Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 296/5194/17
провадження № 61-1500св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Виконавчий комітет Житомирської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2018 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправними дій щодо виключення з черги та зняття з квартирного обліку, скасування рішення та зобов`язання поновити на квартирному обліку.
Позовна заява мотивована тим, що з 22 січня 1986 року вона перебувала на квартирному обліку у Виконавчому комітеті Житомирської міської ради по Богунському району в складі сім`ї із трьох осіб в загальній черзі за № 838.
З 20 січня 1993 року вона перебувала на квартирному обліку в списку позачергового одержання житла за № 158, з огляду на те, що її батько ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії.
Також, з 14 березня 2002 року вона перебувала в списку першочергового одержання житла за № 1448 відповідно до медичного висновку, оскільки має хронічне захворювання, у зв`язку з чим не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18 лютого 2015 року № 83 її разом з членами сім`ї: ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_3 (мати), було знято з квартирного обліку.
Вважає такі дії відповідача незаконними.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо виключення з черг та зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 із членами сім`ї;
- скасувати рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18 лютого 2015 року № 83 в частині виключення з черг та зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 із членами сім`ї;
- зобов`язати Виконавчий комітет Житомирської міської ради поновити ОСОБА_1 із членами сім`ї на квартирному обліку у Виконавчому комітеті Житомирської міської ради по Богунському району в загальній черзі за № 838, у списку позачергового одержання житла за № 158 та в списку першочергового одержання житла з 14 березня 2002 року за № 1448.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наявності підстав, передбачених статтею 40 ЖК УРСР та пунктом 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, для зняття позивача та третіх осіб з квартирного обліку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 40 ЖК УРСР та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, для зняття позивача та третіх осіб з квартирного обліку.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 296/5194/17 із суду першої інстанції.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у лютому 2019 року, Виконавчий комітет Житомирської міської ради заперечував проти доводів ОСОБА_1, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду вважав законними і обґрунтованими.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_3, 1948 року народження, у складі сім`ї з трьох осіб ( ОСОБА_3, ОСОБА_2 (чоловік), 1947 року народження, ОСОБА_1 (дочка), 1978 року народження) перебували з 22 січня 1986 року у Виконавчому комітеті Житомирської міської ради на квартирному обліку по Богунському району в загальній черзі.
ОСОБА_2, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії, з 20 січня 1993 року перебував у списку позачергового одержання житла.
ОСОБА_1 з 14 березня 2002 року перебувала на квартирному обліку в списку першочергового одержання жилих приміщень згідно з медичним висновком комісії Амбулаторно-протитуберкульозного поліклінічного відділення Центральної міської лікарні № 2 м. Житомира, відповідно до якого вона не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.
З листа-відповіді Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27 березня 2015 року, наданого на звернення ОСОБА_2, відомо, що під час проведення у жовтні 2014 року чергової перереєстрації громадян, які перебувають на квартирному обліку, комісією Виконавчого комітету Житомирської міської ради було встановлено, що сім`я ОСОБА_1 у складі чотирьох осіб проживає у трикімнатній, ізольованій, приватизованій квартирі АДРЕСА_1, зі всіма зручностями, що підтверджується довідкою Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 8" Житомирської міської ради про склад сім`ї та прописку від 07 жовтня 2014 року № 919.
Відповідно до довідки Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 15 жовтня 2014 року № 544 за громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 значиться по 1/4 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду 12 вересня 2008 року.
Відповідно до медичних висновків Амбулаторно-протитуберкульозного поліклінічного відділення Центральної міської лікарні № 2 м. Житомира за 2002-2008 роки проживання ОСОБА_1 в одній кімнаті з членами своєї сім`ї є неможливим. Востаннє такий висновок видавався 18 лютого 2008 року терміном на 1 рік (а. с. 71-77).
ОСОБА_1 одержує пенсію з інвалідності другої групи загального захворювання.
05 січня 2015 року громадською комісією з житлових питань при Виконавчому комітеті Житомирської міської ради за наслідками розгляду питання про подальше перебування на квартирному обліку вирішено рекомендувати виконкому зняти сім`ю ОСОБА_1 з обліку осіб, які перебувають на квартирному обліку, як таких, що забезпечені упорядкованою жилою площею згідно з діючими нормами.
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18 лютого 2015 року № 83 "Про взяття на квартирний облік, включення до списків першочергового та позачергового одержання жилих приміщень і упорядкування черги за місцем проживання" ОСОБА_2 з родиною було виключено з черг на отримання житла та знято з квартирного обліку за місцем проживання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2018 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 зазначала про незаконність зняття її з квартирного обліку та наявність підстав для отримання житла.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачкою обставин неправомірності виключення її разом із членами сім`ї з черги та зняття з квартирного обліку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.
Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною третьою статті 34 ЖК УРСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до статті 40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік. Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 45 ЖК УРСР у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством Союзу РСР порядку.
За змістом пункту 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації щороку в період з 1 жовтня по 31 грудня проводять перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи громадян і книгу обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. Зміни з питань, що належать до компетенції виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, адміністрації підприємства, установи, організації (органу громадської організації) і профспілкового комітету, провадяться після прийняття рішень цими органами. Про внесені зміни заінтересованим особам направляється письмове повідомлення.
Відповідно до пункту 28 указаних Правил зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку).
При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи.
Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з указанням підстав зняття з обліку (виключення із списку).
Наказом Міністерства охорони здоров`я УРСР від 08 лютого 1985 року № 52 затверджено Перелік хронічних захворювань, при яких особи, що на них страждають, не можуть проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.
З 14 березня 2002 року ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку в списку першочергового одержання жилих приміщень.
Матеріали справи містять медичні висновки комісії Амбулаторно-протитуберкульозного поліклінічного відділення Центральної міської лікарні № 2 м. Житомира за 2005-2008 роки щодо наявності у ОСОБА_1 захворювання, віднесеного до Переліку хронічних захворювань, при яких особи, що на них страждають, не можуть проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.
Востаннє такий висновок видавався 18 лютого 2008 року терміном на 1 рік (а. с. 71-77).
Встановлено, що сім`я ОСОБА_1 у складі чотирьох осіб проживає у трикімнатній, ізольованій, приватизованій квартирі АДРЕСА_1 зі всіма зручностями.
Зазначене підтверджується довідкою Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 8" Житомирської міської ради про склад сім`ї та прописку від 07 жовтня 2014 року № 919.
Відповідно до довідки Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 15 жовтня 2014 року № 544 за громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 значиться по 1/4 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду 12 вересня 2008 року.
Встановлено, що сім`я ОСОБА_1 забезпечена упорядкованою жилою площею у розмірі 9,88 м. кв на кожного члена сім`ї, що є вищим за середній рівень забезпеченості громадян у м. Житомирі (7,5 м. кв).
За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_1 як особа, яка потребує поліпшення житлових умов відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 ЖК УРСР, з 2009 року не підтверджувала право на перебування на такому виді обліку та комісією Виконавчого комітету Житомирської міської ради встановлено поліпшення житлових умов ОСОБА_1, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів наявності у неї або членів її сім`ї підстав для перебування на квартирному обліку.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів апеляційного суду роз`яснила ОСОБА_1 право надати суду докази, зокрема, медичний висновок, на підтвердження наявності у неї хронічного захворювання, яке б указувало на наявність передумов для збереження права на перебування на квартирному обліку в списку першочергового одержання жилих приміщень.
Такий висновок ОСОБА_1 суду не надала.
За таких обставин доводи позивача про те, що її відсутність на засіданні житлової комісії щодо вирішення питання зняття з квартирного обліку є підставою для скасування рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18 лютого 2015 року № 83 в частині виключення з черг та зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 із членами сім`ї, є необґрунтованими.
Доводи щодо неповідомлення позивача про зняття з квартирної черги спростовуються копією такого повідомлення, що міститься у житловій справі (а. с. 51).
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду