ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 754/3912/18
адміністративне провадження № К/9901/8936/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №754/3912/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Київській області про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, оформлене протоколом комісії ГУ НП в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 27.02.2017 №3 та викладене в листі №29/Г-230 від 02.03.2018.
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області скласти висновок та прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 груші інвалідності в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо нарахування одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 144 000, 00 грн (що становить 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб), тобто менше 200-кратного прожиткового мінімуму, є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задволено.
Судами встановлено, з 30 січня 2001 року по 6 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в ГУ МВС України в Київській області.
З 7 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року позивач проходив службу ГУ НП України в Київській області.
З 21 січня 2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у запас.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 52/Зв, виданого військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Київській області" від 21 січня 2016 року позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
З 29 лютого 2016 року позивачу встановлено до 1 березня 2017 року другу групу інвалідності від захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а з 15 грудня 2016 року - довічно.
Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про виплату грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Листами від 06.06.2016 № 29/Г-325 та від 01.11.2016 № 29/К-697 Головне управління Національної поліції в Київській області повідомило позивача, що виплата та призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам поліції по причині інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, законодавством не передбачено.
Вказані дії позивач оскаржив в судовому порядку.
За результатами роязгляду справи №754/11242/16-а, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 8 листопада 2019 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Київській області розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти відповідне рішення за його заявою.
На виконання судового рішення у справі №754/11242/16-а, Комісією ГУ НП в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 27.02.2017 №3 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, у зв`язку з тим, що наказом ГУ НП в Київській області від 21.01.2016 року № 14 о/е його звільнено зі служби в поліції, а виплата у 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності", проводиться тільки працівникам поліції.
Проте, Комісія вирішила призначити і виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до ст.ст. 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 "Про затвердження Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського", у сумі 158 580, 00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням у справі №754/11242/16-а було зобов`язано Головне управління Національної поліції у Київській області розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Втім, вказаним рішенням суду не було вказано в якому саме розмірі має бути встановлена одноразова грошова допомога, у звязку з чим, позивачеві правомірно нараховано допомогу на підставі Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №4.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першоїх інстанції та ухвалюючи нове, про задволення позову, визодив з того, що особа, яка проходила службу в поліції у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У поданому відзиві позивач просить відмовити у задволенні скарги.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ "Про міліцію" і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
Згідно з частиною першою статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
За приписами статті 99 Закону № 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги, зокрема, визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4).
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку №4).
Таким чином, як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.
При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, відповідно до Порядку № 850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку № 4 - з проходженням служби в поліції.
Разом з тим, в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не було визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів.
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 лютого 2019 року у справі №822/764/18,, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, дійшов висновку, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону № 580-VIII та у відповідності до Порядку № 4.
Так, Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12 вересня 2016 року № 916 "Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського", яким пункт 5 розділу I Порядку № 4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога.
Крім того, задля усунення прогалини в законодавстві 8 червня 2017 року було прийнято Закон України № 2097 "Про внесення змін до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському", яким право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності розповсюдили також на поліцейських, у яких втрата працездатності настала внаслідок захворювання або поранення, отриманого внаслідок виконання завдань міліції або під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, який набрав чинності 12 липня 2017 року, установлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у пунктах 3-6 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", які визнані інвалідами або отримали поранення до набрання чинності цим Законом.
Так, у вказаній справі колегія суддів Судової палати відступила від правового висновку, висловленого, зокрема, у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №806/845/16 (провадження №К/9901/10764/18), що особа, яка проходила службу в поліції у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ, та сформулювала такий правовий висновок.
Поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про національну поліцію", виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено зі служби в поліції ОГД призначено у відповідності до Закону № 580-VIII та Порядкку № 4 у сумі 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб, а тому колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Суд приходить висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та залишення судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -