У Х В А Л А
13 квітня2021 року
м. Київ
Справа № 1-15/2002
Провадження № 13-51зво21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Єленіна Ж. М., перевіривши заяву адвоката Новікова Ярослава Анатолійовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України судових рішень щодо останнього,
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2002 року ОСОБА_1 було засуджено за пунктами "а", "г", "е", "з", "і" ст. 93, ст. 69 Кримінального Кодексу України 1960 року, ч. 1 ст.15, ч. 2, ст. 185, ч. 1 ст.15, ч.1 ст.153, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 263 Кримінального Кодексу України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Верховний Суд України ухвалою від 28 листопада 2002 року вирок залишив без зміни.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року, залишеною 04 квітня 2018 рокубез змін Апеляційним судом Дніпропетровської області, відмовлено у задоволенні клопотання засудженого про приведення призначеного вироком суду покарання у відповідність з діючим кримінальним законом.
11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Дембо та інші проти України" (заява № 2778/18 та 46 інших, у тому числі ОСОБА_1 ), у якому констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Адвокат Новіков Я. А., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 09 квітня 2021 року, звернувся Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1, посилаючись на порушення Конвенції, встановлені рішенням ЄСПЛ в справі"Дембо та інші проти України".
Адвокатпросить на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК, "переглянути справу щодо ОСОБА_1 за виключними обставинами. Замінити невідбуту частину його покарання більш м`яким шляхом визначення міри покарання 25 років позбавлення волі, або встановити проміжки часу для перегляду покарання, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись".
Перевіривши заяву на відповідність вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вважаю, що необхідно залишити заяву без руху з огляду на таке.
Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами повинна відповідати вимогам до її форми та змісту, встановленим ч. 2 ст. 462 КПК, та містити, зокрема, обґрунтування наявності виключних обставин.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом є виключною обставиною.
Частиною 5 ст. 33 цього Кодексу передбачено, що кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, - Великою Палатою.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів із дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Проте в поданій заяві захисник взагалі не наводить обґрунтування того, як констатоване ЄСПЛ порушення саме у справі у справі"Дембо та інші проти України" вплинуло на справедливість судового розгляду і ухвалених процесуальних рішень щодо засудженого.
Також відповідно до вказаної кримінально-процесуальної норми заяву може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення, а не її представником. Разом з тим, з долучених до заяви матеріалів не вбачається, що ОСОБА_1 доручив захиснику- адвокату Новікову Я. А. подати заяву.
Крім того, вимога адвоката у прохальній частинні заяви не узгоджується з положеннями ст. 467 КПК про те, які рішення може ухвалити Велика Палата за наслідками розгляду заяви.
Також заявник у мотивах заяви вказує й про відповідність його заяви п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК, що суперечить п. 2 ч. 2 вказаної статті.
Викладене свідчить про відсутність у заяві обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин (п. 5 ч. 2 ст. 462КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 429 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, недоліки заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами позбавляють можливості вирішити питання про відкриття провадження і є підставою для залишення заяви без руху та надання строку для усунення зазначених недоліків.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 429, 462, 464 КПК, суддя