ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1824/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ СЕНАТ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року (головуючий - Мишкіна М. А., судді - Аленіна О. Ю., Лавриненко Л. В.) у справі
за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до Приватного підприємства "СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ СЕНАТ",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" ,
про стягнення, розірвання договору оренди, зобов`язання повернути державне нерухоме майно,
(за участю представника прокуратури - Грищенко М.А.)
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У червні 2020 року перший заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській (далі - ФДМУ, позивач) до Приватного підприємства "СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ СЕНАТ" (далі - відповідач) про стягнення 1105111,86 грн. заборгованості та 71 916,94 грн. пені.; розірвання договору оренди державного нерухомого майна від 30.10.2015; зобов`язання відповідача повернути державі в особі позивача орендоване нерухоме майно.
2. Позовні вимоги мотивовано істотним порушенням відповідачем умов договору оренди внаслідок тривалого невиконання своїх зобов`язань в частині сплати орендної плати.
2.1. В обґрунтування підстав для звернення з позовом прокурор, з посиланням на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", вказав на невжиття уповноваженим органом та орендодавцем за договором - ФДМУ заходів щодо самостійного звернення до суду з метою примусового стягнення боргу по орендній платі у зв`язку з відсутністю в коштів для сплати судового збору, про що прокурора повідомлено позивачем листом від 02.06.2020 №10-06/02136.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 грудня 2020 року позовну заяву прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Ухвалу мотивовано відсутністю правових підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки прокурор не довів того, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно. Так, повідомлення прокурора про звернення до суду з даним позовом було надіслано ФДМУ 22.06.2020, а вже 23.06.2020 прокурор звернувся з позовом, не надавши уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення. У той же час сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту прав та інтересів.
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Апеляційний суд встановив, що зверненню прокурора з даним позовом передувало листування з визначеним ним у якості позивача уповноваженим органом. Так, у відповідь на лист прокуратури Одеської області від 18.05.2020 №05/1-925вих-20 ФДМУ листом від 02.06.2020 №10-06-02136 повідомило, що у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору не зверталося до суду з позовом щодо розірвання договору оренди від 17.01.2015 та стягнення заборгованості по орендній платі. Після отримання такої відповіді компетентного органу прокурор підготував відповідний позов до суду, про що повідомив ФДМУ 22.06.2020. Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про обізнаність уповноваженого органу з фактом порушення інтересів держави та неналежне здійснення ним захисту інтересів держави протягом тривалого часу, що надає прокурору право на звернення до суду. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із указаною постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Суд дійшов висновку про доведення прокурором підстав для представництва інтересів держави у даній справі всупереч правовим висновкам Великої палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 про те, що зверненню з позовом в інтересах держави має передувати відповідне звернення прокурора до уповноваженого органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і лише невжиття цим органом заходів протягом розумного строку після відповідного звернення прокурора має кваліфікуватися як бездіяльність цього органу. У даній справі прокурор не обґрунтував підстав для представництва інтересів держави, а уповноважений державний орган - ФДМУ мав усі можливості здійснювати захист інтересів держави шляхом самостійного подання позову, а його бездіяльність в розумінні норм Закону України "Про прокуратуру" прокурором не доведена.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9.1. За змістом частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
9.2. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
9.3. За положеннями Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 зазначеного Закону).
9.4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
10. Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, висновками якої керувався і суд апеляційної інстанції, зазначила наступне.
12. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
13. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
14. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
15. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
16. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
17. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
18. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
19. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
20. Отже, з огляду на вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 суди мали дослідити: (1) чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
21. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
22. Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, касаційна інстанція враховує встановлені судом апеляційної інстанції обставини, відповідно до яких зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з ФДМУ в період з травня 2020 року з якого вбачається, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором, проводив відповідну претензійну роботу з відповідачем щонайменше з листопада 2019 року, проте не мав можливості самостійно захистити інтереси держави в суді внаслідок об`єктивних причин, пов`язаних з відсутністю коштів для сплати судового збору. З`ясувавши відповідні обставини, прокурор 22.06.2020 повідомив ФДМУ про звернення до суду з даним позовом.
23. За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про не доведення прокурором "нездійснення" позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки встановлені у справі та наведені прокурором обставини свідчать про тривалу бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави.
24. З наведених мотивів Верховний Суд констатує, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.