ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 465/322/17
адміністративне провадження № К/9901/17474/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №465/322/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Залізничного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 6 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Кузь В.Я., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів: Гінди О.М., Качмара В.Я.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов`язання провести розрахунок і виплату компенсації втрати частини доходу з порушенням строків виплати за період з липня 2016 року по грудень 2016 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 6 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року, позов задоволено.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова провести розрахунок і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з порушенням строків виплати частини пенсії за період з липня 2016 року по грудень 2016 року включно.
Як встановлено судами, постановою Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2016, що набрала законної сили 10.10.2016 року зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу різницю пенсії з 05.07.2013, як інваліду третьої групи, а з 11.06.2014, як інваліду другої групи загального захворювання.
Вказана постанова суду виконана відповідачем у грудні 2016 року Проте, компенсація втраченої пенсії не нарахована та не виплачена.
Вважаючи, що відповідачем незаконно не виплачено компенсацію втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суди мотивували свої рішення тим, що несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачеві пенсії Пенсійним органом, що встановлено судовим рішенням в справі №465/4689/16-а, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Залізничне об`єднане Управління Пенсійного фонду України м. Львова подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що судами залишились поза увагою ті обставини, що в даному випадку не відбулось затримки по виплаті пенсії.
У поданих запереченнях позивач просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії Управлінням Пенсійного фонду, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -