ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа №640/7089/17
адміністративне провадження №К/9901/23118/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Київського районного суду міста Харкова від 08.06.2017 (суддя Попрас В.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (колегія у складі суддів Григорова А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В.)
у справі №640/7089/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 13.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківський обласний військовий комісаріат, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 17.03.2017 р. №24;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та пп.5 п.2 ст. 16 -ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
2. Постановою Київського районного суду міста Харкова від 08.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, позов задоволено.
3. 20.10.2017 до Вищого адміністративного суду надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення, у якій останній просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2017 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства оборони України.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (капітан у відставці) є пенсіонером Міністерства оборони України, інвалідом 2-ої групи, перебував на військовій службі та її проходив у Збройних Силах колишнього Союзу РСР, а з отриманням України незалежності - у Збройних Силах України до 20.03.2001.
7. Наказом т.в.о. начальника Інституту танкових військ ім. Верховної Ради України при Харківському державному політехнічному університеті від 13.03.2001 № 72 (по особовому складу) з 20.03.2001 позивач виключений зі списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Київського районного військового комісаріату міста Харкова.
8. На момент виключення із списків особового складу позивач мав повних 17 років вислуги військової служби у календарному обчисленні.
9. 27.11.2000 згідно довідки військово-лікарської комісії в/ч А-3306 № 6836 у позивача встановлене захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби.
10. З 23.12.2008 в результаті загострень хвороби після проведення відповідного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2010, причина захворювання - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 030418).
11. З 24.12.2008 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу була призначена військова пенсія по інвалідності.
12. З 01.01.2010 після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2011, причина захворювання - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 028828).
13. З 01.01.2011 після проведення відповідного повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 01.01.2012, причина захворювання - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 610075).
14. З 15.12.2011 після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2014, причина захворювання - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 631546).
15. З 01.01.2014 після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2016, причина захворювання - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 687288).
16. З 14.01.2016 після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 01.02.2017, причина захворювання - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 110834).
17. З 26.01.2017 після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 24.12.2018, причина захворювання - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 030418).
18. 18.04.2016 позивач через Харківський військовий комісаріат надав необхідний пакет документів на отримання одноразової грошової допомоги.
19. Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 №53 (пункт 3) відмовлено позивачеві в призначенні та виплаті зазначеної грошової допомоги, оскільки позивача звільнено з військової служби в 2001 році, вперше інвалідність йому встановлено в 2008 році то норми законодавства, що на сьогодні регулюють питання призначення та виплати одноразової допомоги в зв`язку зі встановленням інвалідності, на той час не існували, а за правилами діючого законодавства України закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі.
20. Позивач оскаржив дане рішення Комісії Міністерства оборони України та подав відповідний позов до суду.
21. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016 по справі №640/12429/16-а було повністю задоволено адміністративний позов.
22. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 постанову Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016 скасовано в частині зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з зі встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі (у зв`язку з встановленням групи інвалідності) у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.
23. 27.02.1017 позивач подав заяву до Харківського ОВК про добровільне виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 по справі №640/12429/16-а.
24. 04.03.2017 було отримано відповідь Харківського ОВК за вих. № 38/1 від 02.03.2017 про те, що на виконання вищезазначеної постанови суду відповідний висновок та пакет документів надісланий на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмови в призначенні відповідної допомоги.
25. 15.04.2017 позивачем отримано лист Харківського ОВК за вих. № 880/ВСЗ від 10.04.2017, де зазначено, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 17.03.2017 №24 (п.9), прийнятим на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 по справі № 640/12429/16-а, позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, оскільки на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов`язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Законом України від 04.04.2006 р. № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний обов`язковий військовий обов`язок і військову службу", який набув чинності 10.05.2006, введено виплату одноразової грошової допомоги. Закон не має зворотної сили в часі, тому ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги.
26. Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
27. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили по справі № 640/12429/16-а, за ним визнано право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2-ої групи інвалідності з причин захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби саме у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
28. Позиція Міністерства оборони України та третьої особи Харківського обласного військового комісаріату викладена в оскаржуваному рішенні Комісії Міністерство оборони України.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
29. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що повторно розглядаючи заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідач повністю проігнорував висновки суду по справі № 640/12429/16-а, згідно яких було встановлено позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2-ої групи інвалідності з причин захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби саме у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
30. Також, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 21.04.2015 по справі №21-135а15, від 18.11.2014 по справі №21-446а14, від 10.03.2015 по справі №21-563а14, суд зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з дати встановлення відповідної групи інвалідності МСЕК, а не з моменту звільнення з військової служби.
31. Крім того, за висновком суду першої інстанції право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
32. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що:
А) нормативно-правовими актами чітко визначено момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, а не про підвищення групи інвалідності або про підтвердження групи інвалідності. Тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової допомоги одним з обов`язкових документів, який особа повинна надати до Уповноваженого органу, є довідка МСЕК про первинне встановлення особі інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. Судами першої та апеляційної інстанцій було невірно визначено законодавство, яким необхідно керуватися при вирішенні питання про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, через що позивачем були застосовані не ті норми матеріального права, які повинні бути застосовані в даних правовідносинах;
Б) позивачу встановлено інвалідність з 2008, а він звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Харківського обласного військового комісаріату лише 18.04.2016, тобто після спливу трирічного строку, а отже не реалізував у встановлені законодавством строки своє право на отримання одноразової грошової допомоги;
В) зобов`язання Міноборони вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги є втручанням в дискреційні повноваження;
Г) справу розглянуто неповноважним судом. Її мав розглядати окружний адміністративний суд колегією у складі трьох суддів, оскільки відповідачем є центральний орган виконавчої влади - Міністерство оборони України.
33. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
35. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (далі - Закон №2011-XII).
36. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
37. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
38. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (Офіційний вісник України, 2008 р., №39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., №14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., №89, ст. 3255);
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
39. Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
40. Оскільки спірну допомогу з часу встановлення позивачу інвалідності призначено не було, то при вирішенні цього спору підлягає застосуванню законодавство, яке діяло станом на час первинного встановлення позивачу інвалідності, тобто у 2008 році.
41. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.08.2020 (справа № 754/11072/17), від 14.08.2020 (справа №320/3588/17(2-а/320/145/17)) та від 24.11.2020 (справа № 806/418/18).
42. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо набуття позивачем права на отримання одноразової допомоги з моменту встановлення йому ІІ групи інвалідності (14.01.2016) є помилковими.
43. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що станом на час встановлення позивачу інвалідності (23.12.2008) право на виплату одноразової грошової допомоги було передбачено статтею 16 Закону №2011-XII (в редакції Закону України від 03.11.2006 №328-V та зі змінами, внесеними станом на 23.12.2008).
44. Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2011-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
45. На виконання вимог цієї статті Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499).
46. При цьому, зазначена редакція Закону №2011-XII не передбачала часові обмеження щодо реалізації права на виплату одноразової грошової допомоги.
47. Такі обмеження були запроваджені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" №5040-VI від 04.07.2012 (далі Закон №5040), який набрав чинності з 01.01.2014.
48. Таким чином, станом на час встановлення позивачу інвалідності вперше у 2008 році на законодавчому рівні не було передбачено строків реалізації права на одноразову грошову допомогу.
49. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено інвалідність, пов?язану із захворюванням, яке виникло при виконанні обов?язків військової служби, за правилами статті 16 Закону №2011. Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з мотивів, викладених у цій постанові.
50. З приводу того, що позивачу встановлено інвалідність з 2008, а останній звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги лише 18.04.2016, тобто після спливу трирічного строку, а отже не реалізував у встановлені законодавством строки своє право на отримання одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
51. Як зазначалось вище, пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
52. Як вже зазначалося, ІІІ група інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби, позивачу встановлювалась у 2008 році, а відтак виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.
53. Частина 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, набрала чинності лише з 01 січня 2014 року відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" № 5040-VI від 04 липня 2012 року.
54. Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
55. Таким чином, в силу приписів статті 58 Конституції України, частина 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", внесена Законом України № 5040-VI від 04.07.2012 "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", набрала чинності 01.01.2014, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.
56. Щодо предметної підсудності даної справи, то Суд зазначає, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та про зобов`язання виплати якої ставить питання позивач, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла до 15.12.2017.
57. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 592/3134/17.
58. З приводу доводів відповідача в касаційній скарзі про втручання судами попередніх інстанцій в його дискреційні повноваження, зобов`язавши прийняти рішення, Суд зазначає наступне.
59. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
60. Колегія суддів зазначає, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами попередніх інстанцій зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України.
61. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 (справа № 336/2660/17), від 23.10.2019 (справа №324/187/17), від 30.11.2020 (справа № 336/1933/17 (2-а/336/198/2017)).
62. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що право на отримання спірної одноразової грошової допомоги підтверджено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, прийнятої у справі №640/12429/16-а, колегія суддів оцінює критично, оскільки це, за встановлених у даному конкретному випадку обставин цієї справи, суперечить наявній у законодавстві правовій регламентації, а також не відповідає правозастосовчій практиці Верховного Суду, яка, згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає обов`язковому врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
63. Такий самий підхід у схожій ситуації було застосовано Верховним Судом у постанові від 24.03.2021 у справі №826/6671/16.
64. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
65. Згідно із частинами першою та четвертою статті 351 КАС України суд змінює судове рішення у відповідній частині, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
66. З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне змінити рішення судів попередніх інстанцій, у частині мотивів та викласти третій абзац резолютивної частини постанови Київського районного суду міста Харкова в іншій редакції.
67. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 України, Суд -