ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа №814/702/18
адміністративне провадження №К/9901/9542/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/4236/17-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. О. Турецька, Л. В. Стас, Ю. М. Градовський) від 05 березня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року № 0010201703 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 182 854,78 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 44 883,70 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом в порушення приписів підпункту 165.1.40 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, які встановлюють, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати.
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 31 березня 2015 року № 0010201703 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 182 854,78 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 44 883,70 грн.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 05 квітня 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року.
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: ОСОБА_2.. Бившева Л. І., Олендер І. Я.) від 13 травня 2019 року прийнято до розгляду касаційну скаргу відповідача та відкрито по ній касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулося із заявою про повернення надміру сплаченого згідно з платіжним дорученням від 11 квітня 2019 року № 662 судового збору в сумі 11386,00 грн. за подання касаційної скарги на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 814/702/18, яку ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року задоволено. Повернуто Головному управлінню ДФС у Миколаївській області надмірно сплачену згідно з платіжним дорученням від 11.04.2019 №662 частину судового збору за подання касаційної скарги в сумі 6831,24 грн.
8. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року № 2303/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. 05 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання, у якому відповідач просив повідомити про стан розгляду справи та здійснити заміну неналежного відповідача на Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729).
11. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
12. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, на підставі сертифікату іменних акцій форми А № 182 від 19 червня 1998 року, володіє 1447 простими іменними акціями ЗАТ "Актон" номінальною вартістю за 1 акцію - 5,25 грн., загальна суму - 7596,75 грн., що становить 12,22% від загальної кількості акцій ЗАТ "Актон".
14. Згідно заяви від 03 червня 2011 року № 1299, позивач просив вивести його зі складу ТДВ "Актон" (попередня назва товариства - ЗАТ "Актон") та виплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційно його частки у статутному капіталі, яка складає 12,22%.
15. Згідно висновку судової економічної експертизи від 29 березня 2013 року № 3229/3231, проведеної на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29 квітня 2013 року у справі № 5016/1845/2012(9/81), вартість активів ТДВ "Актон" станом на 08 червня 2011 року складала 8 642 080,00 грн., яких 12,22% (частка ОСОБА_1 ) становить 1 056 062,18 грн.
16. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2013 року у вказаній справі з ТОВ "Актон" на користь ОСОБА_1 стягнуто 1 056 062,18 грн. вартості частини майна ТОВ "Актон", що пропорційно його частці у статутному капіталі ТОВ "Актон" та 28 247,59 грн. річних.
17. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 липня 2013 року дане рішення залишено без змін.
18. ТОВ "Актон" виплачено позивачу присуджену частку в розмірі 1 084 309,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 264 від 22 серпня 2013 року на суму 560 000,00 грн. та № 75 від 02 грудня 2013 року на суму 496 062,18 грн., а також відсотки - 28 247,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 76 від 02 грудня 2013 року.
19. За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва склала акт № 499/14-02-17-03-2825400851 від 06 лютого 2015 року.
20. За змістом акта, позивачем порушені наступні норми податкового законодавства:
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік не подана до ДПІ в термін до 01 травня 2014 року;
- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік в розмірі 182 854,78 грн.
21. На підставі виявлених порушень, контролюючим органом оформлено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0010201703 від 31 березня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 182 854,78 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмір 44 883,70 грн.
22. Аналізуючи документи, що були предметом дослідження при проведенні податкової перевірки, суд апеляційної інстанції встановив, що ЗАТ "Актон", відповідаючи на запит контролюючого органу про надання відомостей щодо оплати позивачем внеску до статутного фонду, зазначив, що останній став акціонером товариства в порядку приватизації державного майна.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що Закрите акціонерне товариство "Актон" та його правонаступник Товариство з додатковою відповідальністю "Актон" відносяться до підприємства державного сектору економіки. Наведене, на думку суду, свідчить, що контролюючим органом правомірно встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України та обґрунтовано нарахований позивачу податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 182 854,78 грн.
24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що корпоративні права, які було відчужено позивачем, не були одержані у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, слід вважати, що сума доходу, отримана позивачем від продажу інвестиційних активів не включається до оподаткованого доходу.
25. Додатково судом апеляційної інстанції зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції, що на користь доводу позивача про отримання ним акцій в порядку приватизації, може свідчити лише обставина, що ЗАТ "Актон" та його правонаступник ТОВ "Актон" відносяться до державного сектору економіки. Обґрунтовуючи це тим, що приватизація в Україні розпочалась з прийняття в 1992 році Верховною радою України Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", який почав регулювати порядок передачі державного житлового фонду в приватну власність громадянам. Основними принципами приватизації було надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів. Тобто, можливо припустити, що саме в цей період проведення роздержавлення державного підприємства, позивач став його акціонером. Зворотного, суб`єктом владних повноважень не доведено.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
27. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, відзиву на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
30. Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача - Головне управління ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
33. Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, що ключовим питанням у цій справі є правильне застосування суб`єктом владних повноважень норм Податкового кодексу України, що регулюють декларування інвестиційного прибутку від проведення платником податку операцій, у тому числі і з цінними паперами.
34. Відповідно до пункту 164.2.9 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпункту 165.1.2, 165.1.40, 165.1.52 цього Кодексу.
35. Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.
36. Підпунктами 170.2.1, 170.2.2. пункту 170 статті 170 Податкового кодексу України унормовано, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
37. Водночас не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, відповідно до підпунктів 170.2.8. пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, зокрема дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному підпунктами 165.1.40 та 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
38. Підпунктом 165.1.40 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними статтею 121 Земельного кодексу України залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації.
39. Аналіз положень підпункту 165.1.40 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що від оподаткування звільняється дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів.
40. Суд першої інстанції, не прийняв до уваги відомості надані ЗАТ "Актон" про підстави набуття позивачем статусу акціонера та відхилив доводи позивача, що акції ним були отримані в процесі приватизації. Пояснюючи свою позицію з вказаного питання, суд першої інстанції зазначив, що відсутні докази, які підтверджують, що ЗАТ "Актон" та його правонаступник ТОВ "Актон" відносяться до державного сектору економіки.
41. Проте, наведене, на думку суду апеляційної інстанції, а також суду касаційної інстанції, свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які встановлюють обов`язок суб`єкта владних повноважень доказати правомірність свого рішення (частини другої статті 77 КАС України).
42. З огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що корпоративні права, які було відчужено позивачем, не були одержані у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, слід вважати, що сума доходу, отримана позивачем від продажу інвестиційних активів не включається до оподаткованого доходу.
43. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку, оскільки фактично зводяться до переоцінки досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів у ході розгляду справи. При цьому таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22 лютого 2019 року (справа № 2а-9127/09/2670), який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
44. Відтак, відповідачем не виконано свій процесуальний обов`язок доведення правомірності прийнятих рішень.
45. При цьому, суд апеляційної інстанції цілком правильно зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції, що на користь доводу позивача про отримання ним акцій в порядку приватизації, може свідчити лише обставина, що ЗАТ "Актон" та його правонаступник ТОВ "Актон" відносяться до державного сектору економіки.
46. Так, приватизація в Україні розпочалась з прийняття в 1992 році Верховною радою України Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", який почав регулювати порядок передачі державного житлового фонду в приватну власність громадянам. Основними принципами приватизації було надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів.
47. Тобто, можливо припустити, що саме в цей період проведення роздержавлення державного підприємства, позивач став його акціонером.
48. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
49. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
50. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
52. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд