ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 803/3975/15
адміністративне провадження № К/9901/41466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 803/3975/15
за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: М. П. Кушнерик, О. І. Мікула, О. М. Гінда) від 29 червня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач, скаржник), у якому просила:
зобов`язати Луцьку ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на її користь 1 374 817,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки, в результаті перевірок відповідачем підтверджено правомірність формування та відображення в деклараціях сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тому у позивача виникло право на отримання з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування з ПДВ за березень-вересень 2015 року на загальну суму 1 374 817,00 грн. Однак, вимоги пункту 200.12 та пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України відповідачем не дотримані, оскільки вказана сума бюджетного відшкодування чи її частина на рахунок позивачки у банку, станом на день подачі позову не надходила.
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року позов задоволено частково.
Зобов`язано Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 288 494,00 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в частині відмови в задоволенні позову та прийнято в цій частині нову, якою:
Зобов`язано Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 130 748,00 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за вересень 2015 року.
У решті постанову суду залишено без змін.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у задоволеній частині, 10 січня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у задоволеній частині позовних вимог про зобов`язання Луцької ОДПІ ГУ ДФС України у Волинській області надати висновок про відшкодування з Державного бюджету на її користь ПДВ за вересень 2015 року на суму 130 748,00 грн. та у цій частині залишити постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2017 року визнано поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 20 березня 2018 року касаційну скаргу відповідача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 803/3975/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_2. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
11. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року № 2303/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
14. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за поданими до Луцької ОДПІ податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень-вересень 2015 року, на підставі яких заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податок на додану вартість у сумі 1374817,00 грн., проведено позапланові виїзні документальні перевірки правомірності нарахування суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника.
16. За результатами проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно поданої декларації з ПДВ за березень 2015 року, складено акт від 19 червня 2015 року № 2462/14-01/ НОМЕР_1 . Перевіркою підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у декларації за березень 2015 року бюджетного відшкодування у сумі 242 528,00 грн.(а.с.5-15).
17. За результатами проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно поданої декларації з ПДВ за квітень 2015 року, складено акт від 16 липня 2015 року № 2974/17-01/ НОМЕР_1 . Перевіркою підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у декларації за квітень 2015 року бюджетного відшкодування у сумі 190610,00 грн.(а.с.16-27).
18. За результатами проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно поданої декларації з ПДВ за травень 2015 року, складено довідку від 14 серпня 2015 року № 3411/17-03/ НОМЕР_1 . Перевіркою підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у декларації за травень 2015 року бюджетного відшкодування у сумі 172031,00 грн.(а.с.37-44).
19. За результатами проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно поданої декларації з ПДВ за червень 2015 року, складено довідку від 18 вересня 2015 року № 4035/17-01/ НОМЕР_1 . Перевіркою підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у декларації за червень 2015 року бюджетного відшкодування у сумі 288494,00 грн.(а.с.45-52).
20. За результатами проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно поданої декларації з ПДВ за липень 2015 року, складено довідку від 13 жовтня 2015 року № 4628/17-01/ НОМЕР_1 . Перевіркою підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у декларації за липень 2015 року бюджетного відшкодування у сумі 204 119,00 грн.(а.с.53-60).
21. За результатами проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно поданої декларації з ПДВ за серпень 2015 року, складено акт від 06 листопада 2015 року № 5357/17-01/ НОМЕР_1 . Перевіркою підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у декларації за серпень 2015 року бюджетного відшкодування у сумі 146 287,00 грн.(а.с.28-35).
22. За результатами проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно поданої декларації з ПДВ за вересень 2015 року, складено довідку від 14 грудня 2015 року № 6106/17-01/ НОМЕР_1 . Перевіркою підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у декларації за вересень 2015 року бюджетного відшкодування у сумі 130 748,00 грн.(а.с.61-67).
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом безпідставно при формуванні висновку на відшкодування ПДВ не включено суму 288 494,00 грн., за декларацією за червень 2015 року, а тому слід зобов`язати Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивачки податку на додану вартість в сумі 288 494,00 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року.
24. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Луцької ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивачки податку на додану вартість в сумі 130748,00 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за вересень 2015 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що така до задоволення не підлягає, оскільки ДФС України ще не підтвердило бюджетне відшкодування на вищевказану суму, а тому у відповідача відсутні правові підстави для передачі до Державної казначейської служби України у Волинській області відповідного висновку.
25. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у відмовленій частині позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині, дійшов висновку про те, що після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. З моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає й протиправна бездіяльність податкового органу як суб`єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню в судовому порядку.
26. Покликання суду першої інстанції на позицію представника податкового органу щодо не підтвердження спірної суми бюджетного відшкодування ДФС України, на виконання пункту 2 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 68/23 від 03 лютого 2011 року (далі - Порядок № 68/23), суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, оскільки такий Наказ лише зобов`язує податковий орган узгоджувати з Державним казначейством інформацію щодо можливих обсягів бюджетного відшкодування, а не погодити повернення оспорюваного бюджетного відшкодування, на що послався суд першої інстанції.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій в частині задоволення вимоги про зобов`язання Луцької ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивачки податку на додану вартість в сумі 130748,00 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за вересень 2015 року, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
28. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що необхідною умовою формування висновку та направлення його до Державної казначейської служби є надходження з центрального органу державної податкової служби узагальнених матеріалів та узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Враховуючи правові норми, зокрема Порядку № 68/23, ГУ ДФС у Волинській області опрацьовано отримані від Луцької ОДПІ матеріали перевірок по позивачу та Узагальнених матеріалів до зведеної інформації щодо можливих обсягів відшкодування ПДВ грошовими коштами для прийняття рішення щодо відшкодування сум ПДВ.
29. Таким чином, скаржник вважає, що останній діяв в межах повноважень встановлених нормативними документами з питань організації роботи з відшкодування податку на додану вартість та повністю виконало процедуру підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ.
30. Надалі, відповідач, наводить доводи аналогічні доводам заперечення на позовну заяву, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
32. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
33. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
35. Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
36. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.
37. Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком № 68/23 та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок № 39).
38. За правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
39. У силу вимог пункту 200.4 цієї ж статті ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (підпункт "б").
40. Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
41. Згідно з пунктами 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
42. За приписами пункту 200.12 ст. 200 ПК України установлено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
43. Пунктом 200.13 статті 200 ПК України визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
44. Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дозволяє прийти до висновку, що право платника на бюджетне відшкодування реалізовується ним шляхом подання податкової декларації за відповідний період та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яку відображено у податковій декларації.
45. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
46. Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або прийняти на підставі пунктів 200.14, 200.15 статті 200 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення.
47. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
48. Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не було виконано зазначені вище вимоги пункту 200.12 статті 200 ПК України.
49. Згідно з пунктом 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
50. Так, норми Порядків № 39 та № 68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.
51. За пунктом 6,7 якого передбачено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
52. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.
53. Згідно з положеннями пункту 4 Порядку № 68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.
54. На підставі пункту 5 Порядку № 68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов`язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.
55. Повноваження центрального органу державної податкової служби щодо формування узагальненої інформації після отримання реєстрів висновків та направлення її до відповідних податкових органів, а також органів казначейської служби, є безумовними. Вони не є дискреційними, оскільки положення цитованих вище нормативно-правових актів не передбачають жодних альтернативних варіантів дій податкового органу.
56. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що за умови проведення перевірки заявлених до бюджетного відшкодування сум, підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складення відповідного акта/довідки про підтвердження сум бюджетного відшкодування у платника податку на додану вартість виникає безспірне право на отримання таких сум, а відтак зумовлює обов`язок податкового органу місцевого рівня здійснити дії щодо підготовки та подачі відповідних висновків (підготувати реєстр висновків, отримати узагальнюючу інформацію, подати висновок).
57. Суд касаційної інстанції погоджується з твердженням суду апеляційної інстанцій, що посилання контролюючого органу про неможливість бюджетного відшкодування суми ПДВ через не підтвердження спірної суми бюджетного відшкодування ДФС України є необґрунтованими, оскільки недотримання вимог вказаного Порядку з боку відповідача (на різних рівнях) стосовно неотримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ не повинно порушувати права та інтереси платника податків.
58. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 803/521/17.
59. Разом з тим, податковим органом не доведено, що ним вжиті всі можливі заходи, спрямовані на підготовку реєстрів висновків, їх вчасне подання до центрального органу державної податкової служби.
60. Верховний Суд визнає щодо встановлення факту порушення прав позивача на отримання бюджетного відшкодування в передбачені законом строки протиправною бездіяльністю відповідача, а саме невиконанням останнім прямого обов`язку, що покладений на нього вимогами закону, а саме: у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
61. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо зобов`язання Луцької ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивачки податку на додану вартість в сумі 130748,00 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за вересень 2015 року, а доводи, викладені у касаційній скарзі, підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
62. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
63. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
64. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
66. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
67. Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд