Ухвала
19 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 522/9550/16-ц
Провадження№ 14-38 зц 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2016 року, постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди та
ВСТАНОВИЛА:
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 467 167,46 грн на відшкодування майнових збитків, завданих пошкодженням автомобіля, та судові витрати.
2. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - ТОВ "Інфокс") в особі філії "Інфоксводоканал" та Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 467 167,46 грн на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
3. Постановою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Інфокс" задоволено частково, апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено повністю. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2016 року скасоване. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Інфокс" на користь ОСОБА_1 467 167,46 грн на відшкодування майнової шкоди. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
4. У липні 2019 року ТОВ "Інфокс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. 19 березня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2016 року, постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Проаналізувавши скаргу та додані до неї матеріали, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
8. Відповідно до частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Розгляд цивільних справ у касаційному порядку Верховний Суд здійснює у складі колегій суддів, палати, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду чи Великої Палати Верховного Суду у визначених процесуальним законом випадках та порядку.
10. Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
11. Також вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду після відкриття касаційного провадження.
12. Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності рішень суду тієї ж касаційної інстанції, а також правом перегляду за нововиявленими чи виключними обставинами судових рішень касаційної інстанції, які нею не приймалися, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом).
13. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку, як це було визначено в розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.
14. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70).
15. "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
16. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України", заява № 41984/98, § 53).
17. Отже враховуючи те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року закінчений розгляд справи № 522/9550/16-ц, а Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями ні здійснювати перегляд таких постанов, ні вирішувати питання про передачу справи їй на розгляд, підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду до розгляду касаційної скарги ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" не вбачається.
18. Таким чином, касаційна скарга ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" підлягає поверненню заявнику разом з усіма доданими матеріалами.
Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 44, 388, 389, 394, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду