ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа №320/3085/20
провадження №К/9901/179/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи - Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Маляренка Сергія Володимировича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: головуючої судді - Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (надалі також ГУНП в Київській області, відповідач), за участю третьої особи - Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 20 лютого 2020 року № 131 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 06 березня 2020 року № 75 о/с в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
1.3. поновити його на посаді старшого дільничного інспектора поліції відділу превенції Броварського відділу поліції ГУ НП в Київській області;
1.4. стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення і до дня винесення судом рішення про поновлення.
2. В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та протиправність прийняття оскаржуваних наказів з огляду на відсутність встановлення його вини у вчиненні дисциплінарного проступку за наявності лише порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку.
2.1. Додатково вказав, що на час винесення оскаржуваних наказів та станом на дату звернення до суду із зазначеним позовом, обвинувальний вирок стосовно нього за нібито вчинене інкриміноване правопорушення та відкриття кримінального провадження № 62020100000000055 від 08 січня 2020 року відсутній, а тому висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, не відповідає дійсності. Застосовуючи до нього найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів не враховано презумпцію невинуватості та не враховано всі обставини, які мали б бути враховані (попередні заохочення та стягнення; характеристика; поведінка особи, тощо).
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на дотримання чинного законодавства під час проведення службового розслідування та правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з учиненням дисциплінарного проступку, який виразився у негідній поведінці позивача і недотриманні професійної та службової етики.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 09 травня 2001 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07 листопада 2015 проходив службу в Національній поліції України, що підтверджується відомостями Наказу ГУ НП в Київській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с.
5. Наказом ГУ НП в Київській області від 05 квітня 2019 року № 170 о/с "По особовому складу" у відповідності до статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" та на виконання вимог наказу Національної поліції від 12 березня 2019 року № 221 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції" позивача призначено старшим дільничним офіцером поліції відділу превенції Броварського відділу поліції.
6. Наказом ГУ НП в Київській області від 11 жовтня 2019 року № 539 о/с "По особовому складу", відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку зі службовою необхідністю на нього покладено тимчасове виконання обов`язків заступника начальника відділу превенції Броварського відділу поліції з 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2020 року.
7. В рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного 08 січня 2020 року до ЄРДР за №620200100000000055, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, працівниками СБ України спільно з працівниками ДВБ НП України та Територіального управління ДБР затримано т.в.о. заступника начальника відділу превенції Броварського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 під час отримання від громадянина ОСОБА_2 неправомірної вигоди у розмірі 5000 гривень.
8. Наказом ГУ НП в Київській області від 28 січня 2020 року № 155 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками поліції, що призвело до затримання т.в.о. заступника начальника відділу превенції Броварського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 .
9. 28 січня 2020 року останньому повідомлено про підозру.
10. Наказом ГУ НП в Київській області від 28 січня 2020 року № 24 о/с " По особовому складу" достроково припинено тимчасове виконання службових обов`язків ОСОБА_1 .
10.1. Також вказаним наказом його відсторонено від виконання службових обов`язків.
11. За наслідками проведеного службового розслідування наказом ГУ НП в Київській області від 20 лютого 2020 року № 131 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області" за порушення службової дисципліни, статті 1 "Дисциплінарного статуту Національної поліції України", затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року за № 2337-VІІІ "Дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, які виразилися у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення адміністративного правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, неналежному здійсненні профілактичної робота на території обслуговування, недоповіді керівництву відділу поліції про факт надання неправомірної вигоди цивільною особою, поданні неналежного прикладу підлеглим працівникам поліції, вчиненні діяння, яке призвело до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві, старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Броварського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
12. Наказом ГУ НП в Київській області від 06 березня 2020 року № 75 о/с "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Броварського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
13. Не погоджуючись з вказаними наказами та вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2020 року позов задовольнив повністю.
14.1. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 20 лютого 2020 року № 131 у частині накладення на ОСОБА_1, старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
14.2. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 06 березня 2020 року № 75 о/с у частині накладення на ОСОБА_1, старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
14.3. Поновив ОСОБА_1, майора поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
14.4. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 11 березня 2020 року по 31 липня 2020 року у розмірі 51 947 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот сорок сім ) грн. 61 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.
14.5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1, майора поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 11 березня 2020 року.
14.6. Допустив до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 10 898 (десять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 10 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.
15. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що накази про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення позивача зі служби в поліції є протиправними і не підтверджені наявними матеріалами службового розслідування із встановленням конкретних фактів порушень, вчинених позивачем.
Крім того, суд наголошував, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, в разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
16. Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанцій, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 2 грудня 2020 року, скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року, та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.
17. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності у спірних правовідносинах факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Суд констатував, що вищезазначені дії позивача є несумісними з проходженням служби в поліції, суперечать змісту Присяги працівника Національної поліції України, оскільки підривають довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому, принижують їх авторитет.
17.1. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. Представник позивача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
18.1. У касаційній скарзі автор посилається на те, що відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у рішенні від 31 липня 2020 року, повністю узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17, від 23 січня 2020 року у справі № 520/8550/18 та від 28 лютого 2020 року у справі № 818/1274/17.
Натомість, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 02 грудня 2020 року послався на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12 жовтня 2018 року у справі № 807/754/17 та від 20 березня 2019 року у справі № 804/676/18, які, на думку скаржника, не могли бути застосовані у спірних правовідносинах, з огляду на різні фактичні обставини.
19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2020 року - без змін.
V. Нормативне регулювання та мотиви Верховного Суду
20. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. Частинами першою-четвертою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
22.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу оскаржуваних судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
26. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України, Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.
27. Частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII закріплено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
28. Частиною першою статті 7 Закону № 580-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції.
28.1. Зокрема, пункт 6 частини першої цієї статті визначає як підставу звільнення - реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
28.2. Як зазначено у наказі відповідача від 06 березня 2020 року № 75 о/с, позивача звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до Дисциплінарного статуту.
29. Так, Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції, у преамбулі якого вказано, що цей статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
30. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
31. Cлужбова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
32. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII , зобов`язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
33. Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
34. Водночас, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
35. В свою чергу, підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських закріплено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
36. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.
37. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
38. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
39. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
40. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
41. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.