Постанова
Іменем України
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 569/6476/16-ц
провадження № 61-7781св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Індустріалбанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., Гордійчук С. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Індустріалбанк", в якому просив суд визнати зобов`язання за кредитним договором від 16 липня 2007 року
№ KRI/0800/392/07, укладеним між ним та Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Індустріалбанк" (далі - АБ "Індустріалбанк", Банк), припиненими, а також визнати припиненою іпотеку квартири за адресою:
АДРЕСА_1, згідно з договором іпотеки від 16 липня
2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Юган Г. І.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 липня 2007 року між ним та
АБ "Індустріалбанк" укладено кредитний договір № KRI/0800/392/07, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати у користування позичальникові кредитні кошти в розмірі 50 000 дол. США для придбання нерухомості (пункт 1.1 договору); на позичальника покладено обов`язок повернути кредит шляхом щомісячного погашення суми не менше, ніж 139 дол. США, сплачувати нараховані відсотки, а також інші фінансові зобов`язання відповідно до графіку платежів, зазначеного в додатку № 1 до договору (пункт 5.3 договору).
В додатку № 1 до кредитного договору визначено загальну сукупну вартість кредиту (абсолютне подорожчання кредиту) - 483 008,63 грн. Суми платежу за розрахунковий період, що включає тіло кредиту та проценти за користування кредитом, визначені в графіку в національній валюті - гривні, так само як і інші сукупні витрати за кредитом. У додатку № 2 до кредитного договору також визначено сукупну вартість кредиту у гривнях, а саме 483 008 грн.
Оскільки відповідно до пункту 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила), банки зобов`язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, то незважаючи на валюту видачі кредиту, погашення кредиту відповідно до умов договору та графіку платежів, який є невід`ємною частиною самого кредитного договору (пункти 10.2, 10.7 кредитного договору), повинно здійснюватися
в національній валюті.
Відповідно до проведеного ним перерахунку заборгованості він у повній мірі виконав своє зобов`язання перед банком за кредитним договором, у тому числі з повернення отриманого кредиту та сплати відсотків. 30 червня 2015 року він письмово звернувся до кредитора з вимогою видати довідку про припинення зобов`язань за кредитним договором та повернути надлишково сплачені кошти, однак банк відмовив у наданні такої довідки, чим порушив його право, як споживача кредитної послуги, на дострокове погашення кредиту, передбачене частиною восьмою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Оскільки основне зобов`язання за кредитним договором виконане 15 липня
2014 року, то іпотека нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, є припиненою.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про зміну підстав позову, якою підстави позову доповнено тим, щоперед підписанням кредитного договору від 16 липня 2007 року він отримав інформацію про умови кредитування, яка доводить те, що сплачувати платежі за кредитним договором він має у валюті - гривні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня
2018 року, із врахуванням ухвали цього ж суду від 05 грудня 2018 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано зобов`язання за кредитним договором від 16 липня 2007 року
№ KRI/0800/392/17, укладеним між ОСОБА_1 та АБ "Індустріалбанк", припиненим.
Визнано припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_2, згідно з договором іпотеки від 16 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та АБ "Індустріалбанк", у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із доведеності вимог позивача, а також з того, що оскільки в додатку № 1 до кредитного договору від 16 липня 2007 року
№ КRI/0800/392/07 визначено загальну сукупну вартість кредиту (абсолютне подорожчання кредиту) - 483 008,63 грн, суми платежу за розрахунковий період, що включає тіло кредиту та проценти за користування кредитом, в графіку визначені в національній валюті - гривні, то і валюта платежу за ним теж
є гривня, а тому зобов`язання позичальника ОСОБА_1 перед кредитором за вказаним кредитним договором є повністю виконаними згідно умов даного кредитного договору та, відповідно, припинилось і іпотечне зобов`язання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про повернення Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рівне ПАТ АБ "Індустріалбанк" коштів в розмірі 1 653,63 грн.
Апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем того, що він повинен сплачувати заборгованість за кредитним договором в національній валюті. Аналізуючи умови кредитного договору від 16 липня 2007 року
№ KRI/0800/392/17 суд зробив висновок, що позичальник зобов`язаний сплачувати заборгованість за кредитом і проценти за користування ним
у строки, в розмірі та валюті кредиту, а саме в доларах США.
Положення чинного законодавства, хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті, і саме з такими умовами договору погодився позивач.
Твердження позивача про те, що він не отримував указаних у договорі коштів спростовуються: пунктом 4.1 умов кредитного договору, відповідно до якого кредит наданий ОСОБА_1 шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника у банку; заявою позичальника про перерахування коштів на його поточний рахунок; випискою за цим договором, відповідно до якої перераховані 50 000 дол. США; заявою про видачу готівки від 16 липня 2007року, меморіальним валютним ордером від 16 липня 2007 року № TR.8519.1.95 (а. с. 175, 176, т. 1). Виписка з особового рахунку клієнта є підтвердженням виконаної операції. Зазначені заяву про видачу готівки від 16 липня 2007 року та меморіальний валютний ордер від 16 липня 2007 року апеляційний суд визнав належними доказами, які містять відповідні підписи та відтиск штемпеля Рівненської філії Банку, що узгоджується з договором кредиту.
Висновок судово-економічної експертизи від 21 квітня 2017 року, відповідно до якого, виходячи з базових умов платежів, передбачених у колонці 2 додатку № 1 до кредитного договору від 16 липня 2007 року № КRI/0800/392/07, станом на 23 травня 2016 року зобов`язання позичальника за договором виконані, апеляційний суд не визнав належним доказом повного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, оскільки із його мотивувальної частини та додатків до нього вбачається, що при визначенні залишку заборгованості за кредитним договором станом на 23 травня 2016 року розмір щомісячних платежів в національній валюті експертом розраховано із застосуванням офіційного курсу, встановленого Національного банку України на дату укладення договору, а саме 5,05 грн/дол. США, при цьому кошти, які сплачувались позивачем в іноземній валюті зараховувались експертом на погашення заборгованості за курсом, який діяв на момент проведення операції.
Відповідно до пункту 3.8 Правил в додатку № 2 до кредитного договору фізичних осіб на придбання нерухомості від 16 липня 2007 року № KRI/0800/392/07 зазначено перелік, розмір і база розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, інших фінансових зобов`язань позичальника, з якими ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис.
Умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, не лише передбачено обов`язок повернення кредитних коштів та сплати відсотків в іноземній валюті,
а й визначено порядок придбання позичальником іноземної валюти для здійснення погашення кредиту та відсотків за ним в іноземній валюті.
Оскільки ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що ним в повній мірі виконано своє зобов`язання перед банком за кредитним договором від 16 липня 2007 року, то відсутні підстави для визнання припиненими зобов`язань за вказаним кредитним договором та іпотеки квартири АДРЕСА_2, згідно з договором іпотеки від 16 липня 2007 року, яка є похідною від основного зобов`язання.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, поданою представником адвокатом Терещенко О. М., на постанову апеляційного суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в ухваленні оскарженого судового рішення брали участь судді, яким заявлено відвід, у задоволенні заяви про який апеляційним судом відмовлено неправильно, оскільки підстави відводу
є обґрунтованими. Та ж колегія суддів розглядала справу № 569/10661/16-ц
і вже досліджувала умови спірного кредитного договору від 16 липня 2017 року № ККІ/0800/392/07, тому суд, розглядаючи цю справу, мав уже завідомо сформовану позицію щодо положень зазначеного кредитного договору. Ухвалою апеляційного суду від 19 лютого 2019 року заявлений відвід визнано необґрунтованим та передано питання про відвід суддів судді, визначеному
у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Зазначена ухвала суду заповнена судом "від руки" на спеціальному бланку, який, ймовірно, підготовлений завчасно.
Апеляційний суд незаконно переглянув справу в апеляційному порядку, оскільки до апеляційної скарги Банку долучено платіжне доручення про сплату судового збору, у якому відсутні встановлені нормативно-правовими актами реквізити, не вказано номер справи, не вірно зазначено сторони у справі, суд, до якого подається апеляційна скарга, дата рішення суду першої інстанції, яке оскаржується. Апеляційним судом належним чином не досліджено відзив на апеляційну скаргу та вказано, що відзив поданий поза межами встановленого судом строку. Ухвалою про відкриття апеляційного провадження визначено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 29 січня 2019 року. Цю ухвалу отримано лише 11 лютого 2019 року, що підтверджується відміткою, яка міститься в матеріалах справи, і відомостями із офіційного веб-сайту Укрпошта, тому відзив на апеляційну скаргу подано 21 лютого 2019 року. У цьому процесуальному документі представник просив поновити строк для написання відзиву. Проте апеляційним судом неправомірно залишено поза увагою мотиви, доводи та заперечення представника позичальника, викладені у письмовій формі.
У порушення частини першої статті 1046 ЦК України, пункту 3.3 Постанови, частини другої статті 367 ЦПК України апеляційним судом належним чином не досліджено всі докази у справі та матеріали справи, зроблено неправильний висновок, що позичальник зобов`язаний сплачувати заборгованість за кредитним договором у доларах США, а також,що позичальник погодився здійснювати розрахунки за кредитним зобов`язанням в еквіваленті, визначеному в іноземній валюті. Апеляційний суд не врахував, що відповідно до колонки № 2 Графіку платежів до кредитного договору однозначно встановлено розміри і суми погашення кредитної заборгованості у національній валюті України - гривні. Судом апеляційної інстанції не досліджено та не враховано той факт, що протягом строку дії кредитного договору Графік платежів жодного разу не змінювався ні в додатковій угоді № 1, ні в додатковій угоді № 2. Враховуючи те, що спірний кредитний договір не містить визначення терміну "валюта кредиту" та беручи за основу той факт, що на момент його підписання та узгодження сторонами, всі розрахунки, у тому числі, які містяться у Графіку платежів та комісія за користування кредитними коштами визначені та розраховані у національній валюті України, можна дійти до однозначного висновку, що валюта спірного кредитного договору - гривня. Враховуючи, що спірний кредитний договір містить двозначні положення, у матеріалах справи також відсутні і документи, які б свідчили, що Банк довів до позичальника інформацію, що сплата грошового зобов`язання вноситься у доларах США. Сам факт підписання сторонами кредитного договору, який містить двозначні положення, не свідчить про досягнення згоди на погашення кредитного зобов`язання у доларах США. Відповідно до пункту 3.8 Правил у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Проте у матеріалах справи відсутня методика, яка використовувалась банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за спірним кредитом та процентами за користування ним.
В порушення статей 76-81 ЦПК України апеляційним судом встановлено обставини, що мають суттєве значення для справи на підставі недопустимих доказів. У матеріалах справи наявні два меморіальні ордери від 16 липня
2007 року (а. с. 86, т. 1 та а. с. 176, т. 1), які містять різні реквізити. Тому Банком не доведено, що договірне списання коштів здійснювалось саме у доларах США, оскільки документ, який підтверджував би цю обставину оформлений не належним чином та визнаний судом першої інстанції як неналежний доказ по справі.
Спірний кредитний договір є споживчим та укладався з метою придбання квартири АДРЕСА_2 . Згідно
з договором купівлі-продажу від 16 липня 2007 року зазначеної квартири позичальник передав продавцю (власнику квартири) грошові кошти
у національній валюті - гривні.
Апеляційним судом необґрунтовано відхилено висновок судово-економічної експертизи. Неправильність висновків апеляційної інстанції полягає в тому, що розмір щомісячних платежів в національній валюті експертом було розраховано виходячи із колонки № 2 Графіку платежів - Додатку до кредитного договору
у валюті, яка зазначена в колонці № 2, і застосований курс долара США до гривні не має в даному випадку правового значення, оскільки сам графік погашення заборгованості в колонці № 2 розрахований банком на весь період кредитування за курсом 5,05 грн/дол. США. А експерт відповідно до поставлених йому питань дослідив погашення заборгованості за кредитним договором по тих сумах, які були встановлені до погашення саме банком у Графіку платежів.
У серпні 2019 року ПАТ АБ "Індустріалбанк" подало до суду відзив, у якому просило оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду відзив, у якому просила оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також просила розглянути справу за участю сторін.