПЛ, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, а саме, рішення від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", у якому зазначено, що одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Разом із тим, пославшись на те, що за нумерацією будинків по вул. Круглоуніверситетській у м. Києві, територія відчуженої земельної ділянки не входить до зони пам`ятки архітектури "Культурний шар району стародавнього Києва - Клов", суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 об`єкт культурної спадщини "Культурний шар району стародавнього Києва - Клов" є пам`яткою археології, а не архітектури, і в оскарженому судовому рішенні не навів належного обґрунтування з посиланням на докази, за якими дійшов саме такого висновку, з огляду на відсутність нумерації вулиць у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928.
Крім того, пославшись на дозвіл Міністерства культури України на проведення земляних робіт від 31.05.2016 № 22-021/16p та на лист Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради від 03.12.2007 № 9203 і зробивши висновок про розташування спірної земельної ділянки "поза зоною зазначеної пам`ятки архітектури", суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив поняття "пам`ятки архітектури", до якої належить саме будинок № 2/1 по вул. Круглоуніверситетській у м. Києві, що не оспорюється сторонами, з "пам`яткою археології", якою є об`єкт культурної спадщини "Культурний шар району стародавнього Києва - Клов", місцезнаходження - Кловське урочище між вулицями Круглоуніверситетською, Інститутською, Богомольця та Кловським узвозом, особливий порядок використання яких (земель історико-культурного призначення) визначено законодавством, чого також не було враховано судом апеляційної інстанції при наданні оцінці обставинам відповідності актам законодавства оспорюваного у цій справі рішення органу місцевого самоврядування щодо відчуження спірної земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва.
Доводи ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" стосовно розміщення спірної земельної ділянки в безпосередній близькості, впритул до будинку № 2/1 по вул. Круглоуніверситетській у м. Києві, який є пам`яткою архітектури, про що безпосередньо зазначено і в листах від 31.05.2016 № 22-021/16p та від 03.12.2007 № 9203, на які до речі послався суд в оскарженому рішенні, також залишилися без належної правової оцінки суду апеляційної інстанції з огляду й на те, що земельна ділянка, щодо якої міською радою прийнято рішення, за твердженням позивача охоплює прибудинкову територію будинку по вул. Круглоуніверситетській, 2/1, а також сам цей будинок, біля якого відповідачеві виділено відповідну земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу.
З урахуванням наведеного висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушення цим оспорюваним рішенням прав та законних інтересів ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1", який представляє інтереси у тому числі мешканців і власників кватир в будинку 2/1 по вул. Круглоуніверситетській у м. Києві, на з`ясуванні обставин необхідності захисту яких було наголошено у постанові суду касаційної інстанції, також є передчасними.
Крім того, за змістом статті 5 Закону України "Про основи містобудування" (у відповідній редакції) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Водночас без будь-якої оцінки суду апеляційної інстанції залишилися обставини, на з`ясуванні яких була звернута увага судом касаційної інстанції у постанові від 17.09.2019, щодо дотримання Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення вимог містобудівного законодавства (у тому числі щодо врахування інтересів громадськості при забудові спірної земельної ділянки), порядку виділення і продажу земельної ділянки комунальної власності не на конкурентних засадах, як це передбачено положеннями статей 116, 134 ЗК, з огляду на продаж ТОВ "Віліма-95" земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у місті Києві не для обслуговування та експлуатації наявного нежитлового приміщення (гаражу), а для здійснення нового будівництва торговельно-виставкового залу.
Також без належної правової оцінки суду апеляційної інстанції залишилися доводи ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1" з посиланням на листи ПАТ "АК "Київводоканал" та ПАТ "Київенерго" щодо знаходження на спірній земельній ділянці, виділеній для будівництва торговельно-виставкового залу, дворової каналізації та охоронної зони теплових мереж, у зв`язку із чим не з`ясовано на підставі відповідних доказів, чи не є ці обставини відповідно до основ містобудування, державних будівельних норм і стандартів встановленими обмеженнями у використанні спірної земельної ділянки саме для будівництва, та не порушуються при цьому законні інтереси та вимоги ОСН "Будинковий комітет "Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1", у тому числі власників (мешканців) будівель, що оточують місце будівництва.
З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що апеляційний господарський суд при повторному розгляді справи не здійснив оцінку всіх обставин справи, доказів та доводів сторін, чим допустив порушення норм процесуального права та не дослідив наявність чи відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553 з урахуванням усіх фактичних обставин.
При цьому судом апеляційної інстанції не було виконано вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, які відповідно до частини 1 статті 316 ГПК є обов`язковими для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, а також не враховано висновки ЄСПЛ, висловлені у справі "Хаджинастасиу проти Греції", за змістом рішення якого національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні цього ж суду у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позицію є усталеною практикою ЄСПЛ (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3, частини 4 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскарженого судового рішення та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд