Постанова
Іменем України
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 357/8107/18
провадження № 61-14415св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші",
відповідачі: ОСОБА_1, товариство з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлія Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Кошель Л. М., від 27 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М., від 10 вересня 2020 року.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (далі - ТОВ Агрофірма "Матюші") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (далі - ТДВ "Шамраївський цукровий завод"), державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. Ю., про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.
Позовна заява ТОВ Агрофірма "Матюші" мотивована тим, що 19 червня 2014 року товариство уклало з ОСОБА_1 договір оренди належної їй земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1403 га, розташованої у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220483500:01:008:0024. Договір оренди був укладений строком на десять років та у встановленому законом порядку зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення від 26 січня 2015 року за № 18860511.
Наприкінці березня 2018 року товариству стало відомо із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що 15 березня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. В. здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 02 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод", предметом якого є земельна ділянка, що перебуває в оренді у ТОВ Агрофірма "Матюші".
Позивач вказував, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки суперечить чинному законодавству і порушує його права як орендаря, оскільки попередній договір оренди, укладений 19 червня 2014 року між товариством та ОСОБА_1, є чинним, не визнаний недійсним та не розірваний сторонами, а тому остання не мала права передавати спірну земельну ділянку в оренду іншій особі.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ Агрофірма "Матюші" просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,1403 га, розташованої у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220483500:01:008:0024, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" 02 березня 2018 року, а також скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди від 15 березня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року ТОВ Агрофірма "Матюші" відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на підставі договору оренди, після скасування реєстрації права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші", не порушує прав останнього, оскільки такі права відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 рокурішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надав їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма "Матюші".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ТОВ Агрофірма "Матюші" подало касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 рокуі ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також у жовтні 2020 року ТОВ Агрофірма "Матюші" подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано необхідністю відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 332/1178/17.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи.
Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та обмежився формальною констатацією факту наявності прийнятого Міністерством юстиції України наказу № 729/5 від 15 березня 2018 року.
Рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 912/3294/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 291/421/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17, від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16-ц.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі.
Саме по собі скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку не призводить до скасування підстави її проведення, тобто до недійсності договору оренди землі.
Поняття "державна реєстрація договору оренди землі" застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли до 01 січня 2013 року, а поняття "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли після 01 січня 2013 року.
Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, мають застосовуватися загальні норми ЦК України, які стосуються договорів, для яких законом встановлена письмова форма.
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
05 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
12 квітня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1403 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), кадастровий номер 3220483500:01:008:0024, розташованої у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
19 червня 2014 року між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала, а товариство прийняло у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Договір оренди укладений строком на 10 років і право оренди було зареєстроване реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення державного реєстратора від 26 січня 2015 року за № 18860511.
Згідно пункту 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Наказом Міністерства юстиції України № 729/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, у тому числі ОСОБА_1, та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма "Матюші" належної ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 3220483500:01:008:0024, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 19 червня 2014 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрофірма "Матюші" стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ Агрофірма "Матюші" були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних оплат за вчинення реєстраційних дій та інше.
02 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ТДВ "Шамраївський цукровий завод" у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1403 га, розташовану у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220483500:01:008:0024.
Договір оренди укладений строком на 7 років і 15 березня 2018 року право оренди зареєстроване державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав".
З Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що під час державної реєстрації права оренди за відповідачем на підставі оспорюваного договору оренди землі, що був укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод", не було зареєстровано право оренди землі на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма "Матюші".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним кодексом України та спеціальним законом - Законом України "Про оренду землі".
Згідно з цим Законом орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України "Про оренду землі").
19 червня 2014 року між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Сторони у договорі оренди мають право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії договору, оскільки такі права закріплені загальними нормами цивільного законодавства.
Отже, ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 визначити у договорі початок перебігу строку його дії та пов`язали його з моментом державної реєстрації договору.
Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди землі, який було укладено між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення державного реєстратора від 26 січня 2015 року за № 18860511.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За змістом статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Системний аналіз статей 210, 638 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 125, 126 ЗК України та статтею 6 Закону України "Про оренду землі" дають підстави для висновку, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Під час розгляду справи встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 729/5 від 15 березня 2018 року скасовано як таке, що було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма "Матюші" належної ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 3220483500:01:008:0024, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 19 червня 2014 року.
Вказаний наказ у встановленому законом порядку не скасований та є чинним.
Відомості про скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Реєстру у той же день - 15 березня 2018 року.
Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
Отже, встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма "Матюші", оскільки речові права на спірний об`єкт нерухомого майна у позивача відсутні.
Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у пунктах 47, 48 постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19).
Ухвалюючи рішення у справі місцевий суд правильно керувався положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статей 125, 126 ЗК України.
Та обставина, що договори оренди у цій справі укладено після 01 січня 2013 року, тобто з моменту, коли законодавство передбачало реєстрацію права оренди земельної ділянки, а не договору, не може бути підставою для скасування правильних по суті рішень у цій справі, оскільки у позивача відсутнє суб`єктивне право, за захистом якого він звернувся до суду.
Подібні висновки Верховний Суд зробив у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18, від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 357/7886/18.
При цьому, вказану цивільну справу Верховний Суд переглядає в межах доводів касаційної скарги за правилами ЦПК України, що діють з 08 лютого 2020 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.