Постанова
Іменем України
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 334/9088/15-ц
провадження № 61-3411св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2018 року у складі судді Турбіної Т. Ф. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості права на спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка за цією ж адресою та транспортний засіб ГАЗ 2410, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З ОСОБА_4 позивач проживала однією сім`єю як дружина з чоловіком
з 01 квітня 2000 року і до дня його смерті. Спочатку вони проживали за місцем реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 та періодично проживали у належному ОСОБА_4 будинку АДРЕСА_1 . Вони мали спільний побут, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, разом відпочивали, лікувалися
у санаторії та їздили на заробітки до Російської Федерації.
У 2012 році ОСОБА_4 відкрив у ПриватБанку депозитний рахунок, у заяві при відкритті якого спадкоємцем вказав ОСОБА_1 29 січня 2015 року
ОСОБА_4 склав довіреність, якою довірив та надав право ОСОБА_1 перебувати в його будинку за його відсутності, розпоряджатися його майном, та спільним майном.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 . Після її смерті ОСОБА_4 перебував у пригніченому стані, на протязі двох з половиною місяців зловживав спиртними напоями, постійно знаходився в тяжкому фізичному стані, потребував стороннього догляду, який останні декілька місяців життя
ОСОБА_4 забезпечувала йому позивач.
ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_4, та з якою за час подружнього життя з ОСОБА_4 у позивача не склалися добрі стосунки.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просила: відповідно до статті 1259 ЦК України встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період з 01 квітня 2000 року по 16 травня 2015 року; змінити черговість спадкування; визнати за нею, як спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування в першій черзі.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю позивача з ОСОБА_4, наявності спільного бюджету та ведення спільного господарства в період з квітня 2000 року і по день смерті ОСОБА_4 . Також не встановлено обставин того, що ОСОБА_4 через стан свого здоров`я перебував у безпорадному стані, внаслідок чого потребував стороннього догляду. Наявні
у матеріалах справи докази лише свідчать про те, що за життя спадкодавець самостійно опікувався собою та своїм майном, виїжджав на заробітки, при цьому на час свого від`їзду він доручав ОСОБА_1 одержувати у поштовому відділенні належну йому пенсію, тощо. Також ОСОБА_5 склав довіреність, згідно з якою довірив та дозволив ОСОБА_1 перебувати в його будинку за його відсутності та розпоряджатися його майном та спільно придбаним майном. Згідно з наявними у справі медичними документами у жовтні 2014 року
ОСОБА_4 надавалася медична допомога у зв`язку з алкогольною інтоксикацією, у листопаді 2014 року він проходив курс лікування від алкогольної залежності, з 01 травня 2015 року і по день смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився у лікувальному закладі з діагнозом цироз печінки, печінково-клітинна недостатність. Однак тривале вживання ОСОБА_4 спиртних напоїв не свідчить про його безпорадний стан та потребу постійної сторонньої допомоги.
Аргументи учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила оскаржені судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач довела факт спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем та наявність правових підстав для зміни черговості спадкування.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу,
в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені
з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 1984 року, двох земельних ділянок, розташованих за вказаною адресою: кадастровий номер 2310100000:04:023:0245 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га; кадастровий номер 2310100000:04:023:0246 для індивідуального садівництва площею 0,0161 га, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку від 01 грудня 2009 року, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, транспортного засобу ГАЗ 2410, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 30 вересня 2004 року.
16 травня 2015 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Компанієць І. Ю. заведена спадкова справа №22/2015. Згідно матеріалів спадкової справи, 30 жовтня 2015 року ОСОБА_6, а 09 листопада
2015 року ОСОБА_2 - рідна сестра ОСОБА_4 звернулися із заявою про прийняття спадщини.
ОСОБА_4 заповіту не залишив. Інших спадкоємців ОСОБА_4 немає.
Свідоцтво про поховання ОСОБА_4 № НОМЕР_2 видано ОСОБА_2, оплата ритуальних послуг здійснювалася ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою голови квартального комітету № 35 власник будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 був зареєстрований за цією адресою з 20 липня 2000 року, разом з ним була зареєстрована його мати ОСОБА_4 з 17 червня 1995 року і по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 11 лютого 1987 року дотепер.
ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Згідно частини першої статті 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18) зроблено висновок, що "для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю".
У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка
є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що позивачем не доведено факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 саме однією сім`єю (наявності спільного бюджету, ведення спільного господарства) у період з квітня 2000 року і по день смерті ОСОБА_4, суди зробили правильний висновок про відмову
в задоволенні позову.
За таких обставин у судів не було підстав для з?ясування умов зміни черговості права на спадкування, оскільки позовна вимога в цій частині є похідною від встановлення факту, необхідного для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264ЦК України. Разом з тим не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).