Постанова
Іменем України
8 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 712/7675/18
провадження № 51-4769км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Єременка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2020 року та Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017251010008551, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2020 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК, на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 17 вересня 2020 року ухвалу місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Органом досудового розслідування, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він, працюючи головою Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" (код ЄДРПОУ 22792088), зареєстрованого на просп. Хіміків, 53 у м. Черкасах, маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне внесення змін до статуту цього кооперативу та проведення їх державної реєстрації, умисно уніс в документи, а саме в протокол від 25 лютого 2017 року № 1-17/1 загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" і статуту цього кооперативу, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подав згадані документи і квитанцію про сплату адміністративного збору до відділу реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради за таких обставин.
Так, ОСОБА_2, будучи головою Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена", умисно, достовірно знаючи, що відповідно до положень п. 22.1 статуту (зареєстрованого за № 10261050013004060 від 24 червня 2014 року) зміни та доповнення до статуту кооперативу вносяться за рішенням загальних зборів або зборів уповноважених членів кооперативу", а згідно з п. 9.6 цього статуту загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених, усвідомлюючи, що на загальних зборах членів кооперативу, які проводились 25 лютого 2017 року в приміщенні актової зали Комунального підприємства "Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (вул. Бидгощська, 13, м. Черкаси), із 870 членів кооперативу були присутні лише 62 особи (згідно з додатком до протоколу зборів), тобто лише 7% від їх загальної чисельності, а уповноважені члени кооперативу не обирались взагалі, що унеможливлювало обговорення та прийняття будь-яких рішень стосовно внесення змін та доповнень до статуту на цих зборах, достовірно знаючи про те, що них ставилося на розгляд питання про необхідність внесення змін до статуту кооперативу лише в частині визнання Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" неприбутковою організацією, а внесення змін до статуту кооперативу з інших питань присутні на зборах члени кооперативу не обговорювали, не голосували та рішення не приймали, статуту в новій редакції не затверджували, нікого з членів кооперативу не уповноважували здійснити державну реєстрацію статуту в новій редакції, у невстановленому місці в невстановлений час та спосіб виготовив документи, в яких зазначив завідомо неправдиві відомості, а саме:
- протокол загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 25 лютого 2017 року № 1-17/1, в якому в п. 2 порядку денного зазначив про розгляд питань щодо зміни та приведення до вимог чинного законодавства деяких положень статуту цього кооперативу, а саме: пунктів 14.3, 14.4, 21.9, 11.3, 10.4, 9.2 про ухвалення зборами рішення внести зміни та доповнення до статуту і доручення голові правління кооперативу ОСОБА_2 здійснити підготовку нової редакції статуту і вжити необхідні заходи для його державної реєстрації, також вказав, що "рішення прийнято одностайно";
- статут Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена", на титульній сторінці якого зазначив, що він затверджений загальними зборами членів цього кооперативу, протокол від 25 лютого 2017 року № 1-17/1.
Надалі ОСОБА_2 27 червня 2017 року умисно надав ОСОБА_3 (голові зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена") та ОСОБА_4 (секретарю зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на підпис протокол № 1-17/1 загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 25 лютого 2017 року та статут у редакції від 25 лютого 2017 року, які містили завідомо неправдиві відомості. У свою чергу ОСОБА_3 і ОСОБА_4, не будучи обізнаними з умислом ОСОБА_2, підписали ці документи в присутності приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який засвідчив справжність їх підписів на протоколі і на статуті в редакції від 25 лютого 2017 року.
Далі ОСОБА_2 27 червня 2017 року умисно подав вищезгадані документи разом із заявою форми № 3 та квитанцією про сплату адміністративного збору до відділу реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради. На підставі поданих документів державний реєстратор ОСОБА_6 провів державну реєстрацію статуту Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" у редакції від 25 лютого 2017 року, відомості про що 30 червня 2017 того ж року було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповноту слідства, упередженість суду, невідповідність висновків у вироку фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вищезазначені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що місцевий суд не звернув уваги на поверховість проведеного досудового розслідування, а саме факт вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а також факт повторюваності вчинення злочину. Вказує на те, що суд, порушуючи його права, не дав йому можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження на підставі заявленого ним клопотання в порядку ст. 317 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). За твердженням скаржника, апеляційний суд не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення, у тому числі здійснення судового провадження без участі потерпілої сторони, не дослідив доказів, які він надані на підтвердження вчинення ОСОБА_2 кримінальних злочинів за ч. 1 ст. 191, ст. 382, ст. 366 КК, що виключало застосування положень ст. 49 цього Кодексу, не дав належної оцінки доводам, наведеним у його апеляційній скарзі, й постановив судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
На вказану касаційну скаргу особа, щодо якої кримінальне провадження закрито, - ОСОБА_2, подав заперечення, в яких просить ухвали судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило. Натомість від ОСОБА_2, його захисника Кулик А. О., а також ОСОБА_1 надійшли заяви про здійснення касаційного розгляду за їх відсутності.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, касаційний суд не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а при здійсненні перегляду виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 посилається на неповноту досудового слідства та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірки цих обставин згідно з вимогами статей 433, 438 КПК до повноважень касаційного суду законом не віднесено. Тому доводи скаржника у цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.
Щодо доводів ОСОБА_1, наведених у касаційній скарзі, про незаконність оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_2, за якими останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності то вони є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, а відповідно до ч. 1 ст. 285 цього Кодексу особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативною, тобто закріплює не право, а обов`язок суду розглянути відповідне клопотання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК (у редакції Закону № 1183-VII від 8 квітня 2014 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули 3 роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 равня 2018 року у справі № 665/2387/14-к, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебігу. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні 25 лютого 2017 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК, яке згідно зі ст. 12 КК (у редакції до внесення змін за Законом № 4025-VI від 15 листопада 2011 року) є злочином невеликої тяжкості і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, за який відповідно до ст. 49 КК становив три роки.
На момент розгляду судом першої інстанції кримінального провадження щодо ОСОБА_2 закінчилися передбачені законом строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказаний злочин. Враховуючи це, обвинувачений ОСОБА_2 29 липня 2020 року звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Розглядаючи клопотання обвинуваченого, місцевий суд урахував, що з часу вчинення ОСОБА_2 інкримінованого злочину минуло 3 роки й останній від явки до органів досудового розслідування та суду не ухилявся, і дійшов умотивованого висновку про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закрив провадження стосовно нього.
Щодо аргументів ОСОБА_1 в касаційній скарзі про порушення судом першої інстанції вимог КПК через здійснення судового розгляду за відсутності потерпілого ( ОСОБА_1 )та ненадання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи, попри заявлене ним клопотання, Суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 КК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права й обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законом визначено дві умови, за яких особа набуває процесуального статусу потерпілого, а саме у разі: подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У
У ході касаційного перегляду Суд установив, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які фактичні дані, зокрема заяви про вчинення стосовно ОСОБА_1 кримінального правопорушення або заяви про залучення його судом до провадження як потерпілого. Натомість, як видно з реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12017251010008551, ОСОБА_1 у цьому провадженні є свідком і має права та обов`язки свідка, а не потерпілого. До того ж він не є стороною кримінального провадження, а тому у суду не було підстав для надання свідку можливості ознайомлюватися з матеріалами справи.
Враховуючи наведене, Суд не вбачає підстав стверджувати про допущення судом яких-небудь істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи.
Отже, ухвала суду першої інстанції є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 284-288, 370, 372 КПК, а доводи ОСОБА_1 про протилежне є необґрунтованими.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що апеляційний суд, постановляючи рішення, не врахував доказів, наданих ним на підтвердження вчинення ОСОБА_2 кримінальних злочинів за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 366 КК, що виключало застосування положень ст. 49 КК.
Проте Суд уважає ці доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у визначеному законом порядку.
Разом з тим у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, зокрема дані про наявність вироку, який набув законної сили, на підтвердження того, що впродовж цього строку ОСОБА_2 вчинив інші злочини.
Як вбачається з ухвали, суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу місцевого суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1, доводи якої аналогічні за змістом доводам, наведеним у його касаційній скарзі, з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив її без задоволення.
Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено відповідні обґрунтування та мотиви, якими керувався цей суд при постановленні свого рішення.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях та не ставлять під сумнів їх законність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування оспорюваних судових рішень, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено.
З урахуванням наведеного касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд