ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 817/1215/16
адміністративне провадження № К/9901/32120/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 817/1215/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинення певних дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду (суддя: А. Б. Сало) від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. Ю. Бучик, Г. І. Майор, С. М. Шевчук) від 19 грудня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України, у якому просив:
- визнати неправомірними дій відповідача щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів № 204000009/2016/000023/2 від 25 липня 2016 року, та винесення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 204000009/2016/00022 від 26 липня 2016 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 204000009/2016/000023/2 від 25 липня 2016 року;
- визнати протиправним та скасувати винесеної відповідачем Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 204000009/2016/00022 від 26 липня 2016 року;
- зобов`язати відповідача, Рівненської митниці Державної фіскальної служби України, здійснити митне оформлення вантажного автомобіля, бувшого у використанні з механічним пошкодженням після ДТП, марки "CITROEN", модель "NEMO", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2 на підставі наданих позивачем документів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав усі документи і виконав всі умови, визначені статтею 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору (контракту) щодо імпортованого товару, відтак вважає протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості за резервним методом, а також Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою позивачу відмовлено у митному оформленні товару, що ввозиться.
3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 10 січня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
6. 02 лютого 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 02 березня 2018 року касаційну скаргу позивача на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі № 817/1215/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
11. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року № 2303/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 липня 2016 року на митному посту "Рівне-центральний" Рівненської митниці ДФС за митною декларацією № 204050003/2016/010455 подано до митного оформлення товар "Вантажний автомобіль бувший у використанні, марка "CITROEN", модель "NEMO", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 ". Імпортером є громадянин України ОСОБА_1 . Подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17 серпня 2015 року, акт проведення огляду від 25 липня 2016 року. Фактурна вартість товару згідно рахунку від 19 липня 2016 року № 20160085 становить 2800 євро.
14. При цьому, враховуючи відомості щодо цінових рівнів на подібні транспортні засоби, наявні у періодичному довіднику Schwackeliste IIІ/2016, сторінка 18 (вартість 6950 євро), враховуючи сумніви у правильності визначення митної вартості задекларованого до митного оформлення товару, а відсутності підтвердження розрахунку числового значення заявленої митної вартості товару, з метою підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка містилася у документах, поданих разом з митною декларацією, 25 липня 2016 року відповідачем направлено позивачу електронне повідомлення з вимогою надання додаткових документів, а саме:
- висновку експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, відомості щодо яких вказані у Актах про проведення огляду (переогляду) товарів до МД від 25 липня 2016 року № 204050003/2016/010455, від 25 липня 2016 року № 209100003/2016/00750 та технічному паспорті від 17 серпня 2015 року № 422897501;
- документів щодо вартості перевезення транспортного засобу.
15. Також зазначено, що у відповідності до частини шостої статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
16. 25 липня 2016 року позивачем на електронне повідомлення відповідача стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, листом від 25 липня 2016 року № 28 повідомлено про відмову у наданні додаткових документів.
17. Вказане стало підставою для визначення відповідачем митної вартості імпортованого позивачем товару ("Вантажний автомобіль бувший у використанні, марка "CITROEN", модель "NEMO", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 ") за резервним методом та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів № 204000009/2016/000023/2 від 25 липня 2016 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 204000009/2016/00022 від 26 липня 2016 року.
18. З матеріалів справи судами встановлено, що митну вартість транспортного засобу визначено відповідачем на підставі інформації щодо ціни аналогічного транспортного засобу, наявної у довіднику Schwackeliste IIІ/2016, сторінка 18 (за основу розрахунку прийнято вартість 6950 євро).
19. Ціна 6950 євро наведена у довідковій літературі для транспортного засобу з терміном експлуатації 15 місяців, а фактичний термін експлуатації імпортованого автомобіля позивача, станом на дату здійснення митного оформлення, становив 11 місяців (дата першої реєстрації 17 серпня 2015 року). Для приведення бази оподаткування у відповідність до фактичного терміну експлуатації, відправну вартість скориговано наступним чином: 6950 євро + (6950 євро - 5950 євро) / 12 міс. х 4 міс. = 7283,33 євро.
20. Акти про проведення огляду (переогляду) товарів до МД від 25 липня 2016 року № 204050003/2016/010455, від 25 липня 2016 року № 209100003/2016/00750 та технічний паспорт від 17 серпня 2015 року № 422897501 враховані при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів в частині щодо пошкоджень транспортного засобу, заявлених декларантом. Застосовані значення показників зниження вартості транспортного засобу, визначені таблицями 4.1 та 4.2 Додатку 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; відсоткове значення показників зниження вартості транспортного засобу, згідно фізичних пошкоджень становило 5,75 %.
21. Згідно Актів про проведення огляду (переогляду) товарів до МД від 25 липня 2016 року № 204050003/2016/010455, від 25 липня 2016 року № 209100003/2016/00750 імпортований транспортний засіб мав додаткову комплектацію, що також враховано при визначенні митної вартості. Так, до базової комплектації імпортованого транспортного засобу не включено складові: бортовий комп`ютер (78 євро), кондиціонер (493 євро).
22. Як встановлено судами, розрахунок числового значення митної вартості здійснено наступним чином: 6950 євро + (6950 євро - 5950 євро) / 12 міс. х 4 міс. - 5,75% + 78 євро + 493 євро = 7435,54 євро або 203202,49 грн. за курсом НБУ на день подання товару до митного оформлення.
23. Стверджуючи про достатність поданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за першим методом, тобто за вартістю товару згідно угоди про його придбання, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені позивачем числові значення складових митної вартості не були підтверджені документально, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості товару за ціною угоди та свідчить про правомірність дій відповідача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам заперечення на адміністративний позов, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
31. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
32. Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
33. Згідно з частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
34. Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
35. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
36. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
37. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості Митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
38. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
39. Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
40. Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями пунктів 2, 4 частини другої цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
41. При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
42. На виконання статті 8 Закону України "Про судову експертизу" та статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 була затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації. У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8. Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики. Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента ДЗ додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару "Вантажний автомобіль бувший у використанні, марка "CITROEN", модель "NEMO", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 ", відповідач врахував відомості щодо цінових рівнів на подібні транспортні засоби, наявні у періодичному довіднику Schwackeliste IIІ/2016, сторінка 18 (вартість 6950 євро), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості вказаного товару позивачем та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товару.
44. У зв`язку з цим декларанту було направлено повідомлення з вимогою надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, зокрема:
1) висновку експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, відомості щодо яких вказані у Актах про проведення огляду (переогляду) товарів до МД від 25 липня 2016 року №204050003/2016/010455, від 25 липня 2016 року № 209100003/2016/00750 та технічному паспорті від 17 серпня 2015 року № 422897501;
2) документів, щодо вартості перевезення транспортного засобу.
При цьому зазначено, що у відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
45. Проте, 25 липня 2016 року листом № 28 позивачем повідомлено відповідача, що додаткові документи надаватися не будуть, що не заперечувалось представником позивача у ході судового розгляду у судах попередніх інстанцій. Таким чином, позивачем не було надано документів, які б спростовували обґрунтовані сумніви митного органу стосовно дійсного рівня митної вартості товару.
46. Враховуючи те, що позивач не надав належні документи, витребувані відповідачем, це дало підставу, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений статтями 57, 64 Митного кодексу України, а тому колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у митного органу були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган правомірно запропонував позивачу надати додаткові документи, оскільки подані декларантом до Митниці разом з вищевказаною ЕМД, - не містили всіх необхідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари.
47. Судами також враховано, що в спірному рішенні митним органом було послідовно проаналізовано неможливість визначення митної вартості товару за другорядними методами, зазначеними у статтях 58 - 63 МК України, та, як наслідок, застосування резервного методу (статті 64 МК України) - митну вартість визначено на підставі інформації щодо аналогічного транспортного засобу, наявної у офіційному довіднику "SchwackeListe ІІІ/2016".
48. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та похідних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зобов`язання Рівненської митниці Державної фіскальної служби України здійснити митне оформлення вантажного автомобіля на підставі наданих позивачем документів.
49. У контексті доводів касаційної скарги позивача, Суд наголошує, що виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
50. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
51. У свою чергу, доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів адміністративного позову, апеляційної скарги, яким надано оцінку судами попередніх інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
52. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
53. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
54. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
56. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
57. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.
58. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд