Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 2-3139/2009
провадження № 61-14585св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Трубнікова Катерина Валеріївна, на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2009 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2009 року за нею було визнано право власності на 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1, яка знаходиться у садовому товаристві "Тюльпан" (далі - СТ "Тюльпан") с. Жорнівка Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Оскільки відповідач не погоджується на поділ вказаної ділянки в натурі, вона звернулася до експертної установи, якою було виготовлено висновок про три можливі варіанти поділу спірної земельної ділянки.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила поділити ділянку № НОМЕР_1, яка знаходиться у СТ "Тюльпан" с. Жорнівка Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області між позивачем та відповідачем у натурі відповідно до одного із запропонованих варіантів та зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у здійсненні права власності та користування виділеною частиною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виділено позивачу 1/2 частини вказаної земельної ділянки площею 466,5 кв. м із зазначенням меж та зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачу у користуванні виділеною їй ділянкою.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є співвласником спірної земельної ділянки, сторони не дійшли згоди з приводу користування та розподілу земельної ділянки, тому її необхідно розділити за варіантом № 1, запропонованим у висновку № 6118 експертного будівельно-технічного дослідження, складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 16 липня 2009 року.
14 квітня 2020 року не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року у складі судді Пінкевич Н. С. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2009 року залишено без задоволення.
У травні 2020 року не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2009 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач просила визначити варіант поділу земельної ділянки з урахуванням фактичного порядку користування будинком згідно з варіантом
№ 1, з трьох, які були запропоновані експертом. Відповідно до вказаного варіанта позивачу та відповідачу виділено ділянки площею по 0,04665 га кожна, з урахуванням поділу між сторонами садового будинку та із забезпеченням вільного доступу відповідача до частини будинку, якою він фактично користується, для її обслуговування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Трубнікова К. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що про день та час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не був повідомлений, тому був позбавлений можливості захистити свої права та надати суду докази, які мають істотне значення для розгляду справи. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки рішенню Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2007 року у справі № 2-9/07 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та розподіл спільного майна, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на частину земельної ділянки площею 0,0933 га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в СТ "Тюльпан", відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Трубнікова К. В., задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2009 року у справі № 2-1444/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1, яка знаходиться в садовому товаристві "Тюльпан" с. Жорнівка Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 6).
Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження, складеного на замовлення позивача 16 липня 2009 року працівником Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Герасименком І. В., визначено три варіанти поділу спірної земельної ділянки в натурі (а.с. 99-101).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись до суду з позовом про поділ земельної ділянки, позивач посилалася на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2009 року за нею було визнано право власності на 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1, яка знаходиться в СТ "Тюльпан" с. Жорнівка Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Оскільки відповідач не погоджується на поділ вказаної ділянки в натурі, вона звернулась до експертної установи, якою було виготовлено висновок про три можливі варіанти поділу ділянки, та просила суд розділити ділянки за одним із запропонованих варіантів та зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у здійсненні права власності та користування виділеною частиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частинами першою, другою статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з частинами другою, п`ятою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Позивач просила визначити варіант поділу земельної ділянки з урахуванням фактичного прядку користування будинком згідно з варіантом № 1, з трьох, які були запропоновані експертом.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2009 року встановлено, що за ОСОБА_1 13 листопада 2008 року зареєстровано право власності на нерухоме майно - 1/2 частини садового будинку, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,0933 га. Зазначене рішення не було оскаржено в апеляційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирішуючи справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку щодо виділення відповідно до вказаного варіанта позивачу та відповідачу ділянки площею по 0,0466,5 га кожна, з урахуванням поділу між сторонами садового будинку та із забезпеченням вільного доступу відповідача до частини будинку, якою він фактично користується, для його обслуговування.
Доводи касаційної скарги про те, що спірна земельна ділянка не була набута подружжям за спільні кошти подружжя, тому вона не підлягає поділу як спільне сумісне майно подружжя, є безпідставними, оскільки до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.