ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 320/2461/19
адміністративне провадження № К/9901/644/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 (суддя - Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді Пилипенко О.Є., Собків Я.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (процесуальний правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби України зі стадії апеляційного перегляду справи) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0017781303, №0017801303 та №0017791303, згідно з якими йому визначено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 1 550 098, 50 грн (з яких 1 240 078,80 грн - основний платіж, 310 019,70 грн - штрафні (фінансові) санкції), з військового збору в сумі 117 407,82 грн. (з яких 93 926,25 грн - основний платіж, 23 481,57 грн - штрафні (фінансові) санкції) та зі штрафу в сумі 340,00 грн.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що доходу в розмірі 6 261 750,00 грн у вигляді додаткового блага, як це вказано в акті перевірки від 20.09.2019 №802/10-36-13-03/ НОМЕР_1 з посиланням на підпункт "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, не отримував. Наведеними в акті перевірки обставинами щодо виплати ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" та ПрАТ "СК "ДІМ Страхування" (страховиками) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" страхового відшкодування в загальному розмірі 6 261 750,00 грн не підтверджується прощення (анулювання) його боргу в цьому ж розмірі за кредитним договором з ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про", оскільки до страхових компаній перейшло право вимоги до нього сплатити борг.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, відмовив в задоволенні адміністративного позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач внаслідок сплати страховими компаніями ТОВ "ФК "Факторинг Про" страхового відшкодування за виданим йому кредитом отримав як додаткове благо дохід у розмірі 6 261 750,00 грн. відповідно до підпункту "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК), який підлягає оподаткуванню у встановленому законом порядку.
Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, у якій, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі позивач вказує, що суди попередніх інстанцій не дали оцінки його доводам щодо неправомірності перевірки, факт вручення йому копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки до початку перевірки не встановили. Також позивач посилається на те, що суди не встановили обставини, які є кваліфікуючими ознаками "додаткового блага" у відповідності з підпунктом "г" підпункту 164.1.17 пункту 164.1 статті 164 ПК.
Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ГУ ДФС на підставі підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК та наказу №1864 від 06.09.2018 провело документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб до бюджету при отриманні доходу як додаткового блага фізичної особи-платника податків ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 20.09.2019 №802/10-36-13-03/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
З акта перевірки слідує, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" було укладено ряд кредитних договорів, на підставі яких позивач отримав кредитні кошти. На випадок неповернення виданих за кредитними договорами грошових коштів ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" уклало договори страхування ризиків із ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" та ПрАТ "СК "ДІМ Страхування" (страховики).
Виплачені позивачу кредитні кошти в загальній сумі 6 261 750,00грн були повернуті ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" за рахунок виплати страхового відшкодування ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" (2 030 490,00 грн) та ПрАТ "СК "ДІМ Страхування" (4 231 260,00 грн). Страхове відшкодування в зазначеній сумі було сплачено в 2015 році (5 678 640,00 грн) та в 2016 році (583 110,00 грн).
У зв`язку з вищевикладеним перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 отримав дохід за рахунок погашення страховими компаніями основної суми боргу ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" як додаткове благо у розмірі 6 261 750,00 грн, в тому числі, в 2015 році 5 678 640,00 грн та в 2016 році 583 110,00 грн відповідно до частини "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.
Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки ОСОБА_1 не подавав, з отриманого доходу податок не сплатив.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем: а) підпункту 49.18.4 пункту 49.18 ст.49, пункту 176.1 статті 176, пунктів 179.1, 179.2 статті 179 ПК (не подання декларації про отримані доходи за 2015-2016 роки); б) підпункту "г" підпункту 164.2.17 пункту164.2 статті 164 ПК (заниження загального річного оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки на загальну суму 6 261 750,00 грн та відповідно заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, за 2015-2016 роки на загальну суму 1 240 078,00 грн; в) п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК (заниження військового збору за 2015-2016 роки на загальну суму 93 926,25 грн).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір між сторонами у цій справі.
Відповідно до статті 62 ПК одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 79.2 статті 79 ПК передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац другий пункту 79.2).
Незважаючи на правило пункту 79.3 статті 79 ПК щодо необов`язкової присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірки, і тим більше, бути обізнаним щодо призначення перевірки та її проведення. Це узгоджується з нормою підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, якою встановлено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Право платника податків бути присутнім під час проведення перевірки забезпечується, зокрема обов`язком контролюючого органу ознайомити його у встановлений законом спосіб до початку перевірки із наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення. Це одна із гарантій того, що перевірка буде проведена об`єктивно та повно, а платник податків зможе надати наявні у нього документи та пояснення з питань перевірки.
Такий правовий висновок щодо застосування норм пункту 79.2 статті 79 ПК у подібних правовідносинах зроблений Верховним Судом, зокрема в постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18. Підстав для відступу від такого висновку колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції відхилив довід позивача про неправомірність перевірки з посиланням на те, що він не був обізнаний про проведення перевірки до її початку, а копія наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату і місце проведення перевірки йому до початку перевірки не були вручені. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що предметом оскарження згідно з позовними вимогами є податко