ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 280/6256/19
адміністративне провадження № К/9901/25879/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/6256/19
за позовом ОСОБА_2
до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради
про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (постановлену у складі: головуючого судді Кругового О.О., суддів Прокопчук Т.С., Шлай А.В.)
І. Історія справи
ОСОБА_2 у грудні 2019 року звернулася до суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, в якому просила:
- визнати незаконними дії відповідача щодо зняття позивачки з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року, що прийняте у порядку письмового провадження, суд відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка 7 травня 2020 року подала на нього апеляційну скаргу (а.с. 60).
Ухвалою від 29 травня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху у зв`язку з пропуском позивачкою тридцятиденного строку на її подання. Так, суд зазначив, що останнім днем подання апеляційної скарги на рішення від 20 березня 2020 року є 20 квітня 2020 року, тоді як позивачка подала апеляційну скаргу 7 травня 2020 року і не порушує питання про поновлення пропущеного строку. Відтак суд запропонував ОСОБА_2 протягом десяти днів з моменту вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.
Ухвалою від 21 вересня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), оскільки встановив, що позивачка у встановлений судом строк не подала заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення від 20 березня 2020 року.
Постановляючи цю ухвалу суд зазначив, що копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху була направлена позивачці. Проте до суду апеляційної інстанції відповідне відправлення повернулося із відміткою на конверті: "За закінченням терміну зберігання". Відтак 6 серпня 2020 року суд повторно направив ОСОБА_2 копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Однак 14 вересня 2020 року відправлення знову було повернуто з відміткою: "За закінченням терміну зберігання".
Крім того, в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження суд зазначив, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - "ЄДРСР") ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була оприлюднена 2 червня 2020 року.
Враховуючи викладене, Третій апеляційний адміністративний суд вказав, що ним було вжито всіх необхідних заходів з метою повідомлення позивачки про залишення апеляційної скарги без руху, проте станом на 21 вересня 2020 року (день постановлення ухвали про відмову у відкритті) строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув, а ОСОБА_2 заяви про поновлення строку не подала.
У касаційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скаржниця зазначає, що суд не врахував положень статті 295 КАС України, згідно яких у разі розгляду справи у порядку письмового провадження строк на апеляційне оскарження рішення суду обчислюється з дня складення повного судового рішення, а учасник справи має право на поновлення строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Так, скаржниця зауважує, що у рішенні від 20 березня 2020 року відсутні відомості про дату складання повного його тексту, а копії цього рішення позивачка взагалі не отримала і про вказане рішення дізналася лише 17 квітня 2020 року з ЄДРСР, в якому рішення від 20 березня 2020 року було оприлюднене 3 квітня 2020 року. Крім того, зазначає, що в апеляційній скарзі вказувала на причини її подання поза межами тридцятиденного строку з моменту ухвалення рішення.
Відтак скаржниця вважає, що не пропустила строк звернення до суду, якщо обраховувати його з 4 квітня 2020 року (тобто з першого дня після оприлюднення в ЄДРСР), оскільки у такому разі останній день припадає на 4 травня 2020 року, коли в Україні діяв карантин, а в силу пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, строк на апеляційне оскарження вважався продовженим на весь термін дії карантину.
З огляду на вказане, ОСОБА_2 вважає, що її було протиправно обмежено у доступі до правосуддя.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 8 грудня 2020 року.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно частин першої - другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Так, у матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення позивачці копії рішення суду від 20 березня 2020 року, який датований 7 квітня 2020 року (а.с. 48), а також зворотнє повідомлення, в якому датою подання відповідного відправлення судом на пошту зазначено 8 квітня 2020 року (а.с. 50).
З викладеного висновується, що позивачка не могла отримати копію рішення від 20 березня 2020 року раніше, ніж 8 квітня 2020 року, оскільки цього дня судом було здійснено відправку їй копії вказаного рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи (а.с. 60), що апеляційна скарга на рішення від 20 березня 2020 року була здана позивачкою на пошту 7 травня 2020 року, тобто в межах тридцятиденного строку з моменту відправлення їй судом копії вказаного рішення.
До того ж слід зазначити, що на час подання апеляційної скарги - 7 травня 2020 року в Україні діяв карантин, який розпочався 12 березня 2020 року і тривав, зокрема, до 11 травня 2020 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України".
Водночас пункт 3 Прикінцевих положень КАС України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги і постановлення ухвали про залишення її без руху, зокрема, передбачав, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на приписи вказаної норми і подання апеляційної скарги 7 травня 2020 року на рішення суду від 20 березня 2020 року позивачка не пропустила строк на апеляційне оскарження, оскільки строк дії карантину на той час не закінчився.
Викладеного суд апеляційної інстанції не врахував, чим порушив вимоги пункту 3 Прикінцевих положень КАС України щодо продовження строків на апеляційне оскарження під час дії в Україні карантину.
Отже, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з підстав, встановлених частиною третьою статті 298 КАС України, та, як наслідок, відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з ненаданням скаржницею заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 листопада 2020 року у справі №460/3602/19 і від 10 грудня 2020 року у справі №640/2977/19.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Так, оскільки оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і внаслідок її прийняття позивачку було протиправно позбавлено доступу до правосуддя, то її належить скасувати.
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд