ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 5023/5383/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Хмельовського В. О.,
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль",
представник боржника - Гамей В.В.,
ліквідатор - арбітражний керуючий Стадник Тарас Романович,
представник ліквідатора в судове засідання не з`явився,
представник ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" - Гончар І.Д.,
Представник ОСОБА_1 - Санін А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020
у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Геза Т.Д., Здоровко Л.М.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 06.12.2012 постановою Господарського суду Харківської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль" (далі - ТОВ "Інтервертикаль") визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бєляєву О.В.
2. 28.12.2012 на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" (м. Харків) відбулись торги у формі цільового аукціону з реалізації нерухомого майна ТОВ "Інтервертикаль", а саме:
- нежитлових приміщень підвалу №1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №2-15 загальною площею 193,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якої складає 987,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд.42а (лот № 1);
- нежитлових приміщень 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху №1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху №1, 2 загальною площею 9,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якого складає 987,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42а (лот № 2) (надалі - "Торги").
3. Проведення торгів та їх результати оформлено відповідними протоколами № № 11, 12 про проведений аукціон від 28.12.2012, згідно яких переможцем аукціону та покупцем вищезазначених лотів стали:
- ОСОБА_2 з кінцевою ціною продажу лоту № 1 - 156 500 грн,
- ОСОБА_3 з кінцевою ціною продажу лоту № 2 - 259 100 грн.
4. 28.12.2012 за результатами зазначених торгів у формі цільового аукціону з реалізації нерухомого майна ліквідатором ТОВ "Інтервертикаль" Бєляєвою Оленою Володимирівною було укладено з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1631, та з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1626.
5. В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснено перепланування та реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху № 1, загальною площею 10,9 кв.м, нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-22, 22а, загальною площею 373,6 кв.м, нежитлових приміщень 3-го поверху № 1, 2, 3, загальною площею 221,1 кв.м, нежитлових приміщень технічного поверху № 1, 2, загальною площею 9,8 кв.м в літ. "А-3" та нежитлових приміщень підвалу № 1-16, загальною площею 178,3 кв.м, нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-15, загальною площею 193,4 кв.м в літ. "А-3".
6. Внаслідок перепланування та реконструкції нежитлові приміщення стали квартирами готельного типу, з технічними та допоміжними приміщеннями, підвалом та технічним поверхом, всього загальна площа технічного поверху 9,8 кв.м, всього загальна площа будинку складає 948,60 кв.м з них: житлової 530,8 кв.м, допоміжної 231,2 кв.м, нежитлової (вбудованої) 173,6 кв.м.
7. 02.08.2013 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/2830/13 визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на самовільно реконструйований квартирний (багатоповерховий) житловий будинок літ. "А-3", всього загальна площа приміщень складає 948,60 кв.м з них: житлова 530,8 кв.м, допоміжна 231,2 кв.м, нежитлова (вбудована) 173,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
8. 25.01.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області від у справі №5023/5383/12, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та постановою Верховного Суду від 10.04.2018, визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності TOB "Інтервертикаль", проведеного в процедурі банкрутства, а саме: нежитлових приміщень підвалу № 1-16 загальною площею 178, 3 кв.м, нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193, 4 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якої складає 987, 1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 1).
Визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності TOB "Інтервертикаль" проведеного в процедурі банкрутства, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м, нежитлових приміщень 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м, нежитлових приміщень 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м, нежитлових приміщень технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якого складає 987,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 2).
Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна TOB "Інтервертикаль", укладений з ОСОБА_2 та посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1631.
Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна TOB "Інтервертикаль", укладений зі ОСОБА_3 та посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1626.
Відмовлено ліквідатору в задоволенні клопотання (від 24.11.2016 вх. №40072) про застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання за банкрутом права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 975,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
9. Судом апеляційної інстанції у постанові від 09.10.2017 у справі №5023/5383/12, з яким погодився Верховний Суд, встановлена неправомірна поведінка ліквідатора щодо виділення, поділу, зміни цільового призначення майна банкрута - нежитлової будівлі літ. "А-3", загальною площею 975,8 кв.м, що відчужено на торгах у справі про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль" у вигляді окремих лотів.
10. 19.09.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2013 у справі №922/2830/13 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності. Під час розгляду судом апеляційної інстанції справи №922/2830/13, встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 здійснено реконструкцію нежитлових приміщень, що придбані ними на торгах в межах справи про банкрутство (лот № 1 та лот № 2), без отримання у встановленому законом порядку дозвільних документів, що надають право на проведення будівельних робіт, а також поза межами встановленого законодавством порядку надання приміщенням статусу житлових.
Надходження заяви про визнання права власності
11. 27.01.2017 до суду першої інстанції від ліквідатора надійшла заява (вх. № 2730 від 27.01.2017) у справі № 5023/5383/12, в якій він просить суд визнати за TOB "Інтервертикаль" право власності на нежитлових приміщень підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху №1, 2 загальною площею 9,8 квм. в нежитловій будівлі літ. "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування доводів вказаної заяви ліквідатор посилався на приписи статтей 16, 216 Цивільного кодексу України, а також на необхідність ефективного поновлення порушених прав ТОВ "Інтервертикаль", що відбулось внаслідок незаконного вибуття спірного нерухомого майна із власності банкрута за результатами проведення аукціону та укладеного договору купівлі-продажу від 28.12.2012, які визнано недійсними ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2017 в межах цієї справи про банкрутство.
12. На підтвердження обставин порушення права власності боржника визначеними як відповідачі особами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) ліквідатором надано Інформаційну довідку №78916850 від 26.01.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на дату подання цієї заяви, з якої вбачається записи про право власності на:
- нежитлові приміщення підвалу №1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №2-15 загальною площею 193,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якої складає 987,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлових приміщень 3-го поверху №1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху №1, 2 загальною площею 9,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якого складає 987,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 а зареєстровано за ОСОБА_3 .
13. 30.01.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області вказана заява ліквідатора призначена до розгляду на 09.02.2017, залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки на цей час за ними зареєстровано право власності на спірне майно та рішення по цій заяві може вплинути на їх права та обов`язки, яких зобов`язано надати письмовий відзив на заяву ліквідатора.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
14. 22.02.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 5023/5383/12 задоволено заяву ліквідатора (вх. № 2730 від 27.01.2017) та визнано за ТОВ "Інтервертикаль" право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м, нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22,22а загальною площею 373,6 кв.м, нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 221,1 кв.м, в нежитловій будівлі "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що в сукупності складає 987,1 кв.м.
15. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки укладений з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1631, та з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1626 визнані ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2017 недійсними, а отже є такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю, тому є наявними обставини, що свідчать про порушення прав ТОВ "Інтервертикаль", а саме права власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке було відчужено вказаним особам на підставі недійсних правочинів.
16. При цьому, оскільки визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину, порушене право ТОВ "Інтервертикаль", на думку місцевого господарського суду, відповідно до приписів статей 16, 216 Цивільного кодексу України підлягає поновленню шляхом визнання за ТОВ "Інтервертикаль" права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ".
Надходження апеляційної скарги
17. ОСОБА_1, як особа, яка не брала участь в розгляді справи, 30.10.2020 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі №5023/5383/12 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити; у задоволенні заяви ліквідатора про визнання за боржником права власності на нерухоме майно. Крім того, скаржник просить застосувати строки позовної давності до вказаних вимог ліквідатора.
18. Заявник зазначив, що оскаржувана ухвала безпосередньо стосується його прав, інтересів та обов`язків, оскільки на даний час використовується в якості доказу в іншій справі №5023/5383/12 (922/2788/20) за заявою ліквідатора ТОВ "Інтервертикаль" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності на нежитлову будівлю "А-3", шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3, яка використовується як житло та належить скаржнику на праві приватної власності.
19. Також, апелянт доводить, що оскаржувана ухвала є передумовою для позбавлення його права власності на квартиру АДРЕСА_4, а самого ОСОБА_1 як власника нерухомого майна та особи, яка має прямий майновий інтерес до предмета спору, щодо якого вирішувався спір, судом першої інстанції безпідставно не було залучено до участі при розгляді справи.
20. ОСОБА_1 стведжує, що заявлені з посиланням на приписи статей 16, 216 Цивільного кодексу України вимоги ліквідатора про визнання за банкрутом права власності на нежитлові приміщення, які на даний час фактично перебувають реконструйованому та перепланованому стані та фактично являються житловими квартирами, які використовуються як житло та належать фізичним особам, в тому числі і самому ОСОБА_1 на праві власності, не є ефективним способом захисту порушених прав ТОВ "Інтервертикаль", не відповідають змісту порушеного права, характеру порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, оскільки належним способом захисту порушеного права боржника в даному випадку є подання заяви в порядку статті 388 Цивільного кодексу України про витребування нерухомого майна (всіх квартир та допоміжних приміщень) у добросовісних набувачів.
21. Окремо, заявник апеляційної скарги вважає, що ліквідатором пропущено строк позовної давності для звернення із заявою про визнання права власності, який сплинув у 2015 році, тобто через три роки від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права - укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ "Інтервертикаль" із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 28.12.2012.
22. 04.12.2020 від ОСОБА_4 як особи, яка не брала участь у справі, але вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки, надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі №5023/5383/12. ОСОБА_4 вказує, що також є власником квартири № 1 у спірному будинку. Заявник наголошує, що оскаржувана ухвала місцевого суду від 22.02.2017 про визнання за боржником права власності на нерухоме майно безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_4, оскільки на даний час використовується в якості доказу у справі №5023/5383/12(922/2779/20) за позовом ТОВ "Інтервертикаль" до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Макушевої Н.В.), (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Фінансова компанія "Поліс"), про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом скасування державної реєстрації належної заявнику квартири в межах справи про банкрутство № 5023/5383/12 та є основною підставою заявленого позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
23. 09.12.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі № 5023/5383/12 задоволено частково, ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі № 5023/5383/12 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про визнання за ТОВ "Інтервертикаль" право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
24. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 392 Цивільного кодексу України як передумови ефективного відновлення порушених боржника прав саме шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно, оскільки ліквідатором не доведено порушення, невизнання та/або оспорювання прав ТОВ "Інтервертикаль" як власника нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ. "А-3", розташованій за адресою: АДРЕСА_1 а відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як і не доведено того, що наявність чинних записів про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення в нежитловій будівлі за останніми перешкоджають у реалізації боржником права на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна, а також те, що ці особи мають до майна власний майновий інтерес. Такий висновок виходить з наступного.
25. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що якщо ліквідатор пов`язує порушення прав боржника саме із наявністю чинних записів права власності на нежитлові будівлі за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то останній з метою застосування наслідків недійсності правочинів та відновлення становища, яке існувало до його порушення, тобто до укладенням правочину з юридичними дефектами, міг у встановленому порядку самостійно звернутись до державного реєстратора, при цьому задоволення судом окремих вимог про визнання права власності в такому випадку не вимагається. Тому, оскільки ліквідатором ТОВ "Інтервертикаль" не було доведено неможливості скасування записів про право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та подальшого проведення відновлення державної реєстрації права власності за ТОВ "Інтервертикаль", колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність порушених прав боржника саме у зв`язку із наявністю чинних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
26. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що виходячи із кваліфікації спірних правовідносин та встановленого судом апеляційної інстанції характеру порушених прав боржника, у даному випадку ліквідатором ТОВ "Інтервертикаль" обрано неналежний і неефективний спосіб захисту порушених прав боржника, і такий спосіб захист не відновить порушених прав боржника без відповідного непропорційного втручання в право на мирне володіння майном третіх осіб та не забезпечить можливість захисту своїх прав цими особами, що також передбачено нормами Цивільного кодексу України.
27. Суд апеляційної інстанції встановив, що станом на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 22.02.2017 про визнання за ТОВ "Інтервертикаль" права власності на нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. "А-3", як цілісного об`єкту нерухомого майна, зазначена нерухомість була внутрішньо та зовнішньо реконструйована та перепланована в житлові квартири та обслуговуючі (допоміжні приміщення), на які за фізичними особами, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а також ОСББ "Азалія 2013" в 2015 році набуто право власності та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідні записи.
28. Зазначені фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як визначено в умовах договорів купівлі-продажу квартир, придбали житло у ОСОБА_6, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Останніми, в свою чергу, передано ОСББ "Азалія 2013" допоміжні приміщення на підставі договору пожертви від 30.01.2014.
29. Отже, як вказав суд апеляційної інстанції, частина спірного нежитлового нерухомого майна, на яке суд першої інстанції визнав право власності за ТОВ "Інтервертикаль" належить ОСОБА_1 і ОСОБА_4, а також іншим фізичним особам та ОСББ "Азалія 2013" на праві приватної власності, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі №5023/5383/12 безпосередньо стосується речового права та власного майнового інтересу власників квартир та ОСББ на нерухоме майно, а також рішення місцевого господарського суду стосується суб`єктивних матеріальних прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1, ОСОБА_4 та інших співмешканців житлового будинку як співвласників спільного майна загального користування квартирного (багатоповерховому) житловому будинку літ. "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав процесуальні підстави для звернення з апеляційною скаргою, а ОСОБА_4 мала право приєднатись до такої скарги відповідною заявою, які належить розглядати по суті, оскільки місцевий господарський суд вирішив питання про права та обов`язки власників квартир житлового будинку, тобто по суті вирішено спір відносно нерухомого майна осіб, яких не було залучено до участі при розгляді справи.
30. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2013 у справі №922/2830/13 скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, тобто вже після прийняття оскаржуваної ухвали від 22.02.2017. Станом на момент розгляду судом першої інстанції заяви ліквідатора ТОВ "Інтервертикаль" про визнання права власності нерухоме майно рішення у справі №922/2830/13, яким узаконено реконструкцію перепланування будівлі з нежитлового приміщення на багатоквартирний будинок, набрало законної сили та було обов`язковим для врахування. Відтак, суд першої інстанції визнав право власності за боржником саме на житлову будівлю, власниками частин - квартир якої фактично були фізичні особи співмешканці житлового (багатоквартирного) будинку.
31. Також, суд вказав, що скасування судового рішення, яким узаконено самовільну реконструкцію, не змінює характеристики нерухомого майна та автоматично не перетворює квартири в нежитлові приміщення, які існували до перепланування та не може свідчити про автоматичне позбавлення права власності третіх осіб на житло, оскільки останні набули його на законних підставах, тобто є добросовісними набувачами.
32. Також, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права власності ТОВ "Інтервертикаль" є саме витребування нерухомого майна в існуючому (фактичному) стані від нинішніх його володільців шляхом пред`явлення віндикаційного позову.
33. Окремо, суд апеляційної інстанції зауважив, що для дослідження і встановлення ключових питань у даній справі щодо вибуття спірного майна з володіння власника, обставини його перепланування та реконструкції та подальше набуття створених квартир фізичними особами, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які не є учасником справи і судом першої інстанції питання про їх залучення до участі у справі не вирішувалось, необхідно визначення дійсних власників спірного майна саме у процесуальному статусі відповідачів, оскільки саме ці особи мають до майна власний інтерес. Суд апеляційної інстанції в силу наданих йому процесуальним законом повноважень позбавлений можливості вирішувати питання про залучення до участі інших учасників справи, в тому числі в якості належних відповідачів власників квартир, а отже, встановивши наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Інтервертикаль" також у зв`язку з неналежністю складу учасників справи.
34. Крім того, оскільки у даній справі встановлено відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання права власності, тому суд апеляційний інстанції дійшов висновку про незастосування в цьому випадку позовної давності.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи касаційних скарг
35. 19.01.2021 ТОВ "ФК "Поліс" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 5023/5383/12 і направити справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. ТОВ "ФК "Поліс" зазначає, що дана касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, зокрема, статті 388 Цивільного кодексу України) та пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України).
36. Також, 09.02.2021 ТОВ "Інтервертикаль" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 5023/5383/12 і направити справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. Касаційна скарга ТОВ "Інтервертикаль" подана на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України).
37. Скаржники, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16.09.2015 у справі № 6-1193цс15, відповідно до якої, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, стверджують, що на час постановлення ухвали суду першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були власниками ані нежитлової будівлі, ані Лотів 1, 2, ані створених в результаті їх самовільної реконструкції квартир, оскільки, судове рішення (справа № 922/2830/13), яке встановлювало такі права - скасовано.
38. Скаржники вважають, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив обставини на підставі недопустимих доказів. Так, скаржники стверджують, що суд апеляційної інстанції встановлює, як обставину, з чинного судового рішення, яким скасовано самовільну реконструкцію нежитлової будівлі, що реконструкція була самовільною, тобто, такою, що здійснена без будь-якої дозвільної документації, що й стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі №922/2830/13 і при цьому встановлює, як обставину, що така самовільна реконструкція створювала правові наслідки у вигляді виникнення внаслідок поділу нежитлової будівлі нових об`єктів нерухомого майна (квартир) в силу зміни її технічного і цільового призначення. В оскаржуваній постанові виключно з скасованого судового рішення суду першої інстанції у справі №922/2830/13, суд апеляційної інстанції встановив обставини фактичного здійснення шляхом поділу реконструкціїʼ та перепланування нежитлової будівлі - зміни технічного і цільового призначення з нежитлової будівлі на 43 житлові квартири з наданням їм статусу самостійних об`єктів нерухомого майна та обставини припинення існування нежитлової будівлі внаслідок самовільної реконструкціїʼ (поділу на квартири).
39. Скаржники стверджують, що рішення суду першої інстанції у справі №922/2830/13 не може бути допустимим доказом для встановлювати зазначених обставин, адже допустимими доказами є відповідний дозвільний документ, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затверджений проект, які при постановленні оскаржуваної постанови не досліджувались.
40. При цьому, скаржники посилаються на постанову Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-130цс13 (об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності).
41. Також, скаржники стверджують, що встановлення обставин щодо набуття права власності на квартиру № 8 особою, яка подала апеляційну скаргу ( ОСОБА_1 ), існуванням наступного і дійсного правочину - Договору купівлі-продажу, укладеного, після визнаного судом недійсним першого в ланцюгу відчужень правочину - договорів купівлі-продажу №1631 від 28.12.2012 та №1626 від 28.12.2012, - є таким, що встановлено на підставі недопустимого доказу - нікчемного правочину.
42. При цьому, зроблені посилання на правову позицію Верховного Суду в постанові від 02.07.2020 у справі № 711/3656/18, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
43. Крім того, як вказують скаржники, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції на підставі недопустимого доказу - інформаційної довідки з ДРРПНМ із записом, здійсненим на підставі нікчемного правочину (договору купівлі-продажу від 28.12.2012), встановив, як обставину, факт наявності у особи, що подала апеляційну скаргу права власності на квартиру № 8, що, в свою чергу, стало підставою вважати ОСОБА_1 суб`єктом апеляційного оскарження.
44. Щодо статусу ОСОБА_1 ТОВ "ФК "Поліс" вказує, що ухвала суду першої інстанції, за наслідками перегляду котрої прийнята оскаржувана постанова, була постановлена за наслідками скасування судовим рішенням результатів торгів, учасником яких, як правовідносин, ОСОБА_1 не був. Дані правовідносини не створювали і не скасовували для ОСОБА_1 жодних прав, обов`язків чи інтересів. ТОВ "ФК "Поліс" вважає, що ОСОБА_1, за відсутності безумовного зв`язку між ухвалою суду першої інстанції від 22.02.2020 та його правами, не міг вважатись особою, питання про права якої вирішив суд в оскаржуваній ухвалі, в розумінні статті 254 Господарського процесуального кодексу України та правозастосовчої практики Верховного Суду. Таким чином, скаржник вважає, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було порушено норму процесуального права а саме: пункт 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, всупереч висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.
45. Також, ТОВ "ФК "Поліс" та ТОВ "Інтервертикаль" стверджують про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 388 Цивільного кодексу України та вказують, що жодних висновків про застосування норм статті 388 Цивільного кодексу України, в разі вибуття майна за визнаними судом недійсними правочинами з прилюдних торгів у формі аукціону в рамках процедури банкрутства, постанова Верховного суду від 15.05.2018 у справі № Б-39/64-10, на яку послався суд апеляційної інстанції, не містить, оскільки предмет доказування інший.
46. Скаржники вважають, що щодо правовідносин, які виникли між сторонами даного судового спору, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статті 388 Цивільного кодексу України. Існуюча практика Верховного Суду щодо витребування реконструйованих об`єктів нерухомого майна стосується правовідносин коли внаслідок реконструкціїʼ на підставі дозвільних документів міняються характеристики вже існуючого об`єкту нерухомості на підставі рішень компетентних органів державної влади (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 569/1651/16-ц, постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011, постанова Вищого господарського суду України від 01.07.2017 у справі № 29/5005/6381/2011).
47. Скаржники зазначають, що оскільки, Верховний Суд не робив висновків щодо застосування норм статті 388 Цивільного кодексу України за обставин, коли майно, яке належало власнику, неправомірно вибуло з його волі за скасованим рішенням суду, як незаконно виділені частини, котрі в подальшому без будь-якої дозвільної документації були реконструйовані (поділені) на підставі скасованого рішення суду, яке фактично підмінило правову підставу виникнення 43 самостійних новостворених об`єктів нерухомого майна зі зміною цільового використання, то скаржник вважає, що за таких обставин зазначена норма права не підлягає застосуванню, в силу відсутності у квартир статусу об`єкту цивільних прав, як нерухомого майна, що може бути витребувано на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
48. Крім того, скаржники вказують, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що ним взято до уваги і враховано висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постанові від 19.11.2020 у даній справі №5023/5383/12. З цього приводу, скаржники вказують, що нежитлові приміщення, які були предметом судового спору не утворювались, як об`єкт нерухомого майна, внаслідок самовільної реконструкції нежитлової будівлі шляхом поділу і зміни цільового призначення з нежитлового фонду на житловий, вони не набули статусу "квартир" на підставі скасованого рішення суду, а фактично є складовими частинами нежитлової будівлі. Таким чином правовий статус у квартир та нежитлових приміщень, що перебувають у власності ОСББ "Азалія 2013", абсолютно різний, що й робить можливим застосування різних правових норм щодо їх повернення у власність ТОВ "Інтервертикаль". Також, скаржник вважає, що враховуючи те, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 у даній справі №5023/5383/12 справа передана на новий розгляд, то безпідставно стверджувати, що Верховний Суд зробив висновок про можливість застосування статті 388 Цивільного кодексу України навіть до нежитлових приміщень, що перебувають у власності ОСББ "Азалія 2013", оскільки вказані обставини підлягають встановленню в абсолютно інших за набором юридичних фактів правовідносинах