ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 500/2428/19
адміністративне провадження № К/9901/9319/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 500/2428/19
за позовом члена Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Тернопільська ОДА), державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської ОДА Ігнатюк Марії Павлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Релігійна організація "Парафія Святителя Миколая Чудотворця" сіл Андрушівка, Кутянка, Руська Гута Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України", про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розпорядження та рішень, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою члена Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1
на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2020, постановлену у складі судді Чепенюк О.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 21.10.2019 Член Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії Тернопільської ОДА щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" шляхом перереєстрації його в Статут Релігійної організації "Парафія Святителя Миколая Чудотворця" сіл Андрушівка, Кутянка, Руська Гута Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України";
визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Тернопільської ОДА від 26.04.2019 № 227-од "Про статут релігійної організації ПЦУ сіл Андрушівка, Кутянка, Руська Гута Шумського району у новій редакції", яким перереєстровано Статут Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" (зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 24.09.1991 №221) на нову редакцію Статуту Релігійної організації "Парафія Святителя Миколая Чудотворця" сіл Андрушівка, Кутянка, Руська Гута Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України";
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської ОДА Ігнатюк М.П. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви", на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2019 №16501050008000241;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської ОДА Ігнатюк М.П. про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах юридичної особи, Релігійну громаду "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" стосовно зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2019 №16501050008000241.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження, яким перереєстровано діючий Статут Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" у Статут Релігійної організації "Парафія Святителя Миколая Чудотворця" сіл Андрушівка, Кутянка, Руська Гута Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України" є протиправним, оскільки така реєстрація відбулась з порушенням процедури та порядку здійснення державної реєстрації нового статуту релігійної громади (організації), що визначені чинним законодавством України та призвела до позбавлення правосуб`єктності релігійної громади УПЦ с. Андрушівка, членом якої він є.
2. Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом.
3. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2020, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрив провадження у справі.
4. 30.03.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга члена Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, позивач просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. 15.05.2020 від державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської ОДА надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані членом Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що 26.04.2019 Тернопільською ОДА ухвалено розпорядження №227-од "Про статут релігійної організації ПЦУ сіл Андрушівка, Кутянка, Руська Гута Шумського району у новій редакції", яким перереєстровано діючий Статут Релігійної громади "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви членом якої є ОСОБА_1
ОСОБА_1, вважаючи, що внаслідок неправомірних дій Тернопільської ОДА та державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської ОДА порушено право на свободу совісті та віросповідання, а зміна підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, порушує право на вільне волевиявлення членства у правосуб`єктній релігійній громаді УПЦ і на вільний вибір сповідування релігійного культу, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки відповідачі, приймаючи оскаржуване рішення щодо реєстрації статуту в новій редакції та вчиняючи певні дії щодо його реєстрації не мали публічно-правових відносин саме з позивачем, а спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що саме на адміністративні суди покладено завдання перевіряти законність дій (бездіяльності) органів влади, тобто встановити чи відповідають вони законам та чи прийняті із урахуванням всіх обставин, які його стосуються.
9. У відзиві на касаційну скаргу державний реєстратор Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської ОДА вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли правильного висновку про те, що спір у цій справі не є публічно-паровим, а відтак, не може бути розглянутий за правилами КАС України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
11. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
12. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
13. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
14. Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
15. Як встановлено судами, позивач оспорює розпорядження голови Тернопільської ОДА від 26.04.2019 № 227-од "Про статут релігійної організації ПЦУ сіл Андрушівка, Кутянка, Руська Гута Шумського району у новій редакції", яким перереєстровано Статут Релігійної організації "Свято-Миколаївська Парафія" села Андрушівка Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції Статуту Релігійної організації "Парафія Святителя Миколая Чудотворця" сіл Андрушівка, Кутянка, Руська Гута Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України".
16. Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23.04.1991 № 987-ХІІ "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон № 987-ХІІ).
17. За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
18. Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).
19. За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
20. Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 5 Закону № 987-ХІІ).
21. Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
22. Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
23. Із змісту позовної заяви видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.
24. У спорі, який виник у подібних правовідносинах у справі № 910/8132/19 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 5 Закону №987-ХІІ.
25. Отже, спір, що виник у розглядуваній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
26. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
27. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
28. Вказаний правовий висновок міститься також й у постановах Верховного Суду від 20.01.2020 (справа №140/1362/19), від 18.12.2019 (справа №813/146/16), від 20.02.2020 (справа №500/1819/19).
29. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною шостою статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
30. Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах у суду відсутні підстави для передачі даної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
31. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі, а відтак вважає, що оскаржувані у цій справі судові рішення, ухвалені з додержанням норм процесуального права.
32. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
33. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,