Постанова
Іменем України
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 297/2477/16-ц
провадження № 61-12897св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Виконавчий комітет Берегівської міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2019 року у складі судді Ільтьо І. І., постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Виконавчий комітет Берегівської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області, про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення будівлі.
Позов мотивовано тим, що 19 березня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гарапко Х. М., придбали житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0399 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що у березні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знесли придбаний ними житловий будинок та розпочали будівництво на його місці іншої будівлі, будівництво якої майже завершено.
З листа Берегівської міської ради Закарпатської області № 49/03-31 від 30 липня 2015 року ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції придбаного ними житлового будинку на підставі поданого ними до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25 травня 2015 року.
Позивач зазначає, що відповідачі виконують будівельні роботи, на виконання яких у них не має дозволу, а також з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Розпорядженням Берегівського міського голови № 214 від 11 серпня 2015 року створено комісію для розгляду звернення ОСОБА_1 25 серпня 2015 року комісією було складено акт обстеження домоволодінь за адресою: АДРЕСА_1, яким було встановлено, що відповідачами ведеться нове будівництво. При цьому виявлено порушення щодо прив`язки даної будівлі до меж земельної ділянки зі сторони належної позивачу земельної ділянки. Також виявлено відхилення щодо висоти об`єкта, закладеної у будівельному паспорті.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом знесення спірної будівлі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 липня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
28 вересня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками сусіднього будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договорів купівлі-продажу від 19 березня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гарапко Х. М.
25 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції придбаного ними житлового будинку на підставі поданого ними до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 09 червня 2017 року, реконструкція одноквартирного житлового будинку з добудовою на надбудовою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, є закінчений будівництвом та готовим до експлуатації.
Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно від 21 червня 2017 року та 27 грудня 2017 року внесено зміни до запису про спірний об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною п`ятою статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про основи містобудування, при здійсненні містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Системний аналіз вищевказаних норм дає можливість зробити висновки, що при переобладнанні чи перебудові житлової споруди, власник зобов`язаний дотримуватися норм та правил, встановлених законодавством України.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
При цьому, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України "Про основи містобудування"; "Про архітектурну діяльність"; "Про регулювання містобудівної діяльності"; постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.
Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.
Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16, 391 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 вказував, що відповідачі без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи з нового будівництва, без належно затвердженого проекту та з істотними порушеннями будівельних норм і правил здійснили будівництво спірної будівлі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що спірна будівля не є самочинним будівництвом, оскільки спірний об`єкт будується на земельній ділянці, яка належить відповідачам на праві власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, наявні всі необхідні дозвільні документи, які давали їм право здійснити забудову та відповідну державну реєстрацію нерухомого майна.
Докази скасування у встановленому законом порядку реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта в матеріалах справи відсутні.
При таких обставинах суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 не довів, що внаслідок реконструкції житлового будинку з добудовою на надбудовою відповідачами, які є власниками сусіднього будинковолодіння та земельної ділянки, порушуються його права, як суміжного користувача земельної ділянки. Крім того, суди вірно прийняли до уваги, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суди розглянули справу відповідно до такого висновку.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до вирішення питання про недостовірність висновку експерта, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).