ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 233/4104/17
адміністративне провадження № К/9901/606/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №233/4104/17
за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Наумик О.О., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати йому пенсії з березня 2016 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про припинення виплати йому пенсії;
- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії, нарахувати пенсію та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з березня 2016 року, а також утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії.
Позов обґрунтовано тим, що він є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Проте з березня 2016 року виплати були припиненні. Вважає вказані дії незаконними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з березня 2016 року.
Зобов`язано Костянтинівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з березня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 25.11.2014 № 11333. Перебуває на обліку в Костянтинівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Проте з 01.03.2016 позивачеві припинена виплата пенсії у зв`язку із надходженням інформації про відсутність за місцем проживання.
Вважаючи такі дії Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суди дійшли висновку про те, що призупинення позивачу виплати пенсії для з`ясування його фактичного місця проживання, суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеними в частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений у статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами, а тому позивачу правомірно припинено виплату пенсії.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.
Постановою Кабінету Міністрів від 8 червня 2016 року № 352 внесено зміни до постанови №509, згідно з якими довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
1) подала заяву про відмову від довідки;
2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, а є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону. Проте, жоден з таких випадків Управлінням не за застосований та не доведений.
Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Отже, призупиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Ураховуючи вищенаведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість дій відповідача щодо призупинення позивачеві виплати пенсії.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -